Сайт української поезі Анумо знову віршувать! Дизайн сторінки, кодування -  автор поетичного сайту В.М. Гонта

 
     

НІНА ГОРИК

     
             
  Сайт української поезі Анумо знову віршувать! Дизайн сторінки, кодування -  автор поетичного сайту В.М. Гонта       Сайт української поезі Анумо знову віршувать! Дизайн сторінки, кодування -  автор поетичного сайту В.М. Гонта  

ЗМІСТ

БІОГРАФІЯ

ДО ПОЕТІВ
НА ГОЛОВНУ
ФОРУМ
ГОСТЬОВА

 

Антологія української поезії
Українська поезія у всесвітній мережі
Сучасна українська поезія.(реферат)
Про Українську поезію
Перлини Української Поезії
Українська поезія - духовна скарбниця народу
фрейдистські символи в українській поезії
Вибрані поезії українською
Вивчивши роботи українських та зарубіжних вчених
поезії та молодої української естради
української релігійної поезії
Голодомор в українській поезій і прозі
 

 

 

Фото Горик Ніни Петрівни. Волинська область. Твори надіслано Іриною Малиновською. Дизайн сторінки створений автором поетичного сайту Василем Гонтою

Волинська область




ОБГОВОРЕННЯ ТВОРІВ АВТОРА

НОВА ПОЕЗІЯ АВТОРА - НА І-МОДУЛІ

 

 

Вірші для публікації на сайті надіслала
Ірина Малиновська

Студія Веб-дизайну. Замовте собі сайт! Якщо не бажаєте замовити особистий, замовте сайт про свою кампанію, підприємство

Від автора сайту:
!!!
На сторінці використовуються
Java-скрипти та Gif - анімація
!!!

ЗМІСТ

Все, що пошле мені ласкава доля...
Лиш тобі повідаю одному...


Поетична збірка
"ТЕРИТОРІЯ СЛОВА"

Розділ 1.
ПРОСИЛОСЯ СЛОВО
Низенько ясен клониться...
ПІСНЯ ПРО ГАЛИНУ ВОЛЮ
Просилося Слово біля дверей...
  ІЗ ЦИКЛУ «НАД ПРИП'ЯТТЮ»
Цей дощ – сліпий. Іде собі над шляхом...
Собор стояв. І темними ночами...
Той камінь був тяжким. Привалювали чесно...
ВІДРОДЖЕНІ
ПОКРУЧ
РІЗДВО
ЩЕДРІВКА
КРАЇНА ІММІГРАНТІВ
Чого мені треба – відваги..
О загребущий, судорожний час!..


 

   

На початок інтернет-сторінки української поезії
 

БІОГРАФІЯ


    Горик Ніна Петрівна народилася 7 вересня 1957 року в мальовничому селі Забужжі Любомльського району Волинської області. Звідси простелилися її стежки у великий світ. Тут народилась мрія стати вчителькою української мови та літератури і перші поетичні рядки.
 
Ніна Горик. Біографія, творчість на сайті української поезії "Анумо знову віршувать!"   В селі закінчила середню школу. Вчилась старанно, в основному на «відмінно». Особливий потяг мала до гуманітарних предметів, багато читала. Активною була і в громадському житті: секретар комсомольської організації школи, активний учасник художньої самодіяльності. Знала кожну стежину у навколишніх лісах, любила ходити туди сама, багато думала, мріяла і співала.
    Про поетичні витоки і свої душевні почуття Ніна Петрівна говорить:
    «Якби мене хто запитав, як я потрапила в письменники, то найімовірніше було б відповісти: випливла на «Хвилях Світязя». І це не просто образний вислів. Справді, коли я була ще школяркою, то найбільш трепетні хвилини переживала тоді, як переступала поріг редакції Любомльської районки. Раз на місяць там відбувались зібрання літстудії «Хвилі Світязя»…
    Пам’ятаю сільські пейзажі рідного Забужжя і батьківську хату за греблею, яку з обох боків обступила лепеха. Люблю спостерігати за ростом усього живого – трави у лузі, рослин на городі та в полі…. Безмірно вдячна Всевишньому за те, що відчиняє мені двері до тайни. Хтось назвав її Поезією».

