Анумо знову віршувать! - вірші, проза, клуб поезії

Скільки збитків вже зазнали видавництва та що буде з книжковим ринком України

virchi — Mon, 21 Sep 2026 14:47:56 GMT

Чому Росія почала ще активніше бити по українським друкарням? Скільки збитків вже зазнали видавництва та що буде з книжковим ринком України та як саме ви можете допомогти улюбленим видавництвам та авторам?

Ведуча «Культуримо» Валерія Павленко завітала на львівський BookForum і запитала про це напряму в українських видавців, які постраждали від атак Росії.

Скільки тепер будуть коштувати книжки? Які сегменти книжкової галузі постраждають найсильніше? Чи допомагає держава книжковій сфері? Як похід у бібліотеку чи покупка електронної книжки допоможе індустрії оговтатись? Скільки взагалі читають українці та на яких сучасних авторів варто звернути увагу? Дивіться у відео!

Нова книжка колишнього прем'єр-міністра Великої Британії Боріса Джонсона «Кайданів немає»

virchi — Mon, 21 Sep 2026 14:39:38 GMT

У Києві 13 вересня відбулася презентація нової книжки колишнього прем'єр-міністра Великої Британії Боріса Джонсона «Кайданів немає» (Unleashed). Український переклад книги видало видавництво Vivat.

Це автобіографічний нонфікшн про політичний шлях Джонсона, де політик пояснює мотивацію численних рішень і позицій, як-от відстоювання Брекзиту чи введення локдауну під час Covid-19. Серед тем є й початок повномасштабного вторгнення Росії до України.

Суспільне Культура поспілкувалося з Джонсоном за кілька хвилин до початку презентації.

«Я дуже радий, що видавництво Vivat випустило мою книжку. І закликаю кожного прочитати її. Це переклад книжки Unleashed. Сподіваюся, вона дає певне уявлення про британську політику останніх років. Але там також багато йдеться про Україну. Зокрема, починаючи з 2022 року, коли я брав участь у зусиллях, переконуючи Захід робити більше для підтримки України. Україна приголомшила Путіна, вразила світ вашим героїзмом і вашим опором. Тож я трохи розповідаю про те, що ми зробили, аби допомогти», — розповів політик.

Джонсон також поділився думками щодо російських атак на українське книговидавництво — за попередніми підрахунками за останні два місяці Росія знищила близько 10 мільйонів книжок, а ще раніше було суттєво пошкоджено друкарню «Фактор-Друк», що випускала книжки для більшості українських видавництв.

«Жахливо, що Путін атакує українську літературу. Підриває склади з українськими книжками. І Путін зробив жахливу помилку. Він лише посилив та зміцнив українське патріотичне почуття і прихильність до вашої культури. Але, очевидно, ми маємо зробити все можливе, щоб підтримати її».

Це вже третя книжка Джонсона, яка виходить в Україні. У 2019 році друком вийшов «Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію», а у 2020-му — «Омріяний Рим».

«Я дуже пишаюся тим, що видаюся в Україні. Це вже третя моя книжка українською мовою. Одну з них я знайшов, коли був у Запоріжжі, неподалік від лінії фронту, — я побачив її на заправці. Я просто не міг повірити. Тож моє звернення до всіх: купуйте мою книжку, поки Путін її не підірвав», — поділився він історією на початку події.

Окремо політик висловив захоплення українською культурою. Зокрема, він розповів, що йому подарували картину із зображенням Богдана Хмельницького та його зустрічі з козаками: «Це дуже красива річ. Вона дійсно нагадує мені про історичні зачатки України. Про особливу українську ідентичність, національну історію, яку Путін намагається заперечити. І він помиляється».

Також він пригадав пам'ятник Тарасу Шевченку в Бучі, пошкоджений внаслідок російського обстрілу міста на початку повномасштабного вторгнення.

«Що це за країна, яка стріляє в поета? На мій погляд, це свідчить про глибоку невпевненість у собі. І заздрість», — додав політик.

Згадав Джонсон і про останню перемогу України на «Євробаченні» у 2022 році, країну тоді представляв гурт Kalush з піснею Stefania: «Здається, ви виграли "Євробачення", коли я був прем'єр-міністром. І Велика Британія була другою. Це був історичний союз. Це найкраще, чого ми досягли за довгий час. У всякому разі, думаю, це була чудова українська пісня».

У межах 33-го Львівського міжнародного BookForum колишній прем’єр-міністр Великої Британії Боріс Джонсон презентував українське видання мемуарів «Кайданів нема», що вийшло у видавництві Vivat. Склади видавництва нещодавно постраждали внаслідок російської атаки, однак книга побачила світ і була представлена у Львові за участю самого автора.

Під час зустрічі Джонсон говорив про політичну кар’єру, Brexit, міжнародні та внутрішньополітичні кризи, а також про російсько-українську війну. Окремо він зупинився на початку російської агресії у 2014 році та визнав помилки міжнародної спільноти, яка, на його думку, мала значно раніше продемонструвати готовність надати Україні зброю та іншу підтримку.

Українське видання «Кайданів нема» також містить передмову Ігоря Харченка — головного консультанта Фундації Пилипа Орлика, кандидата історичних наук; у 2005–2010 роках він був Послом України у Великій Британії.

Публікуємо текст передмови.

«В перші дні й тижні Великої війни — після широкомасштабної навали московських орд на Україну в лютому 2022 року — мене, як колишнього посла у Великій Британії, декілька разів запитували тележурналісти: а поясніть, будь ласка, чому нас так активно підтримують саме англійці? Я тоді давав чесні і об’єктивні, на мою думку, загальні відповіді, — в межах свого практичного дипломатичного досвіду і знання предмета, — але не завжди повні. Один важливий для розуміння «чому саме англійці» нюанс я тоді свідомо оминав у своїх публічних коментарях, керуючись правилом політкоректності, а також правилом «менше прізвищ», особливо стосовно чинних глав держав та урядів. Тепер з’явилася непогана нагода, щоб той нюанс витягнути в публічну площину і прямо сказати: нам до певної міри пощастило, що на чолі Уряду Її Величності тоді стояв Боріс Джонсон.

Це ім’я сьогодні, мабуть, відоме кожному українцю. Воно гарненько і набагато краще відоме, звичайно, і кожному британцю, але трохи з іншого боку: постать Боріса Джонсона у сучасній британській політичній історії є неоднозначною і досі викликає жваві дискусії. Тому я дещо хвилювався, коли отримав пропозицію скласти передмову до українського видання останньої книги його спогадів, яку тримаєте зараз в руках: а коли щось напишеться не те, чого очікує читач, — адже у більшості наших співгромадян уже, мабуть, склався в уяві свій образ несамовитого красномовного білявого англійця, який сновигає між Лондоном та Києвом у часи нової великої війни в Європі і не жалкує влучних, інколи уїдливих виразів, щоб донести до світової аудиторії палкий заклик надати всіляку можливу допомогу жертві неспровокованої агресії, а до української — запевнення у беззастережній підтримці з боку Великої Британії.

Користуючись словами одного з його найзнаменитіших попередників, політична та інша підтримка Б. Джонсоном України напередодні та в перші тижні великої московської навали — в наших, та й не тільки наших, очах — може й насправді його finest hour («зоряний час»). Втім, віддавши належне цій дійсно надзвичайно яскравій сторінці його життєпису, мусимо розуміти, що той Джонсон, якого ми в Україні запам’ятали — то, принаймні для англійської та ширшої світової аудиторії, далеко не весь Александер Боріс де Феффел-Джонсон, адже саме так звучить його повне ім’я, яке він зі своїх студентських часів скоротив до зручнішого варіанту.

