Петлюра Леся Симонівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леся Петлюра
Ім'я при народженні Лариса Симонівна Петлюра
Народилася 25 жовтня 1911(1911-10-25)
Москва, Російська імперія
Померла 16 листопада 1941(1941-11-16) (30 років)
Камбо, Франція
Поховання цвинтар Монпарнас
Національність українка
Діяльність вірші
статті
епістолярій
малюнки
Сфера роботи творче та професійне письмоd[1]
Мова творів українська
Батько Петлюра Симон Васильович
Мати Петлюра Ольга Опанасівна

Леся (Лариса) Симонівна Петлюра (25 жовтня 1911, Москва — 16 листопада 1941[2][3], Камбо, Франція) — українська поетеса, єдина дочка Симона Петлюри.

Біографія[ред. | ред. код]

До 100-річчя з дня її народження видано збірку листів та інших творів (Леся Петлюра. Народе мій, улюблений… / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського; підгот. до вид., переднє сл., упорядкування Т. І. Ківшар. — К., 2009, наклад 300 примірників).[4]

Її творчий доробок — вірші, статті, епістолярій, малюнки — засвідчує патріотизм багатогранної людини, неабияку обдарованість Лесі. У листах подала цікаві подробиці життя Європи минулих років, зокрема Франції та Чехії періоду 1920–1930 років. У своїх листах та нотатках Леся вмістила спостереження, які стосуються культури, літератури, життя емігрантів, моди й певних деталей повсякденності. Крім того, замолоду авторка належала до пластунів і тому до кінця життя виявляла цікавість до пластунського життя як українців за кордоном, так і інших скаутів-побратимів.[4]

Володіла французькою, страждала на сухоти легенів, через що передчасно померла у містечку Камбо на півдні Франції.[4]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У кінематографі[ред. | ред. код]

Леся Петлюра показана у фільмі «Таємний щоденник Симона Петлюри».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Czech National Authority Database
  2. Відрізняються від дат, зазначених на могилі Лесі Петлюри на кладовищі Монпарнас у Парижі.
  3. Дату смерті повідомляє український щоденник Свобода від 26 січня 1942
  4. а б в Олександр Москалець (2 лютого 2012). Повернуто спадщину Лесі Петлюри. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 9 липня 2013.