Про УКРЛІТ.ORG

прикидати

ПРИКИ́ДАТИ див. прикида́ти1.

ПРИКИДАТИ, аю, аєш, недок., ПРИКИДАТИ, аю, аєш, док., перех. Кидаючи що-небудь, покривати когось, щось. Єрмілов тепер знадвору закриває вихід, прикидає дошку снігом (Грим., Кавалер.., , ); Когут важко зітхнув, накрив яму лядою, прикидав соломою, гноєм і, сторожко озираючись, пішов до хати (Цюпа, Назустріч.., , ); Хтось приготував собі місце для сну, намостив під кущем тонкого гілля і прикидав його травою й листям (Перв., Дикий мед, , ); // безос. Землею прикидало нас, як мерців, передчасно (Перв., І, , ); // Падаючи, покривати що-небудь (про сніг). Гузириха боялася, щоб сніг не прикидав картоплі, й спішила її викопати (Чорн., Пісні.., , ); // Покриваючи кого-, що-небудь чимсь, приховувати. — Стала я відмагатися, а він і слухати не хоче, вже тягне з зятем лантухи десь із-за хліва. «Оце, каже, прикидай, хай перележить. Мірчуком не зобиджу, знаю, що в тебе тепер їдаком у хаті прибавилось» (Гончар, II, , ); // розм. Робити покрівлю наспіх, недбало. Становив Мартин хату довго, дуже довго, аж три-чотири літа: одного літа присохи постановив, крокви положив, стіни заплів, прикидав на зиму так-сяк соломою (Григ., Вибр., , ).

ПРИКИДА́ТИ2, а́ю, а́єш, недок., ПРИКИ́НУТИ, ну, неш, док., перех.

1. Кидаючи, додавати чого-небудь. Гей, браття опришки, долийте горівки, До ватри прикиньте ще дров (Пісні та романси.., II, 1956, 68).

2. розм. Давати що-небудь на додаток до того, що віддається або продається. — До городів я прикидав ще сотню рублів — не брали?.. Подавай назад городи! (Мирний, III, 1954, 309); — Дає [новий хазяїн] донесхочу пійла [собакам] з обметиці та висівок, та ще й на другу потраву прикидає по шматочку м’яса (Н.-Лев., III, 1956, 298); — Чого ж то так? — спитав неприхильно Денис.І гроші йому позич, та ще й бариша з свого заробітку прикинь! (Гр., II, 1963, 321); — А хто ж у нас на доброму чорноземі парою оре? Чи мишей до неї будете припрягати? — Коли ви на них ласі — дамо! Давайте! — сміється Дорохтей.А до них ще прикиньте пару воликів (Стельмах, І, 1962, 319); // Втручатися в розмову, вставляти слова, репліки і т. ін. Говорити він не вмів і лиш коли-не-коли натужно прикидав своє слово (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 94); — Хто його знає… коли б часом громада не передумала, прикинула Прокоповичка (Н.-Лев., III, 1956, 71).

3. розм. Відмовлятися від чого-небудь купленого, замовленого, знайшовши для цього причину. Так він-то позвав Кузьму Трохимовича та й поєднав його, щоб списав йому салдата [солдата].. «А буде яка хвальш [фальш], прикину, каже, тобі» (Кв.-Осн., II, 1956, 7); Отак людям купувати!.. Я набрала, а вона й не схотіла брати, а мені прикинула: не таке каже (Сл. Гр.); // Залишати кого-небудь на чийсь догляд, чиєсь утримання. Син його Яків, в якого померла дружина, прикинув йому малого онука і цілими днями пропадав то в кузні, де працював молотобойцем, то в ревкомі біля Івана Лихопоєнка (Перв., Невигадане життя, 1958, 11).