Народжений у місті Нью-Йорк (США) від англійських батьків — студента Колумбійського університету та художниці, представник так званого вищого середнього класу, який отримав класичну гуманітарну освіту в коледжах Ітон та Бейліол (Оксфордський університет), знавець латини і древньої історії та філософії, досить яскрава особистість у студентському середовищі: активіст, певний час навіть секретар Оксфордської унії, епатажний журналіст із добре розвинутим почуттям гумору, потім автор кількох книжок — це лише неповний перелік відомих фактів з молодих років життя Боріса Джонсона.

Такий набір, за англійською традицією, вже в його студентські часи вказував на достойний потенціал і непогані перспективи кар’єри в обраній галузі. Джонсон пішов спочатку за обраним фахом: робота в традиційно консервативній національній газеті Daily Telegraph, самостійна роль у часописі Spectator, тележурналістика; ну, а далі вже політика.

Можуть спитати, а навіщо Джонсонові — вже досить помітному і популярному журналістові — було йти в політику? Питання загалом, мабуть, радше риторичне, але важливіше, як на мене, інше питання: чи можна було на основі вищенаведеного переліку біографічних відомостей майбутньому виборцю Джонсона робити висновки про його «політичну особистість», якщо вже такий напрямок діяльності він вирішив обрати? Адже, кажуть люди, якщо йдеш в політику, то потрапляєш під «публічний прожектор» і вже не сховаєшся, будь до цього готовий. Складне питання, яке у цьому випадку якщо і має субстантивно-позитивну відповідь, то хіба тільки у першому наближенні: з таким біографічним набором і англійці не важко було здогадатися, що шлях Джонсона у політику проходитиме саме через Консервативну партію. Так воно, власне, і сталося, тож оця нинішня його остання за часом, солідна за об’ємом і насиченістю першоджерельною інформацією книжка спогадів, зрозуміло, автобіографічна, мабуть, є найповнішою спробою дати повну авторську (зараз би сказали «ексклюзивну») відповідь на питання: хто ж ви, містере Джонсоне?

Не про все, звичайно, пише автор — щоб вийшов його особистий «Фул Монті». Але глибоку, потужну і досить зрозумілу та вправно сформульовану відповідь — все-таки Джонсон передусім є гарним фаховим журналістом і письменником-публіцистом — вона дає, тому без зайвих упереджень рекомендуватиму це видання найширшому колу українських читачів.

Адже автор книги вже став частиною сучасної історії України, до того ж найдраматичніших її сторінок. Навіть політичні противники і несимпатики Джонсона віддають належне майстерності автора у написанні цього своєрідного «свіжого мемуару» і, не забуваючи покпинити колишнього прем’єр-міністра за його витівки, все ж таки відгукуються напрочуд позитивно щодо самої книжки.

Мені особисто не довелося зустрічатися і спілкуватися з Борісом Джонсоном. Можливо, побіжно бачилися і знайомилися на якихось протокольних учтах — здається, саме він був поруч з літньою вже Марґарет Тетчер під час одного з її останніх публічних заходів, у ході якого я таки був представлений «залізній леді» як український посол, але в пам’яті це знайомство не відклалося.

Останні два роки моєї роботи в Англії Боріс Джонсон уже був надзвичайно публічною особою і працював обраним керівником мерії Великого Лондона (не плутати з посадою мера лондонського Сіті, це зараз радше протокольна посада), несподівано перемігши на виборах у 2008 році, здавалося б, невтопного лейбориста Кена Лівінгстона — першого і водночас вже нібито майже «вічного» мера Лондона. Ці вибори наробили тоді шуму в політичній і комунальній пресі. Пам’ятаю, що національні газети — як симпатики лейбористів, так і консерваторів, а також місцева преса та телемедійники — довго коментували «незвичайний» вибір лондонців: за всіма традиційними показниками, як-от освіта, професійні фах і досвід, деяка ексцентричність та навіть екстравагантність тощо, Джонсон не зовсім вписувався в образ «класичного мера» (кожен з тридцяти двох адміністративних районів міста Лондона має свого мера, у деяких мера обирають прямими виборами), був ну майже повною протилежністю за психотипом свого ним самим же битого на виборах попередника. Один з моїх досвідчених у місцевій політиці англійських співрозмовників тоді прохопився у куртуазній бесіді на цю тему: побачите, це не просто так, він, мабуть, готується бути прем’єр-міністром!

Мені, як тимчасовому резиденту Лондона, звільненого від сплати місцевих податків через дипломатичний статус, але «достатньо резиденту», щоб мати формальне право голосу у місцевих виборах (за традицією, іноземні дипломати в Англії не голосують на таких виборах, зберігаючи прихильний нейтралітет до всіх висуванців, робота така), це питання було цікавим не тільки з погляду перспектив покращення комунальних умов життя у великому метрополісі, але й для глибшого розуміння внутрішніх механізмів досить складної британської політичної системи, яка, попри цю складність, по суті, є достатньо простою і, на моє переконання, однією з найбільш дієвих і функціональних у світі. Чи ця дієвість та функціональність залежить від фактора особистості, такої, наприклад, нестандартної як Джонсон? Питання, до речі, не тільки для британців, воно із загальної історичної філософії, а в цьому випадку е й має дуже цікаве практичне наповнення. Гадаю, для українських читачів, особливо мешканців великих міст, становитимуть предметний інтерес ті сторінки спогадів, які присвячені справам Великого Лондона — як завжди, автор не шкодує красномовства і дотепності у змалюванні, здавалося б, ну зовсім уже буденних речей, пов’язаних з управлінням міським господарством: не слід забувати, що до 2000 року посади мера Великого Лондона взагалі не існувало, тобто загальними для міста-дев’ятимільйонника «хазяйськими справами» ніхто цілеспрямовано не займався. Адміністративний будинок цієї Greater London Authority є суперсучасною будівлею, розташованою в «лейбористському» Іст-Енді за межами того, що традиційно вважається історичним центром міста (хоча на предмет того, де у них «історичний центр», у лондонців цілком можуть бути досить різні погляди), доволі далеченько від імпозантної класичної будівлі мерії лондонського Сіті. Боріс Джонсон став лише другим після Лівінгстона обраним мером цього величезного і надзвичайно складного міста з дійсно багатющою історією, тому його практичний досвід може стати в пригоді і українським градоначальникам, адже у нас більше міст-мільйонників, ніж в «старій добрій Англії».

Безумовно, цікавими і, мабуть, ключовими для автора та відповідно — для розуміння читачем «політичної особистості» оповідача — є ті сторінки книги, на яких автор описує свою мотивацію та підходи до непересічної політичної події в історії сучасної Британії — так званого Брекзиту, тобто підготовки і втілення рішення про вихід Сполученого Королівства з Європейської Унії. Власне, з цього він одразу й починає свої спогади, а спеціально присвячений цій темі окремий розділ називає досить промовисто: «Зізнання євроскептика».