    Після закінчення сільської школи в 1974 році стала студенткою філологічного факультету Луцького державного педінституту ім. Лесі Українки, бо це був найближчий вуз, де можна було вивчати літературу. Навчалась охоче, любила працювати в читальних залах та кабінетах. Редагувала газету філфаку, відвідувала літстудію, організовану самими студентами. В ці роки й прийшло до неї поетичне слово. Писала багато. Саме в студентські роки відбулись перші серйозні публікації, зокрема у збірнику «Пісня і праця» виданому у Львові.
    В 1978 році Ніна Горик закінчила філологічний факультет інституту і отримала диплом з «відзнакою».
    В Головненській середній школі почалася трудова стежина Ніни Горик на посаді вчителя української мови і літератури.
    З 1979 року Ніна Петрівна - ковельчанка. Викладає в міських школах № 7, 11, машинобудівному технікумі.
    З 1995 року – вчитель української мови і літератури загальноосвітньої школи №1.
    Поетеса бере активну участь в організації Товариства української мови імені Т.Шевченка.
    На початку 90-х років організовує «Різдвяні зустрічі на Лесиній землі» за участю відомих людей краю, гостей міста.
    У 1990 році з'явилася друком її перша збірка поезій «Волинь моя, воле...» у колективному збірнику «Айстри», який вийшов у видавництві «Радянський пись менник». Її поезії публікуються в обласних і республіканських газетах; загальноукраїнських виданнях: журналах «Дніпро», «Соняшник», альманахах «Вітрила», «Світязь».
    З 1995 року Ніна Горик – член Національної Спілки письменників України.
    У 1996 році у видавництві «Надстир'я» вийшла нова збірка її поезій «Територія слова».
    Поетеса плідно поєднує свою педагогічну працю з поетичною творчістю. У її доробку чимало цікавих дитячих віршів. Вся ця поезія освітлена трепетним відчуттям світу, який бачить дитина. Поетеса розкриває красу нашого краю, пробуджує любов до рідної землі.
    У 1997 році видавництво «Веселка» видрукувало збірку поезій Ніни Горик для дітей під назвою «Погожою дниною над Україною».
    У 1998 році випробувала Ніна Петрівна й свою фахову майстерність у Всеукраїнському конкурсі «Вчитель року» і стала його лауреатом.
    Вчителі м.Ковеля виявили довір'я Ніні Петрівні представляти педагогічну громадськість міста на II Всеукраїнському з'їзді вчителів (2001р).
    У 2001 році за високу майстерність і значний внесок у розвиток освіти області вчитель - методист Н.П.Горик стала першим лауреатом обласної премії імені Лесі Українки.
    Кажуть, що вчитель-словесник це посередник між письменником і учнями. А якщо вчитель – письменник? І мова мистецтва для нього – спосіб мислення і спілкування. Інтелектуал і психолог, а до того ж ще й весела і легка в спілкуванні людина… Мабуть про такого вчителя можна тільки мріяти!
    Письменниця і педагог з 25-річним стажем Н. П. Горик багато дала школі. Зокрема створила посібник для вчителів «Тематичні розробки уроків з української літератури для 10 класу», який друкувався частинами у фаховому журналі «Дивослово», а в 2002р. вийшов окремою книжкою у київському видавництві «Освіта».
    Про себе Н. Горик каже: «Не знаю чого в мені більше – письменниці чи педагога? А врешті, забуваю замислюватись над земними мірами і …віршую, чи то пак, віншую Слово. Воно є моїм фахом, смислом життя і посередником між душею і Всесвітом, і райдугою, що з’єднує серця.»

    Зміст нової поетичної книжки Ніни Горик «Повернення Мавки», що вийшла в світ 2005р. надиктований досвідом серця, прожитим і пережитим. Збірка народжувалась важко. Боляче творила Ніна Горик цю свою високу поезію, багато тем якої викликала смерть чоловіка – мужнього полковника міліції, котрий загинув від кулі грабіжників, Федора Литвинюка.
    Сама поетеса сказала про збірку:
    «Можливо, подібної збірки у мене вже не буде. Дай, Боже, щоб не було причин для частини віршів, що увійшли до збірки. Але така поезія – чиста, яскрава, відверта – хай буде».

   
У 2006 році Ніна Горик очолила Волинську облорганізацію Національної спілки письменників України (ВОО НСПУ).

    А у шухлядах лежать нові вірші, чекають свого часу… Ніна Горик живе творчістю і має надію, що велика й солодка письменницька праця визріє у нові твори.


Фотографії з обл. конкурсу книжкових виставок
(м.Луцьк)

Ніна Горик. Біографія, творчість на сайті української поезії "Анумо знову віршувать!"
Вручення фотографій пані Ніні Горик

Ніна Горик. Біографія, творчість на сайті української поезії "Анумо знову віршувать!"
Презентація Веб-історінки Н.Горик на сайті
"Анумо знову віршувать!"


Ніна Горик. Біографія, творчість на сайті української поезії "Анумо знову віршувать!"

Н.Горик читає нові поезії

   
 

НОВА ПОЕЗІЯ АВТОРА - НА І-МОДУЛІ
 

На початок інтернет-сторінки української поезії

 
Красива поезія. Вірш не має назви Красива поезія. Вірш не має назви Красива поезія. Вірш не має назви

Все, що пошле мені ласкава доля, -
Краплину з лугу чи зернину
з поля,
Усе, що живить дух чи завчасу
Мене долає тут, -
перенесу.

Перенесу труди мої медові,
Гіркі меди невинної любові,
Сльози німої трепетну росу
Якось в собі, в душі
перенесу.

Свої і людські тяготи й недуги,
Які в мені не знищені, не стерті,
З одного краю сутності на другий
Перенесу -
з народження до смерті.

Українські вірші та поетичні майстерні на сайті української поезії. Студія дизайну МВГ-750, В.Гонта



На початок інтернет-сторінки української поезії

 Красива поезія. Вірш не має назви Красива поезія. Вірш не має назви Красива поезія. Вірш не має назви

Лиш тобі повідаю одному, -
Більш ні з ким про те не говори, -
Я живу у небі осяйному,
Світ зелений люблячи згори.

Що життя не розумію – плітки,
Знаю його примхи до кінця:
Я щодня вертаюся до клітки,
До будення – тихого ловця.

Але небо і тоді присутнє.
Лиш душі висоти голубі
Відкривають істинне і сутнє
У житті людей і у собі.

Знов затвори скреготять злобливо.
Хай вони потішаться, нехай, -
Птиця я
усім замкам на диво.
Ти мене у небі почекай.

(З кн. «Територія слова»)
Українські вірші та поетичні майстерні на сайті української поезії. Студія дизайну МВГ-750, В.Гонта


На початок інтернет-сторінки української поезії

Поетична збірка

"ТЕРИТОРІЯ СЛОВА"


На початок інтернет-сторінки української поезії

Розділ 1.

ПРОСИЛОСЯ СЛОВО

Красива поезія. Вірш не має назви Красива поезія. Вірш не має назви Красива поезія. Вірш не має назви

Весна йде. Пташині стріли
Вже небо перехрестили
І, наче локатор, крило
Нащупує рідне тепло.
Я заздрю цтахам - з причини,
Що мають природу горду,
Що вірні гнізду, і роду,
І співам своїм височинним...
Я заздрю птахам завжди,
А найбільше, коли над миром
Летять чорно-білим пунктиром
І знають:
     чому і куди.

Українські вірші та поетичні майстерні на сайті української поезії. Студія дизайну МВГ-750, В.Гонта



На початок інтернет-сторінки української поезії
Красива поезія. Вірш не має назви Красива поезія. Вірш не має назви Красива поезія. Вірш не має назви

Низенько ясен клониться:
      зі святом!
Вербове серце ніжністю взялось...
Весну в неділю березень посватав,
Лише весілля ще не відбулось.

Але іде щасливе готування:
Проміння тчеться, і цвіте лоза,
і ліс готує синє гаптування
І розселяє птиць по голосах:

    При-линь, при-линь
    На-Волинь, на-Волинь...

Щемить березі сік у білих грудях,
Як захід на блакитне полотно
Під тихий шепіт зоряних прелюдій
Проллє рожеве запашне вино.

Весну в неділю березень посватав! –
Так гілка гілці,
        так – лоза лозі.
І очерет, сухий, дивакуватий,
Скрипить від щастя на одній нозі.

