ПОЕТИЧНИЙ ФОРУМ

RSS    Правила форума   Пт, 29.03.2024, 07:32
 
Поновлені теми
 
        

пошук по сайту:

 

 
НОВІ СТОРІНКИ ТВОРІВ:

Сергій МОСТЮК
Руслан БАРКАЛОВ
Василь КОРОТКИЙ

 
  • Сторінка 2 з 2
  • «
  • 1
  • 2
форум сайту Анумо знову віршувать! » Творчість поетів, які проживають в Україні » Закарпаття » Поезія Світлани Кедик (Світлана Кедик. Село Букове Виноградівського району)
Поезія Світлани Кедик
virchi    Date: Нд, 11.02.2007, 01:47 | Message # 1
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1704
Кедик Світлана Василівна, мешканка Закарпатської області, Виноградівського району, села Букове. Одружена, має доньку. Дата її народження - 24 січня 1981 року.
Кедик Світлана дуже любить дитячий сміх, адже кожна людина глибоко в душі – дитина. Юність усюди ходить зі Світланою, саме тому вона вірить в казку. Можете в цьому переконатися прочитавши ї твори.

На поетичній сторінці, до якої Ви можете перейти, натиснувши на цей лінк, розміщено 2 збірки Світлани: "Дитинство" та "Авторська пісня".

Приємного Вам перегляду поезії Світлани Кедик!


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


m@estrO    Date: Чт, 31.01.2008, 20:16 | Message # 16
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
34
Згідний.... повсюду... я хотів сказати, що природа дає нам всім одинакові можливості...... вже хто хоче - їх використовує...

Сонце світить всім одинаково...
 


Life-Proza    Date: Чт, 31.01.2008, 21:02 | Message # 17
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Заблоковані!
 
Повідомлень:
298
Їх використовують всі але можливо не так як це потрібно робити

Proza efekt
 


m@estrO    Date: Пт, 01.02.2008, 12:31 | Message # 18
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
34
Згідний....згідний.... vinsent

Сонце світить всім одинаково...
 


Life-Proza    Date: Пт, 01.02.2008, 12:39 | Message # 19
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Заблоковані!
 
Повідомлень:
298
Добре що хтось зі мною згоден

Proza efekt
 


svetakedyk    Date: Чт, 13.03.2008, 13:20 | Message # 20
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
24
Гарна розмова: про риму, про сонце, про захід, про душу і волю в словах....
Кожна людина вільна в усьому, більше того в пориві творіння чого небуть.
От цей порив щирості, свободи духу, просто любові й тепла...
Давайте римувати їх, а не слова.

Дякую вам усім за відгуки.

Щиро, Світлана


Кожна людина глибоко в душі - дитина. Тому смійтеся голосно і щиро...
 


virchi    Date: Ср, 16.04.2008, 17:15 | Message # 21
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1704
Перенесено з каталогу статей

"дeв'ять лeлeчниx "щoсь"

«Щодо осуду інших - правда, не треба переходити на особистості.
Згоден із Вашими словами: "... люди не помирають, а живуть вічно у пам*яті Живих". Я б додав, що вони житимуть і без нашої пам*яті. Та тут інше питання, а хіба вони не заробили того, щоби їх згадали?» Це Питання Василя

«Василю,прoстo нe всi пeрeживають oднe i тe самe...Я чeснo кажучи, нe рoзумiю щo Свiтланка xoчe сказати.Їx мoжна згадувати i живими i мeртвими,алe кoли їx нeма -їx згадуєш як живиx,xoча вoни мeртвi.Свiтланo ,Ви на паску нe iдeтe на цвинтар,нe нeсeтe квiтiв,на запалюєтe свiчки...Чoму?» Це Питання Любомира.

