Теплицький район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Теплицький район
ліквідована адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Розташування району
Колишній район на карті Вінницька область Вінницька область
Основні дані
Країна: СРСР СРСР ( УСРР),
Україна Україна
Область: Вінницька область Вінницька область
Код КОАТУУ: 0523700000
Утворений: 1930
Ліквідований: 17 липня 2020[1]
Населення: 27 818 (01.01.2018)
Площа: 810 км²
Густота: 34,34 осіб/км²
Тел. код: +380-4353
Поштові індекси: 23800—23854
Населені пункти та ради
Районний центр: смт Теплик
Селищні ради: 1
Сільські ради: 25
Смт: 1
Села: 42
Селища: 5
Районна влада
Голова ради: Сокотнюк Тетяна Степанівна
Голова РДА: Побірський Олег Іванович[2]
Вебсторінка: Теплицька РДА
Теплицька райрада
Адреса: 23800, Вінницька область, смт. Теплик, вул. Незалежності, 25
Мапа
Мапа

Теплицький район у Вікісховищі

Те́плицький райо́н — колишня[3] адміністративно-територіальна одиниця, розташована у південно-східній частині Вінницької області. Територія району становить 800 км². Адміністративний центр — смт Теплик. Населення становить 27 818 (01.01.2018).

Географія[ред. | ред. код]

Гайсинський район Гайсинський район Черкаська область
(Христинівський район)
Тростянецький район Черкаська область
(Уманський район)
Бершадський район

Теплицький район розташований у зоні лісостепу. Територія району межує з Гайсинським, Бершадським, Тростянецьким районами Вінницької області та Христинівським районом Черкаської області.

Для даної місцевості характерний плоскорівнинний тип рельєфу. Територія всіх господарств має високий ступінь розореності (84,9%), що значною мірою сприяє розвитку як водної, так і вітрової ерозії. Переважним типом ґрунтів у районі є чорноземи типові середньосуглинкові слабозмиті. За походженням вони належать до найродючіших в Україні ґрунтів, що обумовлено наявністю в них гумусованого профілю глибиною до 100–120 см.

Районний центр Теплик — селище міського типу (з 1956 р.), розташоване за 130 км від Вінниці, за 7 км від залізничної станції Кублич.

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

Район адміністративно-територіально поділяється на 1 селищну та 25 сільських рад, які об'єднують 48 населених пунктів та підпорядковані Теплицькій районній раді. Адміністративний центр — смт Теплик[4].

Населення[ред. | ред. код]

Національний склад населення за даними перепису 2001 року[5]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 34714 98,46%
росіяни 333 0,94%
вірмени 46 0,13%
молдовани 38 0,11%
білоруси 30 0,09%
інші 97 0,28%

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 34840 98,81%
російська 306 0,87%
вірменська 32 0,09%
молдовська 26 0,07%
білоруська 13 0,04%
інші 41 0,12%

Населення району становить 30 776 жителів, з них 27,1 тис. осіб або 80% — це сільське населення.

Влада[ред. | ред. код]

Голова районної ради:

  • Романюк Василь Іванович

Голови РДА:

  • Кравченко Олександр Федорович
  • Малярчук Василь Григорович
  • Романюк Василь Іванович
  • Марцин Людмила Іванівна

Політика[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Теплицького району було створено 46 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 71,74% (проголосували 16 577 із 23 108 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 50,55% (8 379 виборців); Юлія Тимошенко — 25,82% (4 281 виборців), Олег Ляшко — 8,52% (1 413 виборців), Анатолій Гриценко — 7,10% (1 177 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,77%.[6]

Економіка[ред. | ред. код]

Основні соціально-економічні показники розвитку економіки району за 2010 рік дають підстави стверджувати, що в районі простежується стійка тенденція до економічного зростання, що супроводжується структурною перебудовою економіки та поступовим покращенням показників рівня життя населення району.

Промисловість[ред. | ред. код]

У структурі промислового комплексу Теплицького району провідною галуззю є харчова промисловість та переробка сільськогосподарської продукції.

На території району діє 5 промислових підприємств: ТОВ «Теплицький молокозавод», Бджільнянський спиртзавод, Міжгосподарський комбінат хлібопродуктів, Удицький цукровий завод.

Транспорт[ред. | ред. код]

Територією Тепличчини проходять залізничні сполучення: Христинівка — Вапнярка, Гайворон — Вінниця. Довжина залізничного шляху, що проходить Теплицьким районом становить близько 50 км. На території району є такі залізничні станції: Кублич, Розкошівка (напрямок Христинівка — Вапнярка); Орлик, Дукля, Антонівка (напрямок Гайворон — Вінниця).

Територією району пролягають автобусні маршрути обласних сполучень. У сусідні райони автобуси ходять 1-2 рази на добу. У села району — від разу на тиждень до кількох раз на добу. Автомобільні шляхи: E50, Р54, Т 0224 та Т 0226.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  2. Розпорядження Президента України від 23 грудня 2019 року № 576/2019-pn «Про призначення О.Побірського головою Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області»
  3. Про утворення та ліквідацію районів. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 8 грудня 2020.
  4. Адміністративно-територіальний устрій Теплицького району [Архівовано 11 червня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
  5. а б Розподіл населення за національністю та рідною мовою, Вінницька область (осіб) - Регіон, Національність, Рік , Вказали у якості рідної мову. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 14 травня 2017.
  6. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 26 березня 2016.

Література[ред. | ред. код]

  • Теплицький район // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.533-554

Посилання[ред. | ред. код]