Прага  Празька
школа
поетів

 

 

Оксана Лятуринська

Біографічна довідка

До поетів-пражан

До творів українських поетів

 

НА ВАРТІ
Створив ти землю, оболоки…
Ти ще не вмер, ти ще не вмер!..
ГЕРОЇЧНЕ
За веснами приходять весни…
Зброї — чести, йменню — слави…


 

Догори

   Оксана Лятуринська (1902—1970)— поет, новеліст, скульптор. Народилася 1902 р. біля Вишневця (що і пояснює ще один її псевдонім — Роксана Вишневецька) на Волині.
    На еміграцію до Чехословаччини виїхала 1924 р. Навчалася на філософському факультеті Кардового університету та в Українській студії пластичного мистецтва в Празі. Працювала за фахом скульптора та муляра. З 1924 р. активно друкується в часописах ЛНВ (Літературно-науковий вісник), «Вісник», «Пробоєм».
    Померла 1970 р. у м. Міннеаполісі у СІІІА.
    Побачили світ такі книги письменниці: поетичні збірки «Гусла» (1938), «Княжа емаль» (1941, 1955), «Веселка» (1956), дитячі вірші «Бедрик» (1956) і збірка новел «Материнки» (1946). У 1983 р. посмертно вийшло видання «Оксана Лятуринська. Зібрані твори».
 


 

Догори

НА ВАРТІ

Не знаєш гасла — боронись!
Освячений держу я спис.
Я попіл бороню батьків,
героїв славу, честь борців.

Зухвальче, чолом, оком ниць!
Тут недоторканість гробниць,
багаття, і священний дуб,
і Володимирів тризуб.

 


 

Догори

  
Створив ти землю, оболоки
й людину дотиком і дихом,
чинив добро і діяв лихо,
ти повнив дні й вершив ти роки.

Являвся пращуру, вогненно
злітав до хатнього порога.
На землю ти зсилав Дажбога
і вергав їй сліпу Морену.

Владав ти всесвітом, Свароже!
Впаду на твар свою: воскресни!
Твого народу жрець безчесний
вклонився Одіну. Чи ж гоже?

Яви лице у блискавицях!
Удар, розжар, розсип, розверзни!
Нехай хула в устах замерзне,
і хай ім'я твоє іскриться!

 


 

Догори

  

Ти ще не вмер, ти ще не вмер!
Через розбурханий Дністер
з Дніпра ти видибаєш, боже!
Впадуть долів боги ворожі.
Перед лицем великих чуд

жахнеться князь, чернець і люд.
Тоді ж у громі-блискавиці
запаляться скирти пшениці.
Злетить офірою когут.
Явися, боже, і пребудь!
 


Догори

ГЕРОЇЧНЕ

Рівнинний степ, широкий степ
видовжується і росте,
могили товпляться узгір'ям.
Як вимірять страшне безмір'я
висот і сил, стремлінь, снаги?
Як не притиснуть остроги
тяжкокопитному коневі?
І обрій дальній і рожевий
наближується, рветься вшир.
Пне дужі груди богатир.


 

Догори

 
За веснами приходять весни
в далекий вирій, в край чудесний,
нечутно в дивне небуття.
І журавлями, чорнопері,
летять, летять мої химери:
він відійшов без вороття.

Він впав у полі, яко воїн,
і в полчища у зарнім строї
його з рапірою й мечем
покликав Переможець Юрій.
А в мене — заметіль і бурі,
вогнем позначене лице.
 


Догори

   
Зброї — чести, йменню — слави,
на бойовищі кривавім
неуступности, відваги.
Сяйва переможним стягам!
Ти, що всі чесноти холипі,
без твоєї, Боже, волі
не спаде намарно й волос! —
Молитви читаєм вголос,
молитви бійців недовгі.
Меч Михайла на корогві.
Понад чола проречисто
хилить свій хитон Пречиста.
 

Догори

До поетів пражан

До творів українських поетів

Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Повна адреса сайту "Анумо знову віршувать!" www.virchi.narod.ru

 Роботу над сторінкою розпочато 3 вересня 2005 року

 



Hosted by uCoz