А ось моє коротеньке пояснення

Знаєте, у моєї доні помер котик Пушок. Вона плакала, і задавала питання – «я ж його так любила, чому він мене покинув».
Він живий, Сонечко – відказала я їй.
- А чому тоді я його не бачу?
- Бо він живе у твоєму сердечку, у душі.
- А як це?
- Ти ж його згадуєш.
- Так. Та коли я його згадую, мені стає за ним сумно, і мені його дуже шкода…
- Не можна сумувати за котиком, бо коли ти плачеш, то і він плаче, а коли смієшся – він також сміється, радується разом з тобою.
- А як ти знаєш.
- Пушок сказав.
- Як?
- Подивися на небо, он на ту Зірочку.
Показуючи рукою відказала я їй.
- Пушок став Зірочкою!?
- Ага.:) І ти граєшся з ним кожного разу, коли засинаєш.
- Але це тільки уява.
- Це справжня уява.
- Мамо, дивися, там Пушок – відказує доня, простягає рученьку до неба, підстрибує і сміється та радується……

"Ви на паску нe iдeтe на цвинтар,нe нeсeтe квiтiв,на запалюєтe свiчки...Чoму?"

Іду і запалюю свічки і несу квіти... Але моїм рідним від того не легшее не важче. Зрозумійте правильно - вони усі продовжують жити, тільки іншою формою життя. А людська пам*ять це як сон, який ти бачиш і живеш у ньому реально, занадто реально. Але прокидаєшся забувши перед тим дозволити собі пам*ятати миттєве життя(сон).
Як би це пояснити краще...
Знаєте, віками люди сприймають Біблію буквально, а таке розуміння міняє світогляд людини. Насправді немає добра і зла, смерті і життя.... нема протирічь. Є тільки те, що ти собі обираєш і це називається абсолют - Великий вибір. Тож церква - тільки макет(фізичний) Духовного Храму. Життя фізичне - макет духовного(Вічного Життя). Бо все, що приходить у цей світ не помирає, а перероджується, так само як і Ісус. Ісус, як людина(у людському образі) - макет Духа, Котрий поєднав у собі фізичне та духовне начало), тобто був Дух, переродився в Тіло і Душу(Живий Бог). Але це не означає, що Його нема. Він є, тільки живе в іншому Стані і одночасно в усіх. Що і треба зрозуміти в Біблії. Так і Людина - колись була рослиною, твариною і нарешті людиною. Для того аби пройти шлях, той який пройшов Ісус - переродження. І якщо за життя людина вибрала Життя, вона справді набуває Нового Життя на більш високому рівні розвитку(вище за людину), як ні то знову народжується людиною, аби знову і знову йти до розуміння несучи свого хреста.
То скажіть тепер, хто чи що, лежить у могилах?
Отже це все догми – люди звикли жити по принципах, стереотипах… Та хто їх придумав, хто сказав, що треба думати і сприймати все саме так, а не якось інакше? Адже в декомусь, до прикладу, знову й знову продовжує жити Шевченко…. Зовнішність змінилася, суть та сама…

Так люди пишуть, малюють…. про все і це все зумовлене тими чи іншими емоціями. Це добре, бо так починається дорога і той «хрест» який треба нести. Даний віршик, він хороший, бо розуміння там закладене своє, саме те, як автор переживає та розуміє. Я ж висловила позицію з свого горизонту. І повірте, нікого не схиляю думати так, як я. Бо кожен приходить до свого розуміння. Варто тільки хотіти розуміти і вчитися любити, любити один одного такими, як ми є. Я тільки кажу те, що реально відчуваю, розумію і знаю. Свого часу я також була на «порозі» де дивлячись на «двері» виникало багато запитань, але разом з тим і відповідей, бо відповідь у запитанні.
Перше, що треба навчитися – правильно думати. А думка про прекрасне завжди народжується від позитивної емоції, в свою чергу думка перероджується в слово. А від позитивних думок народжуються і звучать тільки прекрасні, красиві, ніжні, добрі, сповнені любов*ю слова.
Тому навіть смерть треба сприймати як продовження Життя. Саме так з вуст лунатиме слово ЖИТТЯ. А це вже є Великий вибір.
Отже тоді зникає питання – заслужили померлі на пам*ять і шану ?
Бо ти просто знаєш, що вони разом з тобою живуть, присутні в усьому. Але якщо ти їх не бачиш, то це не означає, що їх нема, чи вони мертві.
А сама пам*ять набуває ознаку Любові.