Багато політичних коментаторів, як британських, так і світових, схильні покладати основну відповідальність за цей неоднозначний крок — припинення членства Великої Британії в Євроунії — саме на Боріса Джонсона. Як випливає із «зізнань євроскептика», власноруч ним написаних і включених у цю книгу, ці коментатори мають достатньо підстав для таких тверджень. Оцінки політичної мудрості рішення про Брекзит досі полярні, причому навіть всередині його власної Консервативної партії. Він, власне, цього й не приховує, згадуючи імена, політичні баталії, курйозні та сумні випадки — адже тема надзвичайної ваги не тільки для підданих Британської Корони, для всієї Європи, та й набагато ширше — я саме працював у Японії, коли майже кожного дня на зустрічах у Токіо мені як європейцю місцеві політики і журналісти ставили питання про Брекзит та його можливі наслідки для глобальних міжнародних відносин. Але немає сумніву, що багатьом державним бюрократам, і не тільки європейським, викладений Джонсоном у цих спогадах його особистий погляд на проблему може стати дуже корисним, адже йдеться, зокрема, провіковічний пошук оптимальної моделі державного управління (хай і в сучасних умовах функціонування безлічі «наднаціональних» міжнародних організацій), який з давніх-давен привертав увагу не тільки державних мужів і політиків, але й знаменитих філософів та істориків — навіть у Геродота можемо знайти елементи «порівняльного аналізу» політичних систем Афін та Спарти. Питання дійсно старе, має довгу історію і практику застосування, але досі дискусійне. У випадку Брекзиту йдеться, звичайно, не тільки про систему державного управління, — адже всі члени Євроунії — це представницькі демократії, іншого не може бути, — а про ширшу проблему, як бачимо в «євроскептичній» аргументації Джонсона. Мова, зокрема, і про ефективність т. зв. «міжнародної бюрократії», надзвичайно актуальну тему останніх років. Як дипломат, який має досвід практичної роботи у різних міжнародних організаціях, — як універсальних, так і регіональних, — готовий зізнатися, що низка думок на цю тему автора спогадів вартують найретельнішої уваги. Крім того, в аргументації Джонсона «проти брюссельських правил» для щоденного життя вільного британця відлунює дилема примату міжнародного права над національним. Питання теж доволі складне, правники і політики мають різні погляди на практику його застосування — залежно від традицій та «політичної географії». Тому немає сумніву, що погляд на проблему Брекзиту із самої середини табору кампанії «Виходимо» має самодостатню цінність не просто як цікавий історичний матеріал. Та й взагалі, навряд чи можна — враховуючи безумовний літературний та публіцистичний талант Боріса Джонсона — знайти кращий приклад системно і соковито викладеної позиції євроскептика, який при тому лишається повним європейцем за духом, вихованням і загальним світоглядом. Коли читав ці аргументовано запальні євроскептичні сторінки у Джонсона, мимоволі пригадував старий британський жарт про двох джентльменів, які прогулювалися зранку поблизу білих скель Дувра та, помітивши густий туман над Англійським каналом (у нас чомусь краще відома назва Ла-Манш), вступили у діалог «про погоду»:

— Дивіться, сер, який щільний туман над Каналом — взагалі нічого не видно!

— Так, сер, континент геть ізольовано!

Мені особисто, гортаючи відповідні сторінки, цікаво було прослідкувати за еволюцією поглядів Боріса Джонсона на проблему змін клімату. Якраз саме під час мого відрядження до Лондона британська громадська думка, яка традиційно є загалом досить консервативною і звикла спочатку вислуховувати думку визнаних експертів, а потім вже формувати ставлення до проблеми, отримала серйозний аргумент на тему кліматичних змін: публічне висловлювання на цю тему одного з найавторитетніших і найвідоміших у світі англійських натуралістів сера Девіда Аттенборо. Як писали деякі коментатори, ну якщо вже Девід Аттенборо таке сказав, значить так воно і є. Це мене тоді вразило як приклад бездоганної фахової репутації, сила якої може мати реальний політичний вплив.

Ця та інші важливі загальнолюдські теми знайшли відображення на сторінках книги, присвячених діяльності Боріса Джонсона на посаді міністра закордонних справ в уряді Терези Мей. Цікавий нюанс для глибшого розуміння британської політичної системи: прем’єр-міністерка запросила свого не-однодумця з питання Брекзиту очолити саме це надважливе міністерство, яке й мало довести справу виходу з Євроунії до офіційного завершення.

Зрозуміло, втім, що найприскіпливішу увагу українського читача привернуть ті сторінки книги, які присвячені подіям кінця 2021 — початку 2022 року.

Я пригадую, що в місяці і тижні, що передували повномасштабному російському вторгненню, кілька старих знайомих і друзів — журналісти, міжнародні аналітики, навіть професійні політики — періодично зверталися до мене з питанням «Чи нападе Путін?». Я відповідав стандартно: він вже напав ще у 2014 році, якщо хтось не помітив, причому це не «Путін напав», а — зберігаючи належну термінологічну коректність — слід казати: «вчинено акт неспровокованої агресії одним із постійних членів Ради Безпеки ООН під назвою Російська Федерація», і тепер може йтися про розширення масштабів агресії, але нині Збройні сили України значно краще підготовлені до такої евентуальності. Наелектризована атмосфера і серйозна напруга у пошуках адекватних відповідей на питання та вироблення відповідної політики перед загрозою великого вторгнення повною мірою відчувається і на сторінках книги Боріса Джонсона. Не буду переповідати чи коментувати деталі, хай читач сам зазирне у наше недалеке минуле, відчує його з позиції добре поінформованого і підготовленого дружнього до нас представника англійського «вищого середнього класу». Але одну розлогу цитату все ж використаю трохи нижче, вона промовиста і багато пояснює в контексті того питання від наших тележурналістів («Чому Британія?»), про яке я згадував на початку цих нотаток. Не приховуватиму, у своїх власних публічних коментарях я тоді використовував майже ті самі слова. Але про це трохи пізніше.

Так збіглося, що саме у переддень першої у 2022 році поїздки Боріса Джонсона в Україну — за кілька тижнів до широкомасштабного вторгнення — я мав нагоду вітати в Києві мого старого доброго друга, колишнього члена британського парламенту від Лейбористської партії і колишнього голову парламентської групи дружби з Україною йоркширця Джона Ґроґана. Джон зацікавився нами через те, що в його виборчому окрузі була досить активна українська громада, але він ніколи тут не бував, тому мені свого часу довелося організовувати йому своєрідний «ознайомчий візит», з якого Джон повернувся дуже задоволений і по-доброму вражений якістю української кухні та українського пива (він тоді ще одночасно очолював всепарламентську групу підтримки пивоварів і пабів — як британської соціокультурної традиції). Потім він неодноразово бував в Україні, зокрема за спеціальним дорученням свого Уряду як офіційний представник Британії на відзначенні роковин Голодомору, і досі має активний інтерес до наших справ.