Українські вірші та поетичні майстерні на сайті української поезії. Студія дизайну МВГ-750, В.Гонта



На початок інтернет-сторінки української поезії


ПІСНЯ ПРО ГАЛИНУ ВОЛЮ*

Тільки небо вгорі та внизу кучеряві мохи,
Та навколо лісів – нескінченна зелена
        сваволя,
В лісовій гущині, від очей заховавшись лихих,
Настороженим птахом жила собі Галина Воля.
Ой, не знаєш ти, Галю, що волю твою потайну
Розсекретили люди назавше й до самого споду,
Лісоруби прийшли, прорубали дрімучу стіну,
Відчинили ворота у двір твій і двері в господу.
Й над високими кроквами імені твого села
Твоя воля витає, як пісня, а може, легенда...
Кажуть люди, ти в пана вродлива кріпачка
була,
Мала спутані руки, душі не давала в оренду.
Кажуть люди, що доля до вільного, до козака
Незрадливу тебе привязала такою любов'ю,
Що одразу всі пута згоріли на спритних руках.
А як ти утікала – летіла зоря за тобою.
Як з коханим у лісі складала нехитрий палац,
Був солодким твій піт, бо робота була
        не з понуки.
Ти й сама ще не втямила – тим, що від пана
        втекла,
Визволяла з неволі і діток своїх, і онуків,
Їм носили в колиску співанки пташки лісові,
Зачаровані лосі на рогах приносили зорі.
Їх не виказав ліс ані жодній лукавій сові...
У Волині та Галиній Волі –
        споріднений корінь.

• Галина Воля – село в Старавижівському районі на Волині.

Українські вірші та поетичні майстерні на сайті української поезії. Студія дизайну МВГ-750, В.Гонта



На початок інтернет-сторінки української поезії

Красива поезія. Вірш не має назви Красива поезія. Вірш не має назви Красива поезія. Вірш не має назви

Просилося Слово біля дверей:
«Пустіть на дорогу, пустіть до людей...
Я гоже й дуже, я знаю шлях!»
А його дверима по лобі: трах!

І заглядало в усі шпарки,
Характер мало стрімкий, шпаркий.
Билось-просилось, як риба об лід,
Через «не можна», через «не слід»...

Пошматувало крила й злягло.
Довго ще гріло живлюще зло,
Врешті, з роками згасло і те.
Заходжу:
        «Дядечку Слово, спите?
Вставайте! Біля відкритих дверей
Жде вас дорога...»
        «Я вже старе...
Я вже ледь тепле – минув мій час.
Внучатко родилось, йому б до вас.
Воно також прагне височини.
Хоча б кватирку йому відчини!»

Просилося Слово біля вікна...

Українські вірші та поетичні майстерні на сайті української поезії. Студія дизайну МВГ-750, В.Гонта



На початок інтернет-сторінки української поезії

ІЗ ЦИКЛУ «НАД ПРИП'ЯТТЮ»

I
Ріко, ріко... Ти вже й не річка – назва.
Промовиш вголос – озирнеться світ.
То по тобі пройшлись убивчі спазми,
То над тобою Всесвіт посивів.

І місто те, на березі твоєму,
Стоїть німе і біле, як мана.
І тільки ліс навколо потаємний
Схилився, ніби зречений монах.
А ти ж таки не хто-небудь, а річка,
І світла пуповина джерела
Веселого іскристого потічка
Колись отут навіки прип'яла,

Аби в тобі блищала риба всяка,
Аби дівчата омивали вид
І відчайдушні хлопці-волиняки
Твої глибини міряли убрід.

Під самим серцем в матері Волині
Ти вічно б'єшся і течеш, течеш...
І гіркота твоя по крапелині
У неї струменіє з-під очей.

Бо скільки у собі вона носила
Річок, джерел (немає їм числа!)
Тебе біда найтяжча підкосила.
Твоя біда з водою не сплила.

II

Їдемо над рівчаком. Дорога додому звична.
Ось вже і ліс поріділий нас на шляху
        перестрів.
Ні, не втечу, не змовчу.
        Невже ти і справді річка?
Невже ти і справді Прип'ять – отой
       підшнурований рів?
Признаюсь, я й досі нишком надіюсь, що це
        не ти,
Що, може, десь у траві тихенько собі петляєш...
Але, до землі прип'ята, куди б ти могла
        втекти?
Ти ж лелекою не злетиш над луками і полями.
І вірити мушу,
        мушу любити отой рівчак,
Що десь там рікою стає, що має джерельне
        начало...
І тільки дитятко моє три рази перепитало:
– Невже то, мамусю, річка? – із недовір'ям
        в очах.


