Ах, ще не прощається, судячи з тих снігових заметів, що засипали нас...Сьогодні зранку пригріло сонечко, вийшла надвір, а зимова білизна аж очі сліпить, довго не могла звикнути, мружилася...Чудовий вірш, сповнений очікування світлої весни!
Глибокий вірш. Часом втіха нашої душі ховається в таких простих речах чи явищах - як-от посмішка дитини, чи розкішна квітка, що розкрила сонцю свої пелюстки...Довкола стільки краси, треба лише навчитися помічати її.
О, так...Час для сучасних людей - неабиякий дефіцит...Роки летять, а ми у своїх турботах і не помічаємо швидкоплинності життя... Вірно Ви зауважили:навіть на небо ніколи глянути...Мудрий і актуальний вірш. Слово "увечері" поставте разом, бо це прислівник.
Гарно, а головне, так обнадійливо! Я вірю, що весна розвіє смуток і подарує нові надії.Вона додасть снаги і оптимізму всім нам, бо після зими ми дещо виснажені і пригнічені.