Коли ми зустрілися в безлюдному вестибюлі готелю «Дніпро» в останні дні січня 2022 року, Джон жартома і «по секрету» повідомив, що приїхав належно підготувати та прослідкувати на місці за перебігом неоголошеного ще візиту свого прем’єр-міністра — цей візит 1 лютого Джонсон описує у своїх спогадах. І хоч Джон Ґроґан лейборист, а Боріс Джонсон — консерватор, мені було зрозуміло, що у британців у такі часи партійні розбіжності відходять на другий план: переможець повоєнних виборів влітку 1945 року лейборист Клемент Еттлі (за уїдливим висловом свого консервативного прем’єр-міністра, «дуже скромна особистість, і зрозуміло чому») всю війну пропрацював в очолюваному консерватором Вінстоном Черчиллем уряді національної єдності. Британці — єдина нація, яка пройшла всю Другу світову у переможному таборі з першого до останнього дня, вони краще за інших розуміють, коли у світі починає «тхнути смаженим», забувають про партійність і роблять належні висновки. Коли у 2014 році росіяни вдерлися до Криму і розпочали вторгнення на Донбасі, це був нині Його Величність Король, а тоді ще Принц Вельський Чарльз, який в близькому колі прокоментував події так, щоб це почули і в британській пресі: «Гітлер робив те саме». З такою оцінкою важко сперечатися, та й нема потреби, бо вона є дійсно об’єктивною і зовсім вже по-королівськи «позапартійною». Коли у 2008 році росіяни вдерлися в Грузію, я на власному досвіді пересвідчився у тому, що британці мають загальнонаціональний консенсус із таких питань: виявився одним з небагатьох чинних послів, які «чомусь» залишилися на роботі в спекотному серпневому Лондоні у «мертвий політичний сезон» — всі у відпустках або на Олімпіаді. Тоді протягом першого ж дня після московської інвазії в Грузію мене по черзі знайшли і урядовці, — уряд був лейбористським, — і консервативна опозиція, з абсолютно однаковим здивованим коментарем «О, та ви в Лондоні, як це добре!» і абсолютно однаковими «консультаційними питаннями дня»: «Що нам в Британії треба робити зараз, чи не загрожує ця ситуація власне самій Україні, чи можливе російське вторгнення у вашу країну, чи не потребуєте ви допомоги?».

Я відчував, що Джон Ґроґан у кінці січня 2022 року приїхав в Україну не просто зустрітися «як колись по старій дружбі» і потеревенити за життя. Розмова в незвично тихому і напруженому зимовому Києві крутилася навколо тем, які хвилювали тоді всіх: чи можна запобігти широкомасштабному вторгненню? Чи зможете ви чинити реальний спротив? А що ти робитимеш, якщо вони раптом дійдуть до Києва? Настрій в мене тоді був, звичайно, не дуже, але, повідомивши йоркширському другові, що не збираюся нікуди тікати з Києва, бо не вірю у можливість захопити моє місто військовими засобами, я використав увесь свій наявний аргументаційний потенціал, щоб донести до співрозмовника одну єдину думку — до речі, майже ту саму, що її сформулював на спеціальній закритій нараді з британським прем’єр-міністром Джонсоном 17 лютого знаний англійський військовий історик і гуру стратегічних студій з лондонського Кінгз-Коледжу Лоуренс Фрідман: якщо Путін все ж таки здійснить великий напад, це буде його самовбивчою помилкою (Фрідман, як ми дізнаємося з мемуарів Боріса Джонсона, використав потужніший термін: «катастрофою для Путіна»). Джон, зі свого боку, запевнив мене, що з питання підтримки української сторони в Британії є і буде загальнонаціональний консенсус.

Повертаючись до обіцяної цитати, наведу повністю ті рядки Боріса Джонсона з розділу «Битва за Київ», якими він пояснює, чому Велика Британія, прем’єр-міністром якої він тоді працював, одразу обрала чітку і недвозначну позицію безумовної підтримки України:

«Я відчував, що моїм завданням — позаяк Велика Британія підписала Будапештський меморандум — було забезпечити глобальну підтримку, і в мене не було вагань, що саме треба було робити. Ніколи ще мій досвід роботи у сфері міжнародних відносин не стикався з питанням такої маніхейської простоти і ясності.

Вибір між Україною та Путіним був вибором між Правдою і Кривдою, між Добром і Злом, і якщо я й був несамовито гучноголосий під час тих перших зустрічей, — Групи Семи, НАТО та інших структур, — це було тому, що я не мав сумнівів у своїй правоті, а ситуація була кричуще небезпечною».

Як колись його великий однопартієць і попередник в кріслі британського прем’єр-міністра Черчилль, Боріс Джонсон (який, показово, є автором книги «Фактор Черчилля») поставив свої здібності вправного й інколи «гучноголосого» оратора на службу добрій справі: допомоги силам Світла проти сил Темряви. І його персональна вправність в ораторському мистецтві — зараз можемо це сказати — цілком очевидно відіграла важливу роль у тому, що міжнародна підтримка України в ті перші тижні й місяці склалася набагато швидше, ніж багато хто — зокрема в Москві — міг очікувати. Саме тому, повторюся, нам до певної міри пощастило, що в лютому 2022 року головний кабінет на Даунінг-стріт, 10 займав саме Боріс Джонсон.

* * *

Ці рядки пишуться у березні 2025 року в Києві, кілька тижнів як минула сумна дата одинадцятих роковин війни і третіх роковин повномасштабного російського вторгнення в Україну.

Пишуться в тій самій оселі, де шибки досі заліплені навхрест скотчем для захисту від вибухової хвилі. Ми не планували виїжджати з міста навіть у перші страшні дні великої навали, натомість зміцнювали барикаду на найближчому перехресті.

А коли я вирахував, що до наших околиць запросто долітає снаряд з ворожих «Градів», які стояли під Бучею, — зовсім близько, — то визначив найбезпечніші куточки в помешканні, де краще сховатися, щоб уникнути уламків у разі влучання в будинок чи прямо у вікно.

Своїм друзям і знайомим протягом цих трьох київських років з постійними авіатривогами, «прильотами» ворожого смертоносного мотлоху «десь поруч» і, відповідно, жертвами серед мирного населення, я часто озвучую одну й ту саму думку:лондонці в роки Другої світової війни пережили значно гіршу ситуацію з авіанальотами нацистських бомбардувальників, а потім і ракет ФАУ. Майже третина житлового фонду Великого Лондона була зруйнована, кількість жертв серед цивільного населення міста не йде в порівняння з нашими цифрами.

Але британці билися і працювали на перемогу попри руйнування, смерті рідних і близьких, щоденні загрози життю і раціонування продуктів першої потреби. Вони були єдині у тому розумінні, що гітлерівська нацистська чума, яка захопила майже всю Європу, має бути поборена — якщо треба, то й власними силами, бо іншого вибору не було. Свобода або тиранія — у переважної більшості британців з дитинства немає сумніву, що обирати в цій дихотомії. В України тут є чудовий історичний приклад, як переможно виходити з найзагрозливішої ситуації: роби, як Британія в Другу світову.

Как видео помогает представить книгу, автора или литературный проект

Promo — Mon, 21 Sep 2026 11:51:11 GMT

Как видео помогает представить книгу, автора или литературный проект

Книга сегодня конкурирует за внимание не только с другими книгами. Читатель одновременно смотрит короткие ролики, слушает подкасты, листает социальные сети, посещает сайты авторов и получает десятки новых информационных сообщений каждый день. Поэтому даже сильному литературному произведению иногда недостаточно просто хорошей обложки и интересной аннотации. Нужно суметь быстро заинтересовать человека и дать ему почувствовать атмосферу будущего чтения.

Именно поэтому видео становится интересным инструментом для писателей, поэтов, издательств, литературных объединений и авторов независимых проектов. Хорошо сделанный ролик способен за несколько десятков секунд передать настроение книги, показать самого автора, рассказать историю создания произведения и вызвать эмоциональную реакцию, которую обычный текст иногда формирует значительно дольше.

Особенно заметно это работает тогда, когда литературный проект имеет собственную визуальную концепцию. Например, исторический роман может получить кинематографическую атмосферу старого города, сборник современной поэзии — минималистичную визуальную историю, а детская книга — яркую и динамичную презентацию с персонажами и иллюстрациями.