III
Тебе, живу-живісіньку, як вуж
Отой, що сірим блиснувши хвостом
Подався із чорничника чимдуж
На простір,
         у лещата взяв бетон.
Здавалося б, для користі й вигоди,
Та правильної форми береги
Не гріють більш твої маленькі води,
А стережуть тебе, як вороги.

Ще небо голубіє над тобою,
Ще чапелька на голос джерела
Несе мерщій до твого водопою
Два сірих невпокорених крила.
Та з берега високого не чуті
Їй наспіви джерельні.
        І тоді
Стривожить дно, нап'ється каламуті
І не побачить неба у воді.

Не дайся, річко,
Пручайся, річко!
Знайди у лузі блакитну стрічку,
Зірви перешкоди, мости і плоти,
В зелену косу її знову вплети.
Повір, і мене випрямляли не раз,
Здавалося, – просвіт у вікнах погас.
Але, як у власну повірю біду,
Я просвітку того уже не знайду.

О, як нам навколо земної осі
Нелегко крутитись не так, «як усі»,
І мати своє, незалежне русло,
І дбати, щоб ряскою не поросло,
На кожного з нас є суддя не один,
І кожен бажає, щоб плив так, як він.
І кожен про тебе судити мастак:
Інакше течеш – то, значить, не так.
Нам, річко, з тобою на світі оцім
Як жити – то разом, як вмерти – усім.
Та поки нас живить з глибин джерело,
Нам треба своє захищати русло.

Українські вірші та поетичні майстерні на сайті української поезії. Студія дизайну МВГ-750, В.Гонта



На початок інтернет-сторінки української поезії

Красива поезія. Вірш не має назви Красива поезія. Вірш не має назви Красива поезія. Вірш не має назви

Цей дощ – сліпий. Іде собі над шляхом,
Як хлопчик, що від матері утік,
Легких, принадних прагнучи утіх,
Не переляканий ніяким ляком.

Сліпий собі.
        Від хмари геть одбивсь,
Та він – її веселий відголосок.
І сонце щедре і простоволосе
Йому вже сушить п'яти голубі.

Та він періщить! Ще не відступив,
Ще сонцеві доказує незгоду.
Але ніхто ніде серед народу
Ніколи сонце не назвав сліпим.

Українські вірші та поетичні майстерні на сайті української поезії. Студія дизайну МВГ-750, В.Гонта



На початок інтернет-сторінки української поезії

Красива поезія. Вірш не має назви Красива поезія. Вірш не має назви Красива поезія. Вірш не має назви

О. ГОНЧАРУ

Собор стояв. І темними ночами,
Неначе місяць, сяяв його дзвін.
Хтось вивіску повісив: «Магазин».
Окремі йшли,
        собор не помічали.
А ті, хто куті двері відчиняв,
Не витирали ноги на порозі.
І торгували в войовничій позі,
І торг цей дикий галас учиняв.

А тут – гроза і злива небувала...
Не витримала вивіска, упала.
Явились миру обриси святі.

Хто де стояв – і праведник, й злочинець –
Попадали відразу на коліна.
У захваті.
    В страху.
         У каятті.

Українські вірші та поетичні майстерні на сайті української поезії. Студія дизайну МВГ-750, В.Гонта



На початок інтернет-сторінки української поезії

Красива поезія. Вірш не має назви Красива поезія. Вірш не має назви Красива поезія. Вірш не має назви

Той камінь був тяжким. Привалювали чесно
Не зрушить вже ніякий буревій.
– Якщо він дух святий, то хай воскресне! –
Складали губи в усмішці кривій.
І хоч розп'яття відбулось прилюдне,
Та щось лякало: а якщо якраз?
І пильнувало юрмище іудине:
І знову:
       то артикул, то указ!
Ні слова, ані пісні. Вже зірниця
Пригасла в материнському жалю.
Вже темрява, як чорна плащаниця,
Лягла на душу, очі, на ріллю.
Здавалося, вже лиха того досить.
Уже мертвяк. Могила – та й усе.
Як в нього навіть діти – малороси,
То хто їх до Вкраїни вознесе?
І раптом в мить одну, усім ті а подив,
Прорвавши темноти камінний прес,
Великий Дух великого народу,
Немов Христос, воскрес,
        воскрес!
Отак, в єдину мить.
        Й не зоглядівся
Ні сторож, ані ворог. Тільки Бог,
Єдиний, Бог, що чув, як він молився,
Утер сльозу, простив і гріх, і борг.

