ДАЛЬ, і, жін.
1. Простір, що видніється вдалині. Січовик скинув очима у даль, шукаючи, на якій би йому могилі заночувать (Олекса Стороженко, I, 1957, 334); Леліє даль, волога і блакитна (Микола Бажан, I, 1946, 283).
2. Що-небудь дуже віддалене; далекий край. Та
поїхав милий в даль. Ой, на серці дівчини печаль (Українські народні ліричні пісні, 1958, 248); Вчені різних країн спільно
розкривають таємниці природи.., вивчають незвідані космічні
далі (Наука і життя, 3, 1958, 50);
// розм. Велика відстань,
віддалення. — Та як і сам таку даль пройдеш? (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 401); * Образно. Краса ж, сестра з мінливими
очима, — Як давній Янус. Літ іржаву даль Вона вдягає
у прозорі рими (Максим Рильський, II, 1946, 8).