Почему видео подходит для презентации литературного проекта

Главное преимущество видео заключается в сочетании сразу нескольких способов коммуникации. В одном коротком материале можно объединить изображение, голос, музыку, текст, анимацию и движение. Благодаря этому зритель получает не только информацию о книге, но и эмоциональный контекст.

Представим ситуацию: автор выпускает первый роман и хочет рассказать о нем потенциальным читателям. Можно написать большой текст о сюжете, биографии писателя, процессе работы и главных героях. А можно создать короткое видео, в котором автор появляется в кадре, рассказывает, почему написал книгу, а между его словами появляются обложка, страницы издания, детали рукописи и визуальные образы, связанные с сюжетом.

За одну-две минуты зритель уже понимает, кто перед ним, о чем произведение и какое настроение оно создает. Если видео сделано правильно, возникает главное — желание узнать продолжение истории.

Видео помогает показать автора, а не только его книгу

Для литературного проекта важен не только сам текст. Читателям часто интересно узнать человека, который стоит за произведением. Почему он выбрал именно эту тему? Что вдохновило его? Сколько времени ушло на написание книги? Какие события повлияли на персонажей?

Короткое видео дает возможность ответить на эти вопросы непосредственно через голос и мимику автора. Даже очень простой рассказ перед камерой может создать ощущение личного знакомства.

Например, поэт может находиться в месте, которое связано с его творчеством: в старом дворе, библиотеке, мастерской, парке или на улице родного города. Автор читает несколько строк, а камера постепенно показывает окружающее пространство. В результате получается не просто реклама сборника стихотворений, а небольшая визуальная история.

Для начинающего автора такой подход особенно полезен. Когда у писателя еще нет широкой известности, читателю нужно понять, почему стоит обратить внимание именно на его работу. Личное присутствие помогает сформировать доверие гораздо быстрее, чем обезличенный рекламный баннер.

Презентационный ролик для книги: что в нем можно показать

Универсального сценария для литературного видео не существует. Все зависит от жанра, аудитории, характера произведения и целей автора. Однако существует несколько элементов, которые хорошо работают в большинстве подобных проектов.

Автор. Несколько слов от самого писателя помогают создать личный контакт со зрителем.
Книга. Обложку, страницы, иллюстрации и детали оформления можно показать крупными планами.
Сюжет. Небольшая интрига позволяет заинтересовать зрителя, не раскрывая главных событий.
Атмосфера. Музыка, свет, цвет и локация помогают передать эмоциональный характер произведения.
Цитата. Короткий фрагмент текста может стать центральной частью ролика.
Визуальные метафоры. Образы и символы из книги могут быть превращены в небольшую сцену.
Призыв к действию. В конце можно указать, где приобрести книгу, посетить презентацию или узнать больше об авторе.

При этом необязательно пытаться поместить в ролик всю информацию о произведении. Хорошая презентация не пересказывает книгу. Ее задача — создать первое впечатление и вызвать интерес.

Как выбрать формат видео

Один и тот же литературный проект можно представить совершенно разными способами. Перед съемкой важно определить, для кого создается видео и где его будут смотреть.

Видео с автором в кадре

Это один из наиболее понятных форматов. Автор обращается к зрителю и рассказывает о своем произведении. Такой ролик подходит для презентации новой книги, литературного вечера, личного бренда писателя или продвижения серии произведений.

Главное здесь — естественность. Автору не обязательно говорить сложными рекламными фразами. Иногда гораздо сильнее звучит обычный человеческий рассказ: «Я начал писать эту книгу после одной поездки...» или «Главный герой появился у меня задолго до того, как я понял, что напишу роман».

Атмосферный трейлер книги

Другой вариант — сделать ролик похожим на трейлер фильма. В нем может практически не быть прямого обращения автора к зрителю. Вместо этого используются сцены, детали, музыка, текстовые фрагменты и визуальные символы.

Такой подход особенно интересен для фантастики, детективов, исторических романов, мистики и драматической литературы. Задача ролика — не объяснить сюжет, а заставить зрителя захотеть узнать, что произойдет дальше.

Видео с чтением фрагмента

Для поэзии и прозы хорошо подходит формат художественного чтения. Автор или профессиональный диктор читает небольшой фрагмент произведения, а изображение создает соответствующую атмосферу.

Например, для стихотворения о городе можно использовать вечерние улицы, отражения в окнах, движение транспорта и крупные планы деталей архитектуры. Для камерного любовного рассказа подойдет совершенно другая визуальная среда — мягкий свет, интерьер, руки персонажей, письма и другие небольшие детали.

Анимационный ролик

Если книга имеет необычных персонажей, фантастический мир или сложную концепцию, часть материала можно создать с помощью 2D- или 3D-анимации. Это позволяет визуализировать то, что невозможно или слишком дорого снять в реальной локации.

Анимация также хорошо подходит для детских книг, образовательных изданий, комиксов и литературных проектов с большим количеством иллюстраций.

Как превратить обложку книги в полноценную визуальную историю

Иногда у автора уже есть готовая обложка, несколько иллюстраций и фотографии. На первый взгляд может показаться, что этого недостаточно для создания полноценного видео. На практике именно такие материалы часто становятся отправной точкой для интересного решения.

Камера может медленно двигаться вокруг физического экземпляра книги. Страницы могут перелистываться в определенном ритме. Отдельные элементы иллюстрации можно анимировать. Заголовок может появляться постепенно. Фотографии автора можно соединить с фрагментами текста.

Получается своеобразное движение от статичного изображения к живой истории.

Такой подход особенно полезен, когда бюджет проекта ограничен, а полноценная съемка с актерами и сложными декорациями не требуется. Грамотный монтаж, работа со светом, типографикой, музыкой и графикой способны значительно расширить возможности исходных материалов.

Почему первые секунды ролика имеют особое значение

В интернете зритель редко обязан досматривать видео до конца. Если первые секунды не вызывают интереса, человек просто пролистывает публикацию. Поэтому презентация книги должна начинаться не с длинной заставки и перечисления регалий автора, а с идеи, которая сразу задает вопрос или создает настроение.

Например, вместо фразы «Представляем новую книгу известного автора» можно начать с неожиданной цитаты из произведения, крупного плана рукописи, вопроса героя или визуальной сцены, которая заставляет задуматься.

После этого уже можно постепенно раскрывать название книги, имя автора и дополнительную информацию.

Музыка, голос и звук: половина впечатления

Видео о литературе часто воспринимается как визуальный продукт, однако звук имеет не меньшее значение. Одна и та же сцена может ощущаться совершенно по-разному в зависимости от музыкального сопровождения.

Спокойная фортепианная композиция создаст одно настроение, электронная музыка — другое, а почти полное отсутствие музыки с использованием звуков окружающей среды даст третье ощущение.

Отдельного внимания заслуживает дикторский голос. Если текст читается не самим автором, важно подобрать тембр, скорость и эмоциональную манеру, соответствующие произведению.

Не стоит забывать и о естественных звуках: шелесте страниц, звуке пишущей машинки, шагов, дождя, города или открывающейся двери. Такие детали могут сделать короткий ролик значительно более живым.

Как использовать видео после презентации книги

Большая ошибка — снять ролик один раз и разместить его только на одном мероприятии. Хороший видеоматериал можно адаптировать под разные каналы коммуникации.

разместить полный ролик на сайте автора или издательства;
опубликовать его на YouTube;
сделать вертикальную версию для TikTok;
подготовить короткий фрагмент для Instagram Reels;
использовать отрывки в рекламных кампаниях;
показывать видео на презентациях и литературных мероприятиях;
добавить ролик на страницу книги в интернет-магазине;
использовать отдельные кадры и цитаты для социальных сетей.

