Вірш писано десь при скелі, на обриві, розпачем.Все правдиво, але віра "вмирає останньою". Не вірю, що ці слова- Ваше остоточне бачення українствa . Невже більше нiчого не жевріє? Вірю усе ж , що надіє є.
"Не продайте свої рештки, За якусь там жменю гречки. "- пані Катрусю, ключові слова.Просто- таки треба пошити величезне полотнище і написати там Ваші слова. Або ще краще взяти гучномовця і пройтися всіма площаму людними.Може народ і втямить щось. Чітко Ви бачите ситуацію, п Катрусю- це добре! Але давайте в наступному вірші пропонуйте, як той вузел розвязати.
Дуже радо, Оксаночко! Звичайно, також хочу назвати Вас Другом! Десь у вищих, духовних сферах, ми давно вже знайомі...та й Aнгели наші дружать, якщо ми зійшлися на поетичній царині. Дякую Вам за світлі вірші!