Українські вірші та поетичні майстерні на сайті української поезії. Студія дизайну МВГ-750, В.Гонта



На початок інтернет-сторінки української поезії

ВІДРОДЖЕНІ

Як Фенікси, підносяться святині.
Піднявшись, ще святішають однині,
І мудре світло посилають нам
Відроджені портрети, імена...
В нових убраннях і слова, і храми,
Вже їхнє торжество не за горами.
Спинімся!
І покаймось між .людьми, –
То не вони відроджені, а ми.
Вони, у часі й просторі безмежні.
Як сонячні, неспопелпмі вежі.
А нам би тільки очі підвести,
Нам – вирватись серцями з суєти!
Обізвуться святині, не німі –
Відроджуються не вони,
        а ми.

Українські вірші та поетичні майстерні на сайті української поезії. Студія дизайну МВГ-750, В.Гонта



На початок інтернет-сторінки української поезії

ПОКРУЧ

Невесела пісня в українця...
То немов жалоба, то спокута...
Висохло вино – біди по вінця.
Вицвіли меди – сама отрута.

Покруч! По містах і селах – покруч!
По умах, серцях, в зерні і слові!
Дивина бере, коли десь поруч
Солов'ї виспівують ранкові.

Пісню ту, що прадідам звучала,
Зберегли пташині дитинчата.
Праліси корінням стрепенулись –
Людські від своєї відсахнулись!

Чахнуть приморожені черешні.
Блудять світом вивітрені душі.
Ми на цій землі – як нетутешні.
Наче вже минулі – не грядущі.

Україно! Божа ж ти провінція!
Доки у тобі – біди по вінця?
Доки в світ дивитися з ослінця?
Доки в смутку
        пісня українця?

Українські вірші та поетичні майстерні на сайті української поезії. Студія дизайну МВГ-750, В.Гонта



На початок інтернет-сторінки української поезії

РІЗДВО

Учора на землю вертався Бог.
На саме свято, на саме Різдво.
На землю, дрімучішу від берлоги,
Як сонце, сходило торжество.
А Бог ішов і уже не таївся.
Чудився, минувши столюдне плато,
Що біля порогів та біля під'їздів
На нього уже не чатує ніхто.
І там, де відчинені двері для нього,
Де в мирі чуття і в молитві уста,
На вікна не кинута пересторога,
Як нічка, густа...
І тільки в одному –
       печаль чи тривога:
Невже й на сніги є своя татарва?!
Лежала земля без убранства, убога,
Заплакана й чорна, як бідна вдова.
Ніде ні сніжиночки, ані льодинки –
У ніч найтріскучішу, в ніч різдвяну...
І начебто вимушено
        ялинки
Світилися ніяково в далину,
І все було в світі якесь... дописемне.
Та співом народ свою душу будив.
Народ свою пам'ять ще не застудив:
        «Радуйся, ой радуйся, земле!
        Син Божий народився...».

Українські вірші та поетичні майстерні на сайті української поезії. Студія дизайну МВГ-750, В.Гонта



На початок інтернет-сторінки української поезії

ЩЕДРІВКА

Скинув, скинув бистрий кінь
        золотую збрую.
Ти, мій коню, відпочинь,
        а я защедрую.
Утомився ти в путі,
        стерлися підкови...
Залишай на щастя ті –
        підкуємо нові.
Підкуємо, як сніги
        місяць переоре.
Нумо, коню дорогий,
        перескочим горе.
Десь на схилі, за горбом,
        щастя рве стремена.
Як напружитись обом, –
        може, доженемо.
Може, пісню, як зорю,
        на шляху зустрінем.
Краще, конику, згорю,
        ніж її покинем.
Ген летить моя стріла,
        серце наскрізь ранить...
Не вези до джерела –
        підвези до брами.
Повні руки щедрувань,
        господарю – почет!
Рушив, рушив мій гривань.
        Нумо, Новий роче!