Именно поэтому еще на этапе производства желательно думать не об одном видео, а о небольшой системе контента. Из одной съемки можно получить основной презентационный ролик, несколько коротких вертикальных видео, цитаты, фотографии и дополнительные материалы.

Пример: как можно представить нового автора

Представим начинающую писательницу, которая выпустила сборник современной прозы. У нее пока нет большой аудитории, но есть интересная история создания книги.

Съемка начинается в квартире, где автор работает над рукописью. На столе лежат распечатанные страницы, заметки и несколько фотографий. Затем она рассказывает, с чего началась идея произведения. После этого зритель видит улицы города, которые стали прототипом нескольких сцен книги.

В середине ролика появляется короткий фрагмент художественного текста. Камера меняет темп, появляются детали книги и иллюстрации. В финале автор берет готовый экземпляр и говорит несколько слов о том, кому она хотела бы его адресовать.

Такой ролик не требует пересказывать весь сюжет. Он знакомит зрителя с человеком и создает эмоциональную связь с произведением.

Что важно продумать до съемки

Качественный результат начинается не с камеры. До съемочного дня необходимо определить концепцию, структуру и задачу видео.

Цель. Нужно понять, что должно произойти после просмотра: покупка книги, переход на сайт, регистрация на презентацию или знакомство с автором.
Аудитория. Ролик для подростков, профессиональных читателей и массовой аудитории будет выглядеть совершенно по-разному.
Формат. Следует заранее определить, будет ли это горизонтальное видео, вертикальный ролик или несколько адаптаций.
Сценарий. Даже короткий материал желательно заранее разбить на сцены.
Локации. Место съемки должно соответствовать атмосфере книги.
Реквизит. Книга, рукописи, фотографии, предметы персонажей и другие детали помогают создать визуальную среду.
Звук. Нужно заранее решить, кто будет говорить текст и какая музыка подойдет проекту.
Финальный призыв. Зритель должен понимать, где найти книгу или дополнительную информацию.

Презентационный ролик как часть личного бренда автора

Для современного писателя видео может быть полезно не только для продвижения одной книги. Постепенно видеоматериалы формируют узнаваемый образ автора.

Если человек регулярно появляется в качественных интервью, коротких литературных видео, презентациях и авторских проектах, аудитория начинает узнавать его не только по фамилии на обложке.

Со временем это может превратиться в полноценную визуальную систему: единый стиль титров, характерные цвета, определенный тип съемки, музыкальное оформление и манера общения. Тогда новое видео уже воспринимается как часть одного большого проекта.

Почему качество производства действительно имеет значение

Литературный проект может быть очень содержательным, но зритель оценивает его в первую очередь через доступную ему форму. Плохой звук, темное изображение, случайный фон или неудачный монтаж способны отвлечь внимание от самого произведения.

Профессиональный видеопродакшен решает не только технические задачи. Его задача — перевести идею автора в визуальный язык. Иногда для этого нужна полноценная съемочная группа, иногда достаточно небольшой команды, а в некоторых случаях основной акцент стоит сделать на монтаже, графике и анимации.

Например, студия ABD-video может использовать разные производственные инструменты в зависимости от задачи: постановочную съемку, работу с актерами, предметную съемку, motion design, графику и другие элементы. Главное — не использовать технологию ради самой технологии, а подчинить ее содержанию проекта.

Где особенно полезны видео о книгах и литературных проектах

Видео может быть востребовано практически на любом этапе жизни литературного произведения.

при выходе новой книги;
во время подготовки презентации;
для участия в книжной выставке;
при запуске краудфандинговой кампании;
для продвижения автора в социальных сетях;
при создании страницы издательства;
для литературного фестиваля;
при выпуске нового тиража;
для продвижения серии книг;
при создании образовательного или культурного проекта.

При этом совершенно не обязательно делать каждый раз дорогой большой фильм. Иногда одна хорошо продуманная идея, грамотный сценарий и качественная реализация дают больше результата, чем большое количество случайных публикаций.

Как выбрать подход к созданию ролика

Перед началом работы стоит ответить на несколько простых вопросов: что мы рассказываем, кому рассказываем и какое впечатление хотим оставить после просмотра?

Если книга строится вокруг личности автора, логично сделать акцент на интервью и личной истории. Если главное преимущество — необычный мир произведения, стоит использовать постановочную съемку или анимацию. Если перед нами сборник стихотворений, центральным элементом может стать голос автора и выразительная визуальная атмосфера.

Для коммерческого проекта, издательства или литературной организации также важно учитывать дальнейшее использование материала. Чем больше вариантов адаптации предусмотрено заранее, тем дольше видео может работать после публикации.

Видео не заменяет книгу — оно помогает до нее дойти

Главная задача презентационного ролика заключается не в том, чтобы заменить чтение. Хорошее видео должно сделать противоположное — заинтересовать человека настолько, чтобы ему захотелось открыть книгу.

Короткая сцена может вызвать вопрос. Цитата — эмоциональную реакцию. Рассказ автора — доверие. Музыка и изображение — нужное настроение. Все эти элементы работают вместе и создают первое знакомство с произведением.

Именно поэтому видео становится естественным продолжением литературной презентации. Книга остается главным содержанием, а ролик становится способом пригласить зрителя в ее мир.

Итог

Современная презентация книги — это уже не обязательно только фотография обложки, аннотация и несколько строк биографии автора. Видео позволяет показать гораздо больше: характер писателя, атмосферу произведения, процесс создания, визуальные образы и эмоции.

При грамотном подходе один съемочный день может дать материалы сразу для нескольких площадок и форматов. Основной ролик становится центральным материалом, а короткие версии, цитаты и фрагменты помогают продолжить коммуникацию с аудиторией.

Для литературного проекта особенно важно найти собственный визуальный язык. Не стоит копировать формат популярных рекламных видео, если он не соответствует характеру произведения. Детектив, сборник стихов, детская книга и исторический роман требуют совершенно разных решений.

Поэтому перед созданием видео лучше начинать не с вопроса «какую камеру использовать?», а с вопроса «какую историю должен почувствовать зритель?». Когда ответ найден, уже значительно проще определить сценарий, локации, съемочную команду, графику, музыку и монтаж.

Если литературному проекту требуется отдельный материал, который представляет книгу, автора или культурную инициативу, полезно заранее продумать концепцию и формат презентационного ролика. Такой подход позволяет превратить обычную информацию о произведении в небольшую визуальную историю, которую хочется досмотреть и которой хочется поделиться.

Сегодня, когда внимание аудитории распределено между десятками форматов, именно такая история может стать первым шагом к знакомству читателя с новой книгой.

На літературну премію "Воля" видавці номінували 106 книжок

virchi — Sat, 05 Sep 2026 06:34:44 GMT

Українські видавці номінували 106 книжок на державну літературну премію "Воля". Про це повідомило Міністерство культури України.

"95 книжок розгляне журі літературної премії "Воля". Загалом українські видавництва номінували на премію "Воля" 106 книжок. Десять з них не пройшли технічний відбір: книжки вийшли поза встановленим періодом, видавництва не надали необхідні документи, або жанр не збігався з категорією", – йдеться в повідомленні.

Цього року премія відзначає нову українську літературу й літературу про Україну у трьох категоріях. Найчисленніша категорія – "Найкраща українська прозова книжка", у якій журі розгляне 49 назв. У категорії "Найкраща українська документальна книжка" – 40 номінантів.