Одного разу Ісус, збирався вечеряти з своїми учнями, воно на нього чекали, склавши руки готувалися до передвечірньої молитви. Та коли Він підійшов, то почав сміятися, голосно і щиро. Учнів опанувала слабка паніка і нерозуміння, навіть злість адже вони хочуть віддати подяку Богу за прожитий день, за їжу…. А Ісус просто сміється.
І нарешті Він промовив - чому ви дозволяєте собі гніватися сприймаючи Істину буквально, хіба ви вірите, в існування Бога, який за шість днів створив увесь світ?
А це говорить про те, що ті шість днів то є поступове переродження (удосконалення Розуму та Мудрості) з простої форми Життя у складнішу, що триває цілу вічність. Бо ми – люди, також певний етап еволюції цілого Всесвіту, така собі форма Життя, яка власними зусиллями набуває розуміння і сприймає іншу, найвищу ступінь…. А вже це говорить про те, що усі ми - люди і вся Природа - частини(клітини) Творця. Тобто ми формуємо Творця собою – вибудовуємо , НАРОДЖУЄМО Бога в собі, в той час, коли Він народжує нас. Отже Творець – Одне Ціле, що складає Всесвіт з усіма його Світами, Вимірами, сутностями. І кожен Його стан є абсолютним – вільним, Великим вибором, не бути чи не бути, а бути тим, ким хоче себе бачити.
Народжуємо в собі Бога, коли Бог народжує нас – тісний взаємозв*язок – Життя – Позитивна Емоція – Думка – Намір Думки – Реалізація.
Отже все залежить від того, що ми бажаємо бачити та мати.
Саме тому я стараюся в усьому знаходити позитив, і саме тому Щаслива.

Наприклад:
Немає сонечка – йде дощик.
Помер тато – набув нової форми Життя і продовжує жити.

Навіщо заперечувати, краще стверджувати.

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
(П. Тичина)

З павагою, Світлана


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


virchi    Date: Ср, 16.04.2008, 17:22 | Message # 22
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1704
========
Коментар, який лишив Любoмир (lyubyk):
Для кoгoсь кoтик рiвнюється людинi....Я бeз слiв...Tакe суджeння i рoзмoву прo мeртвиx мoжна булo дати oкрeмoю тeмoю у фoрумi,як власнi рoздуми.A нe "бабаxнути" як цe зрoбили ви,як oсoбисту "рeкламу"

Коментар, який лишила Наталія (natali-91):
вибачайте , але я з вами категорично незгідна. Можливо ви скажете що я ще занадто молода , щоб розуміти такі речі та у мене вже сформумався власний світогляд. Так наші рідні і близькі продовжують жити іншою формою життя, вони живуть у наших серцях, душах. Кладучи квіти на могилку, ставлячи свічку за упокій їх душі ми проявляємо свою любов і турботу навіть після їх смерті. Складаючи вірші, ми присвячуємо їх їм, тому що нам болить їх втрата. Ви хочете сказати , що коли помирає дорога нам людина ми повинні радіти, що вона живе в іншому житті, радіти коли серце розривається від болю?

=======
Можете долучатись до обговорення, шановні відвідувачі сайту!


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


virchi    Date: Чт, 17.04.2008, 09:41 | Message # 23
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1704
Буду відповідати поступово.

Щодо Пушка, то Ви тут праві. Собачки, котики, травинки, рибки - нехай будуть зірочками для дітей, адже вони - діти. Щодо дорослих, яких ми втратили - тут цей приклад ні до чого. Хіба що хтось візьме собі "на озброєння" Ваш приклад пояснення смерті тварин.