Українські вірші та поетичні майстерні на сайті української поезії. Студія дизайну МВГ-750, В.Гонта



На початок інтернет-сторінки української поезії

КРАЇНА ІММІГРАНТІВ

Пташино, птахо, пташко гострокрила!
З далекої, як темінь, чужини
З-за тридев'ять земель до нас летіла
Співцем зеленокосої весни.

Гніздо своє, зруйноване у зливу,
Лаштують знову крилечка малі,
І від твойого радісного співу
Світлішає і небу, і землі.

Земляче, мій зневірений земляче!
Й тобі весна розквітла навкруги.
Чому ж ти в ноги дивишся, неначе
Земля тобі тікає з-під ноги?

Гніздо своє похиле занедбавши,
Розносиш бруд, ламаєш те, що й є,
Неначе ти збираєшся назавше
Покинути руйновище своє.

Я чую, як тихцем зітхає вранці
Земля моя під небом горілиць.
Вона – немов країна іммігрантів,
Домівка – лиш для перелітних птиць.

Та правди гіркота усім відома:
Покине птах і гнізда, і сади,
А ми на цій землі – таки ж удома,
Між власного багатства
        чи нужди.

Українські вірші та поетичні майстерні на сайті української поезії. Студія дизайну МВГ-750, В.Гонта



На початок інтернет-сторінки української поезії

Красива поезія. Вірш не має назви Красива поезія. Вірш не має назви Красива поезія. Вірш не має назви

Чого мені треба – відваги,
Розсудливості чи зневаги,
Щоб не втратити рівноваги
Під ногами?

Хитається світ, мов човен.
Хитається від учора
Та ще й сьогодні раз по раз...
Де опора?

А мені, щоб не впасти, треба
Хоч би зірки триматись у небі
І вірити, що ніде
І ніколи вона не впаде.

Українські вірші та поетичні майстерні на сайті української поезії. Студія дизайну МВГ-750, В.Гонта



На початок інтернет-сторінки української поезії

Красива поезія. Вірш не має назви Красива поезія. Вірш не має назви Красива поезія. Вірш не має назви

О загребущий, судорожний час!
Чорний Едем... посередині нас.
А ми забули заповіт і суть.
І знов спасати світ іде Ісус.
І кожен, спотикаючись,
        за поли
Спасителя хапає, аж доколи
Не вирве хоч би клаптичок поли –
І все,
        немов прощення відмолив.
Іде зухвало далі торгувати
Душею, лахом, тілом, словом, братом,
Ще й доказати святість власну може: –
-- А в мене – он,
        благословення Боже.

Українські вірші та поетичні майстерні на сайті української поезії. Студія дизайну МВГ-750, В.Гонта



На початок інтернет-сторінки української поезії

 

© Горик Н. (2007)

Автор проекту "Анумо знову віршувать!": В. М. Гонта.
Поштова адреса: virchi@yandex.ru
Адреси веб-проектів: http://virchi.narod.ru    http://bashtanschina.narod.ru

Бажаєте мати власний сайт? Перейдіть за цим лінком!

Дизайн сторінки (на основі шаблону, перероблений) © від 01.02.07 вер. 1.4
Протестовано браузерами Microsoft Internet Exploer v.6.0.2 SP2,  Mozilla Firefox. Помилок не виявлено.
Роботу над сторінкою розпочато 20 червня 2007 року

 

 
Портал української поезії
Духовні орієнтири сучасної української поезії
центральній постаті української поезії
на українському домені представлено поезію в перекладах
Кожна книга "Новітньої української поезії"
Українська книжна поезія
Український Центр духовної культури
Учнівський фестиваль-конкурс української поезії
 

 

     

НА ПОЧАТОК

ДО ПОЕТІВ

НА ГОЛОВНУ
АВТОРА!
 
  Сторінка найкращого поетичного слова. Майстерня української поезії. Замовлення сайтів, дизайни - студія МВГ-750 та Гонти Василя     Сторінка найкращого поетичного слова. Майстерня української поезії. Замовлення сайтів, дизайни - студія МВГ-750 та Гонти Василя  
   
     
Hosted by uCoz