ПРИКИДА́ТИ3, а́ю, а́єш, недок., ПРИКИ́НУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Зважуючи, міряючи, підраховуючи, визначати кількість чого-небудь. Питаю: «Може ще хоч з п’ятачок треба доплатити, бо пані усе життє [життя] наше посписувала, то воно важкувате». Прикине на вагу поштмейстер: «Нічого, бабусю, більше не треба!» (Барв., Опов.., 1902, 490); А сідай, товаришу рахівник, до столу, та прикинемо на папері, що ми маємо (Цюпа, Назустріч.., 1958, 317); // Визначати кількість, розмір чого-небудь приблизно. Снайпер прикидає віддаль повнолицього місяця від землі (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 552); — Я прикинув з дружиною, що нове зниження цін дозволить нам економити в день до 6 крб. (Рад. Укр., 3.ІІІ 1949, 2); // Визначати що-небудь приблизно. Обходив він усі поля вподовж і впоперек, переміряв ступенями усі ниви, від межі до межі — все прикидав, де його нива, але не знайшов (Україна.., І, 1960, 8); Він походив по прогонах, подивився на роботу формувальних машин, прикинув, як це буде виходити, коли формувати на них частини статора (Собко, Біле полум’я, 1952, 276); // Намічати приблизно що-небудь. Раніше закрійник на першій примірці прикидав, на другій уточнював, підганяв, а тут одразу ж точний крій (Роб. газ., 26.V 1965, 2); — Я з охотою супроводжу вас, товаришу Мухтаров, до Уч-Каргала, де ми разом і зможемо прикинути варіанти місця будівельної контори, запропонував Преображенський (Ле, Міжгір’я, 1953, 131); // перен. Розмірковувати, думати, зважувати. Вона перебирала в пам’яті усіх парубків села — і багатих, і середніх, і навіть бідних, хоч довше зупинялась на багатих. Міркувала, прикидала, і все сподівалася (Коцюб., II, 1955, 31); Сахно заздро поглянула на дідугана і, хоч була й сама щира спортсменка не з останніх, прикинула, що на кулаки вона з ним не визвалася б (Смолич, І, 1958, 46); — Ми там уже й між собою прикинули, що добре було б виступити тобі, жінці, за всіх за нас слово сказати (Гончар, II, 1959, 187).

Прикида́ти (прики́нути) в ду́мці (в думка́х, у голові́, в умі́): а) підраховувати що-небудь усно. Вона мимохідь зазирнула всередину їхнього [бульдозеристів] вагончика, на їхні кубла холостяцькі. Видно, полічила ліжка і прикинула в умі, що далеко не на всіх вистачає навіть цих спартанських ліжок (Гончар, Тронка, 1963, 79); б) визначати кількість чого-небудь приблизно. Омелян мимоволі прикидає в голові, скільки є грошей в калитці, і відсовує її до Терентія (Стельмах, І, 1962, 117); в) обдумуючи, визначати що-небудь. Дзелендзік.. прикидав собі в голові, як краще замінувати ту дорогу, щоб не пропустити жодного фашиста (Збан., Доля, 1961, 26); В саду Мічуріна він угледів великий бізнес, і вже навіть прикинув у думках усі можливості цього сміливого починання для фермерів Північних Штатів і Канади (Довж., І, 1958, 404); г) розмірковувати, обдумувати що-небудь. Поза тим і сам [Лясота] придивлявся, прикидав у думці ті наслідки спостережень, розважав настрої козаків, старшин (Ле, Наливайко, 1957, 196); Вигрівались [селяни] на нежаркому осонні і прикидали в думках, до чого братися тепер, з якого діла розпочинати своє трудне життя на великому згарищі війни (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 137); Прикида́ти (прики́нути) на о́ко — те саме, що Прикида́ти (прики́нути) о́ком (див. о́ка1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 632 - 633.

Прикидати, даю, єш, гл. Набросать сверху надъ чѣмъ. Закопає було добре в ямі та хащем прикидає. КС. 1884. VIII. 720.

Прикидати, да́ю, єш, сов. в. прикинути, ну, неш, гл.

1) Прикидать, прикинуть, прибавить. До усякого місяця треба б було прикинути по скільки днів, щоб вийшло 12 місяців за ввесь рік. Ком. І. 38.

2) Примѣрять, примѣрить, сравнить.

3) Возвращать, возвратить, забраковавъ, сдѣланное, купленное. Позвав Кузьму Трохимовича та й поєднав його, щоб списав йому салдати, та щоб такий, як живий був, щоб і горобці боялися: «а буде яка хват, прикину, кае, тобі». Єв. І. 9. Отак людям купувати! Як напалась: набери та і набери мені в базарі на попередник. Я набрала, а вона й не схотіла брати, а мені прикинула: не таке каже. Черн. у.

4) — слівце. Ввернуть словцо. Левиц. Пов. 116.

5) — пеню. Взвести бѣду, напраслину. Ще скажуть, що я вас отруїв та прикинуть пеню, що й копою не одбудеш. Кв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 418.

вгору