Ще шість видань змагатимуться у категорії "Найкраща документальна книжка іноземного автора про Україну, перекладена українською мовою". У цій номінації представлені книжки, вперше перекладені та опубліковані з 1 травня 2023 до 30 квітня 2026.

Цього року в журі премії:

голова журі, літературознавець і видавець, директор видавництва "Смолоскип", доцент НаУКМА Ростислав Семків;
письменник і військовослужбовець, лауреат Премії ім. Шевельова, член Українського ПЕН Олександр Михед;
шотландський літературознавець і перекладач української літератури, викладач UCL; був у журі Міжнародного Букера (2023) Уям Блекер;
письменниця, перекладачка, виконавча продюсерка Радіо Культура, членкиня Українського ПЕН Ірина Славінська;
літературна критикиня, редакторка видавництва "Темпора", ведуча подкасту "Висока полиця" Богдана Романцова.
Щорічна державна літературна премія "Воля" заснована у 2026 році Міністерством культури України та Києво-Могилянською академією за підтримки ПриватБанку. Партнер – Кафедра літературознавства ім. В. Моренця НаУКМА.

Відбір відбуватиметься у три тури. Довгі списки – до 10 книжок у кожній номінації – оприлюднять 5 жовтня 2026 року, короткі списки з трьох книжок – 13 листопада, а лауреатів оголосять на початку грудня. Лауреат кожної номінації отримає 400 тис. грн.

Від чого залежить вартість імплантації зубів і що означає «під ключ»

Promo — Fri, 04 Sep 2026 10:00:37 GMT

Під час пошуку клініки для імплантації пацієнт може побачити дуже різні ціни на начебто однакову процедуру. В одному місці вказана приваблива сума за встановлення імпланта, в іншому — значно вища вартість імплантації «під ключ». Насправді порівнювати ці цифри без уточнення того, що саме до них входить, некоректно. Встановлення імпланта та повне відновлення відсутнього зуба — не одне й те саме.

Зубний імплант є лише основою майбутньої конструкції. Його встановлюють у кісткову тканину, де він виконує функцію штучного кореня. Щоб пацієнт отримав повноцінний зуб, після хірургічного етапу необхідне протезування. Саме тому ціна самого імпланта завжди буде нижчою за загальну вартість завершеного лікування.

Першою складовою може бути діагностика. Перед операцією лікарю потрібно оцінити стан ротової порожнини та кісткової тканини. Для планування використовується комп’ютерна томографія, а в сучасних протоколах до неї може додаватися цифрове сканування зубних рядів. Отримана інформація допомагає визначити оптимальне положення майбутньої конструкції.

Наступний фактор — система імплантації. Виробники відрізняються технологіями, модельним рядом, ортопедичними компонентами та ціновим сегментом. Наприклад, у стоматології «Перлина» в Тернополі використовуються системи Osstem і Straumann. Вибір конкретного варіанта впливає на загальний бюджет, але не повинен бути єдиним критерієм планування.

Після діагностики проводиться хірургічний етап — встановлення імпланта. Його складність може відрізнятися залежно від клінічної ситуації. Встановлення одного імпланта в ділянці з достатнім об’ємом кісткової тканини та відновлення зуба після складного видалення з додатковою пластикою — це різні за обсягом процедури.

Якщо власної кісткової тканини недостатньо, до плану можуть додаватися додаткові хірургічні маніпуляції. Це може бути кісткова пластика або, у певних ділянках верхньої щелепи, синус-ліфтинг. Такі процедури не потрібні кожному пацієнту, тому їх не можна автоматично включати у стандартну ціну імплантації.

Після встановлення конструкції починається період її інтеграції з кістковою тканиною. Коли лікар визначає, що можна переходити до протезування, починається наступна частина лікування. За відповідним протоколом може встановлюватися формувач ясен, який допомагає підготувати м’які тканини навколо майбутньої коронки.

Далі необхідно отримати інформацію для зуботехнічної лабораторії. Це може бути цифровий скан або традиційний відбиток. На його основі виготовляється ортопедична конструкція. Між імплантом та коронкою використовується абатмент, який також є окремим компонентом системи.

На загальну ціну впливає і матеріал майбутньої коронки. Особливо важливим вибір стає в естетичній зоні, де необхідно відтворити природний вигляд зуба та його взаємодію з яснами. У жувальній ділянці значну увагу приділяють функціональності та правильному розподілу навантаження.

Саме тому словосполучення «імплантація під ключ» потрібно розшифровувати. В одній клініці під ним можуть мати на увазі імплант, основні ортопедичні компоненти та коронку. В іншій частина цих позицій оплачується окремо. Пацієнту варто отримати перелік етапів і зрозуміти, що входить у названу суму.

Окремо можуть оплачуватися лікування інших зубів, професійна гігієна, видалення, кісткова пластика або додаткові діагностичні процедури. Це не обов’язково означає наявність прихованих платежів. Головне, щоб ще до початку лікування пацієнту пояснили можливі витрати та їхню причину.

Найнижча початкова ціна тому не завжди означає найдешевше повне лікування. Якщо в рекламі вказана лише вартість самого імпланта, пізніше до неї можуть додатися абатмент, формувач ясен, робота ортопеда та постійна коронка. Порівнювати пропозиції краще за фінальною вартістю відновленого зуба, а не одного хірургічного компонента.

Так само висока ціна сама по собі не гарантує кращого результату. Значення мають діагностика, планування, досвід хірурга, правильне положення імпланта, якість ортопедичної конструкції та подальший догляд. Усі ці елементи працюють разом і формують кінцевий результат лікування.

Перед початком імплантації корисно попросити лікаря скласти зрозумілий план: що потрібно зробити зараз, які етапи будуть через декілька місяців, що входить у базову вартість та які додаткові процедури потенційно можуть знадобитися. Такий підхід дозволяє оцінити реальний бюджет і свідомо обрати оптимальний варіант відновлення зуба.

імплантація зубів ціна

У Харкові надрукували «Літературний ярмарок»: востаннє він виходив майже 100 років тому

virchi — Sun, 30 Aug 2026 10:01:21 GMT

У Харкові вийшов друком альманах «Літературний ярмарок». Він складається з прозової та поетичної частин. В альманасі — тексти 33 авторів: 25 українських та восьми іноземних.

Про це Суспільне Харків повідомили у благодійному фонді Сергія Жадана.

До видання увійшли твори учасників однойменного фестивалю, що пройде у Харкові 28-30 серпня: зокрема, Марії Матіос, Вахтанга Кіпіані, Андрія Кокотюхи, Сергія Жадана, Мар'яни Савки, Олександра Ірванця, Ніки Кожушко.

«Ілюструють його роботи учнів харківської студії Аза Нізі Маза, які разом складають 25-метрове графічне панно з іронічними портретами письменників. Книга вийшла друком у видавництві «Фоліо», — йдеться у повідомленні.

Альманах — символічне продовження часопису «Літературний ярмарок», що виходив у 1928-30 роках, зазначили у фонді.

«Автором ідеї був Майк Йогансен, її розвинув Микола Хвильовий. Альманах підхоплює настрій часопису часів Хвильового як своєрідний діалог поколінь, з енергією "нових двадцятих". 1930-го року, у 12-ій книзі "Літературного ярмарку", його редактор Микола Хвильовий прощаючись із читачами, написав: Епілогу до цього, останнього нумера «ЛЯ» я свідомо не пишу: я не певний, що за якийсь час «ЛЯ» будучи новим, цілком оріґінальним типом альманаха, не воскресне, і не продовжить свого існування за редакцією письменників наймолодшої ґенерації», — сказано у повідомленні.

