Подільське (Кам'янець-Подільський район)
| село Подільське | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Хмельницька область |
| Район | Кам'янець-Подільський район |
| Громада | Староушицька селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1801 |
| Населення | 828 |
| Площа | 2,559 км² |
| Густота населення | 323,56 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 32381 |
| Телефонний код | +380 3849 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°42′00″ пн. ш. 26°58′00″ сх. д. / 48.70000° пн. ш. 26.96667° сх. д.Координати: 48°42′00″ пн. ш. 26°58′00″ сх. д. / 48.70000° пн. ш. 26.96667° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 32380, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с.Подільське |
| Карта | |
  Подільське | |
 Подільське | |
| Мапа | |
| |
Поді́льське (до 1963 року — Привороття) — село в Україні, у Староушицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Назва[ред. | ред. код]
Історичну назву поселення Привороття отримало тому, що воно було засноване поблизу воріт, встановлених на шляху при в'їзді у віковічний ліс, що вкривав береги річки Ушиці та її правих приток. Цей старовинний шлях був основним трактом, який зв'язував древнєруські міста Ушицю і Бакоту з іншими містами Галицько-Волинського князівства. А для того щоб виїхати з воріт, покликати треба було когось, щоб відчинив ворота. Коли запитували чоловіка: «Куди їдеш ?» він відповідав: «Попри ворота». Звідси і пішла назва Привороття.
До 1963 року село мало назву Привороття. Після укрупнення територій у Кам'янець-Подільському районі опинилося аж три Привороття. Те, що поблизу Оринина, назву залишили, Привороття біля Гуменців стало Привороттям Другим, а староушицьке Привороття перейменували в Подільське. В основі нової назви села Подільське, лежить історико-географічна назва краю — Поділля.
Географія[ред. | ред. код]
Село Подільське розташоване в горбистій місцевості, яку з півночі на південь пересікає балка, за 40 кілометрів автошляхами від міста Кам'янець-Подільський. По дну балки протікає струмок, що впадає в Жванець (Жванчик), праву притоку Ушиці. Через село проходить шосе Т 2303 Дунаївці-Стара Ушиця.
Село складається з різних районів, які мають свої назви - Граби, Глинка, Провал, Кирнички, Вила, Клин і Циганський яр. В кінці села - зона відпочинку з трьох ставків, кожен з яких має назву - Курячий, Кацапський і Новий.
Клімат[ред. | ред. код]
Подільське знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження.
Історія[ред. | ред. код]
Історичній науці село Подільське відоме своїми цінними археологічними пам'ятками, виявленими тут у другій половині XIX століття, київською археологічною експедицією. Тут у великій кількості знайдені кам'яні знаряддя праці, посуд, виготовлені людиною розвинутої трипільської культури, що населяла Середнє Подністров'я 5 тисяч років тому. Біля Подільського досліджено також руїни поселення періоду Київської Русі. Мабуть, з того часу й існує село.
Перша документальна згадка про Привороття сягає 1386 року. Тоді подільські князі Костянтин і Федір Коріятовичі дали якомусь Немирі грамоту на право володіння Бакотою, Привороттям та іншими сусідніми селами. Після загарбання західного Поділля шляхетською Річю Посполитою Привороття було королівською власністю, а з кінця XVIII століття до скасування кріпосного права — казенним маєтком.
У 1807 році село разом із сусіднім Рункошевим подарували на 12 років генерал-майору Бистремові, який передав свої права Когутовському.
На початку ХІХ століття з казених земель було виділено частку для Подільського архієрейського дому, на якій в 1814 році з'явилося духовне училище. Про його заснування є легенда, мовляв, на Поділлі жив єпископ Іоанікій. Одного разу він вирішив проїхатись на ревізію парафій. Пустився в напрямку Привороття, й біля одного з ярів коні зноровилися й понесли карету з архієреєм, мов навіжені. Той, звісно, з перестраху почав молитися Богу, давши обітницю на місці, де коні зупиняться, збудувати церкву. Зупинка коней співпала із Привороттям. Легенда підтверджується історичним фактом: дійсно, єпископ Подільський і Брацлавський Іоанікій в 1814 році заснував у Приворотті п'ятикласне духовне чоловіче училище, випускники якого мали право бути дяками або учителями церковно-парафіяльних шкіл, та пожертвував на найбідніших учнів 5000 рублів. З духовного училища вийшло чимало діячів української культури, Української революції 1917-1921 років - це Михайло Корчинський - державний секретар уряду УНР, Федір Сумневич - губернський комісар Волині, Федір Шумлянський - один із редакторів Великого українсько словника.
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.
1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.
У 1882 році для заможніх селян відкрили початкову школу, а через 5 років - школу для дівчат і церковно-приходську.
В 1905 році поруч існувало окреме село «Приворотський Яр», також в цьому році зафіксовано дві православних церкви у селі.[1]
Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.
У 1924 році з'явилася 7-річна школа, через 10 років - середня школа.
В 1932–1933 селяни села пережили жахливі події — Голодомор.
Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».
У 1944 році тут організували спеціальний дитбудинок для дітей. Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках село вчергове пережило голод.
З 1963 року перейменоване на Подільське.
В радянські часи в селі розташовувався колгосп «Зоря», тоді площа орної землі була — 1,2 тис. гектарів. У господарстві вирощували зернові та технічні культури, мали розвинуте молочнотоварне тваринництво, вівчарство. В той час у селі була середня школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.[2]
З 1991 року в складі незалежної України.
Подільська ЗОШ навчальний заклад - єдиний в того часному районі, який вдалося добудувати і відкрити за часи незалежності, в 2006 році. 2-поверхова школа має все для навчання й виховання - просторі класи, сучасні меблі, великий спортзал та актову залу.
У 2007 році в Подільському відкрили ДНЗ Барвінок.
7 вересня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад село увійшло до складу Староушицької селищної громади.[3] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
Населення[ред. | ред. код]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 824 особи[4].
2018 році в селі мешкало 654 особи.
Мова[ред. | ред. код]
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 96,98 % |
| молдавська | 2,66 % |
| російська | 0,24 % |
| польська | 0,12 % |
Економіка та інфраструктура[ред. | ред. код]
На території сільради функціонують:
- ПОП «Зоря»,
- лісництво,
- відділення зв'язку,
- магазин,
- ФАП,
- філія відділення № 188 Ощадбанку України,
- ЗОШ 1-3 ступ.,
- Будинок культури,
- бібліотека,
- медпункт.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Уродженці[ред. | ред. код]
- Білкун Микола Васильович — український прозаїк, письменник-фантаст.
- Кукуруза Сергій Васильович — український і казахський художник-графік.
- Міхалевський Віталій Цезарійович — поет-романтик.
- Король Валерій — журналіст.
- Герасименко Ганна —вишивальниця.
Охорона природи[ред. | ред. код]
Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
Світлини[ред. | ред. код]
 | Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
Див. також[ред. | ред. код]
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
- Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Подільське с.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ ПОДІЛЬСЬКЕ, КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОН, ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ ВВРУ, 2017, № 46, стор. 11
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |