Луцький Мирон Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мирон Михайлович Луцький
 Сотник
Загальна інформація
Народження 29 вересня 1891(1891-09-29)
с. Лука, нині Новокалинівська міська громада, Самбірський район, Львівська область
Смерть 10 березня 1961(1961-03-10) (69 років)
м. Торонто, Канада Канада
Громадянство ЗУНР ЗУНР
Військова служба
Приналежність ЗУНР ЗУНР
Нагороди та відзнаки
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина)
Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина)
Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина)
Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина)
Хрест Симона Петлюри
Хрест Симона Петлюри

Миро́н Миха́йлович Лу́цький (29 вересня 1891, с. Лука, нині Новокалинівська міська громада, Самбірський район, Львівська область, Україна — 10 березня 1961, м. Торонто, Канада) — український галицький військовий, політичний (хлібороб-суспільник[1]), кооперативний і громадський діяч. Молодший брат Остапа Луцького.

Життєпис[ред. | ред. код]

Докладніше: Луцькі гербу Сас

Народився 1891 року в селі Лука Самбірського повіту.[2]

Голова українського товариства в Галичині «Сільський господар» (1936—1939 рр.). Син власника маєтку в с. Лука Самбірського повіту, здобув вищу освіту.[3]

Сотник УГА в 1918—1920 рр., начальник (шеф) штабу: Групи «Схід» (наприкінці 1918 р., до створення 1-ї бригади УСС; командант — сотник Осип Букшований), 1-ї бригади УСС.[4] Начальник оперативного відділу ЧУГА[джерело?].

У міжвоєнному Львові: діяльний в УНДО, голова Крайового товариства «Сільський господар» (1930—1939), заступник голови Львівської хліборобської палати (1933—1939).[5] У 1941—1943 роках — директор Цукрового Тресту України.[5]

Офіцер батальйону «Нахтігаль». У грудні 1943 р. очолював делегацію ОУН(б) на переговорах з угорцями (таємно від гітлерівців); прибули до Будапешта угорським літаком, переодягнені в угорських солдатів. З угорського боку брав участь шеф ГШ, порозумілися про нейтралітет.[6]

Від 1944 року — у Західній Європі, від 1948 — у Торонто, де помер.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Енциклопедія Українознавства. — Львів, 1994. — Т. 4. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 12 січня 2014.
  2. Качор А. Остап Луцький (пам'яті визначного українського громадського діяча) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 червня 2021. Процитовано 5 червня 2021.
  3. Лука з присілком Сеньків / Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 252, 578.
  4. Шанковський Л. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 813.
  5. а б в Дуда І. Луцький Мирон… — С. 362.
  6. КВАЗІЕНЦИКЛОПЕДІЯ ОУН-УПА. Архів оригіналу за 24 лютого 2008. Процитовано 12 січня 2014.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]