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


svetakedyk    Date: Пт, 18.04.2008, 08:52 | Message # 24
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
24
Я дякую всім за увагу та за розуміння. Яким би воно не було, це особисте кожного.
Мені задали питання. Я відповіла. Інколи відповіді не влащтовують, чи не подобаться, але в цьому не має моєї вини все залежить від сприйняття читача.
Що до порівнянь. Це не порівнянння, а розмова з дитиною на дорослу тему, тему Життя. Бо коти залишаються котами, а люди - людьми.... Аби не було лишньої реклами, за бажанням автора сайту можете видалити цей "ролик". Я цілком зрозумію ваші дії і побоювання репутації цілого сайту(звісно якщо ви так вважаєте).

З моїми судженнями ніхто не має погоджуватись, на те вони і судження аби мати власного хазяїна, тож тримайтесь своїх і тоді у вас все буде добре....

А взагалі щиро вдячна всім.

З повагою, Світлана

Додано (18.04.2008, 08:52)
---------------------------------------------
"Кладучи квіти на могилку, ставлячи свічку за упокій їх душі ми проявляємо свою любов і турботу навіть після їх смерті. Складаючи вірші, ми присвячуємо їх їм, тому що нам болить їх втрата. Ви хочете сказати , що коли помирає дорога нам людина ми повинні радіти, що вона живе в іншому житті, радіти коли серце розривається від болю?"

Я також занадто молода для таких суджень, але у мене вже сформувався свій погляд.
До речі, молоді Духом Люди мають сформований погляд, який під впливом зовнішніх обставин залишається сталим...
Тому я вас вітаю Наталія.

Що любові - вона Одна, але чогось коженг розуміє Її по-своєму.
І це нормально, головне аби врешті решт збагнути одне - я люблю все.

Складати вірші померлим. А ви задумайтесь - якщо вони живуть у вашій душі, і пам*яті, то чого тоді вважати їх мертвими. Спробуйте сприйняти їх живими, тоді втрата зникає, натомість - живий звязок.

Серце розривається від болю.
У мене за два роки померли тато, дідусь, плимінник. І серце розривалося від болю.... Доки не усвідомила, що вони продовжують Жити, саме Житти. Тепер я просто знаю, що вони поруч радіють зі мною...
А суть у думках. Навіщо думати погано, коли можна думати гарно. І з тх гарних думок вимовляється слово Життя, а не смерть.
От і все.
З повагою, Світлана


Кожна людина глибоко в душі - дитина. Тому смійтеся голосно і щиро...
 


natali-91    Date: Пт, 18.04.2008, 09:21 | Message # 25
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
13
Повірте я теж знаю , що таке втрачати близьких, моє життя не було безхмарним , я вже пережила те чого боялась найбільше, а тепер найбільше боюсь щоб це не повторилось і докладаю всіх зусиль щоб цього не сталось.

Дякую всім, хто мене любить-ви підтримуєте мене.
Дякую всім, хто критикує мене - ви робите мене сильнішою.
Дякую всім, кому всеодно - ви потрібні мені для масовки.
 


Life-Proza    Date: Пн, 19.05.2008, 13:06 | Message # 26
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Заблоковані!
 
Повідомлень:
298
У мене схожа ситуація natali-91 ............................

Proza efekt
 


Alokum    Date: Пт, 30.03.2012, 13:39 | Message # 27
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
53
yes yes yes Нерівність усюди!=( dry mellow

Ал=)
 


форум сайту Анумо знову віршувать! » Творчість поетів, які проживають в Україні » Закарпаття » Поезія Світлани Кедик (Світлана Кедик. Село Букове Виноградівського району)
  • Сторінка 2 з 2
  • «
  • 1
  • 2
Пошук:



 
     
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz