ЛЖА, лжі, жін., заст. Неправда, брехня. [Єпіскоп:] Свят, свят господь! Замовкни, душе лжі! Він одержимий (Леся Українка, II, 1951, 499); — Лжа! Брехня! — і молоденька господиня, мов на гарячому спіймана, затупотіла бистрими ніжками (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 261).