Через 96 років Альманах повернувся — за редакцією і з текстами сучасних українських письменників. Всього видання поєднує результати творчої праці 48 митців. Дизайн — Анна Мадунова, літературне редагування — Анастасія Коротка.

Як знайти надійну няню або тьютора: сучасні рішення для батьків

Promo — Wed, 26 Aug 2026 10:34:42 GMT

Пошук людини, якій можна довірити дитину, часто забирає багато часу та потребує особливої уваги. Батькам важливо знайти не просто відповідального дорослого, а фахівця, який підходить дитині за досвідом, підходом до навчання чи виховання, графіком і вартістю послуг. Сучасні цифрові сервіси покликані спростити це завдання. Одним із таких рішень стане платформа nannyme.ua, за допомогою якої до послуг батьків може бути тьютор або няня та отримати необхідну інформацію для зваженого вибору.$CUT$

Чому пошук фахівця для дитини може бути складним

У кожної родини свої потреби. Комусь потрібна няня на кілька годин після школи, іншим батькам необхідна допомога з дитиною протягом усього робочого дня. Деякі родини шукають спеціаліста, який зможе не тільки доглядати за дитиною, а й допомагати їй із навчанням, організацією занять та розвитком самостійності.

При цьому одного лише оголошення недостатньо, щоб оцінити кандидата. Батькам хочеться розуміти, який у людини досвід, коли вона може працювати, скільки коштують її послуги та що про співпрацю з нею думають інші користувачі.

Саме тому особливого значення набувають платформи, де ключова інформація зібрана в одному місці. Це дозволяє скоротити час пошуку та ще до першого спілкування відсіяти пропозиції, які не відповідають потребам конкретної сім'ї.

Nannyme.ua: пошук няні без зайвих складнощів

Концепція nannyme.ua передбачає створення простого та зрозумілого способу взаємодії між батьками та нянями. Платформа має допомогти сторонам знайти одна одну без зайвих посередників і тривалого обміну повідомленнями на різних майданчиках.

Для батьків це насамперед можливість отримати більше контролю над вибором. У профілях користувачів передбачена важлива інформація: досвід роботи, доступний графік, вартість послуг та відгуки.

Такий формат особливо зручний тоді, коли батьки мають конкретні вимоги. Наприклад, потрібно знайти людину, яка може працювати лише у вечірні години, забирати дитину зі школи або регулярно допомагати з навчанням. Наявність структурованої інформації дозволяє швидше порівняти кілька кандидатів.

Верифікація як важлива складова безпеки

Коли йдеться про послуги для дітей, питання довіри виходить на перший план. Батькам важливо розуміти, з ким саме вони мають справу, перш ніж домовлятися про регулярну співпрацю.

Однією з передбачених можливостей nannyme.ua стане верифікація користувачів. Підтверджені профілі мають зробити взаємодію більш прозорою та допомогти користувачам почуватися впевненіше.

Не менш корисними можуть стати реальні відгуки. Досвід інших батьків дозволяє отримати додаткове уявлення про відповідальність, комунікацію та якість роботи фахівця. У поєднанні з інформацією про досвід і графік це створює більш повну картину ще до особистої зустрічі.

Не тільки няня: допомога з навчанням і розвитком

Потреби дитини змінюються з віком. Якщо для маленької дитини головним завданням є безпечний догляд, то для школяра дедалі більшого значення може набувати допомога з навчанням.

Саме тут батькам можуть знадобитися послуги тьютора. Такий фахівець може допомагати дитині організувати навчальний процес, краще розібратися зі складними темами та сформувати власний підхід до навчання.

Зручна платформа для пошуку фахівців може бути корисною і в такій ситуації. Замість пошуку інформації на численних сайтах батьки отримують можливість шукати відповідного кандидата в одному середовищі, орієнтуючись на доступність, досвід та інші важливі параметри.

Спілкування без переходу до інших месенджерів

Після вибору потенційного кандидата виникає необхідність обговорити деталі. Навіть якщо профіль містить багато інформації, у батьків майже завжди залишаються додаткові запитання.

У nannyme.ua для цього передбачений вбудований чат. Він має дозволити уточнювати графік, умови роботи, вартість та інші організаційні моменти без необхідності одразу переходити до сторонніх месенджерів.

Це може бути особливо зручно під час першого контакту. Батьки можуть поставити кілька запитань, оцінити комунікацію кандидата та лише після цього перейти до детальнішого обговорення співпраці.

Переваги для нянь і фахівців

Сервіс розрахований не лише на батьків. Для нянь та інших спеціалістів це можливість представити себе потенційним клієнтам і сформувати професійне портфоліо.

Важливу роль відіграватимуть відгуки. Хороша репутація, сформована на основі реального досвіду співпраці, може допомагати фахівцеві виділятися серед інших кандидатів.

Ще одна передбачена можливість – отримувати запити безпосередньо від батьків. Це дозволяє уникати зайвих посередників, комісій і численних телефонних дзвінків. Спеціаліст може самостійно обирати замовлення, які відповідають його можливостям.

Окрему увагу приділено графіку. Няні зможуть керувати вільними годинами та підбирати замовлення, які зручно поєднати з іншими справами або роботою.

Що буде доступно користувачам

Очікується, що платформа матиме простий поріг входу. Реєстрація передбачається безкоштовною, без прихованих умов та оплат за початок користування.

Серед основних можливостей, які заявлені для майбутнього застосунку:

безкоштовна реєстрація;
верифікація користувачів;
профілі з інформацією про досвід та умови роботи;
відгуки;
пошук відповідних фахівців;
прямі запити від батьків;
вбудований чат;
можливість погоджувати деталі співпраці в одному просторі;
керування доступним графіком для нянь.

Таким чином, платформа має об'єднати основні етапи взаємодії – від пошуку та першого знайомства до погодження умов роботи.

Чому зручність важлива саме для батьків

Батьки часто мають обмежений час на пошук додаткової допомоги. Робота, домашні справи, школа, гуртки та інші обов'язки залишають небагато можливостей для тривалого перегляду десятків оголошень.

Тому цінність подібного сервісу полягає не лише в кількості кандидатів. Важливо, наскільки швидко можна зрозуміти, чи підходить конкретна людина. Якщо в одному профілі доступні основні відомості, відгуки та можливість зв'язатися з кандидатом, процес вибору стає більш організованим.

Водночас остаточне рішення все одно залишається за батьками. Навіть за наявності верифікації та відгуків варто особисто поспілкуватися з кандидатом, обговорити очікування та переконатися, що підхід фахівця відповідає потребам конкретної дитини.

Платформа, яка має зробити пошук простішим

Nannyme.ua створюється як цифровий простір для взаємодії батьків і фахівців у сфері догляду та допомоги дітям. Її завдання – зробити пошук більш прозорим, а комунікацію між сторонами – простішою та зручнішою.

Для батьків це можливість шукати няню або спеціаліста для занять із дитиною, переглядати інформацію про кандидатів, звертати увагу на відгуки та обговорювати умови співпраці. Для нянь – спосіб презентувати власний досвід, формувати репутацію та отримувати запити безпосередньо від родин.

Застосунок наразі готується до запуску. Ті, хто хоче дізнатися про його появу одними з перших, можуть залишити свої контактні дані на сайті nannyme.ua. Це дозволить отримати повідомлення, коли сервіс буде готовий до повноцінного використання.