Коментувати також можна з та

Пт, 20/09/19, 20:13
Меню сайту
Категорії каталогу
Свята православної церкви [136]
Свята християнської православної церкви
Події православного життя [67]
Події, які стосуються православних церков
Православні традиції [2]
Православна поезія та проза [350]
Твори тільки релігійного змісту
Опитування для Вас:
Ваша стать:
Всего ответов: 491

І як без статистики?
загрузка...
ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Православна віра категорії та розділи української поезії, українська проза Події православного життя
 

УНІЯ МІЖ МОСКВОЮ І ВАТИКАНОМ

«Ще як були ми козаками,
А унії не чуть було,
Отам-то весело жилось!
… Аж поки іменем Христа
Прийшли ксьондзи і запалили
Наш тихий рай. І розлили
Широке море сльоз і крові,
А сирот іменем Христовим
Замордували, розп’яли.
Поникли голови козачі,
Неначе стоптана трава.
Украйна плаче, стогне-плаче!
За головою голова
Додолу пада. Кат лютує,
А ксьондз скаженим язиком
Кричить: “Te deum! алілуя!»

«Аж ось ведуть гайдамаки

Ксьондза-єзуїта
І двох хлопців. “Ґонто, Ґонто!
Оце твої діти.»

(Т.Г. Шевченко.)

 

Головним знаряддям католицької віри було "Товариство Ісуса" - бойовий загін войовничої церкви. Це суспільство більш знайоме як орден Єзуїтів.

З установою нового суспільства Павло III проголосив і його основну місію. Католицька церква всіма силами намагалася повернути собі занепалу могутність, яка опинилася під питанням з початком 1517 року епохи Реформації. Саме тоді Мартін Лютер оголосив свої «95 тез», які викривають католицтво в неправомірності її дій, - зокрема, розповідають про зловживання священнослужителів, в тому числі, продажем індульгенцій. Послання Лютера здобуло чимало прихильників, які відмовлялись від католицтва, адже сама інквізиція, яка наводила страх, спалюючи людей живцем, щоб люди під тим острахом і не думали не тільки щось робити, але й боялися говорити ось те, що підриває авторитет папи римського. Тому папа Павло III побачив у новому ордені союзників в справі збереження католицької церкви, а головною метою оголосив «повернути заблудлі маси в лоно церкви.

Єзуїти почали з великої місіонерської діяльності, поширюючи славу про свої добрі справи. Як тільки позитивна репутація була напрацьована, орден переходив до основної роботи підкорити собі королів і феодалів, використовуючи їх, щоб установити одну віру католицьку в країнах ліквідувавши інші.

 

На початку місії, при проникненні в певну місцевість, єзуїти використовують місіонерські способи поширення католицької віри; благодійність, допомога бідним і хворим, все це робиться не як наслідування Христа як вони про це свідчать, а для здобуття довіри громадян, щоб вони потім щедро і охоче жертвували їм.

Єзуїти виконували обов'язки католицького духовенства, керували книжковою цензурою, становили перелік заборонених книг. Єзуїти замінили інквізиторів, католицька церква довіряла їм семінарії, друкарні, місця духівників і спостерігачів за поведінкою духовенства.

Орден в будь-якій місцевості повинен був мати відданого лікаря, який дбав би про те, щоб саме єзуїтських священиків запрошувати до багатих хворих або помираючих.

Орден був прихильником монархії. «Таємні настанови» наказували впливати на королів за допомогою духівників, щоб заохочувати плани королів (в тому числі військові), потурати звичкам і захопленням, вселяти потрібні ідеї, хвалити орден, вчили використовувати владних осіб для придушення повстань. Члени ордена мали вплив на королів Речі Посполитої. Особливих успіхів досягли єзуїти у впливі на Сигізмунда III (1587-1632 рр.). Король завжди допомагав ордену в складних ситуаціях. Саме при ньому було прийнято Брестську унію 1596 року, підготовки та затвердження якої орден взяв активну участь.

Король неодноразово використовував єзуїтів як шпигунів і спостерігачів, наприклад, за діяльністю Петра Сагайдачного та Іова Борецького. Наприклад, єзуїт Я. Оборніцкий стежив за рухом козаків в 1620 році з Фастівського Колегіуму і писав Сигізмунду звідти по ходу справи. Єзуїти допомагали Сигізмунду III поширювати польську мову і культуру, тому, що полонізація служила засобом поневолення іновірців і введенню католицтва.

Особливо орден піклується про кар’єру своїх членів, використовуючи інтриги вони звільняли з посад осіб, які їх не підтримували. Так, після смерті (в 1597 році) полоцького воєводи Миколи Дорогостайського, кальвініста (напрямок протестантизму) і відкритого противника єзуїтів, його син Христофор, не отримав цю посаду, як було прийнято, у спадок. Новим воєводою став ставленик єзуїтів - Андрій Сапега.

Час від часу виникали скандали в різних державах, де викривали тайні справи ордена та через підкуп і вплив своїх прихильників вони продовжували своє існування. Так, в 1606 році на Польському сеймі були представлені артикули, в яких єзуїтів звинувачували у втручанні в світські справи, вплив на владу. Зокрема, звучало прохання до короля віддалити від двору А.Боболю, як відданого слугу єзуїтів. Сейм 1607 року дозволив читання цих артикулів, але не прийняв їх. Більш того, було вирішено відновити деякі права ордена, надати право надзвичайно недоторканності для його майна.

 

XVI століття ознаменоване Реформацією в Європі.

Насіння Реформації були посіяні завдяки масовому поширенню перекладів Біблії на національні мови. Жителі Європи, читаючи Біблію, бачили явні протиріччя між істиною Святого Письма і діями католицизму і не хотіли миритися з цим.

Так з'явилися перші плоди Реформації в Європі: німецькі лютерани, англійські пуритани, шотландські ковенантери і французькі гугеноти, вони підривали довіру до католицької віри і їхнього престолу папи римського. Розділення в суспільстві через віру, підривало не тільки авторитет папи, алей в слід за цим до правлячих королів, які в боротьбі за свій престол боялись втратити свою владу, і вслід виникали масові вбивства і війни.

Масштабні інтриги розвели єзуїти в Англії. Дочка короля Генріха VII (колишнього затятим противником католицизму) і його другої дружини Анни Болейн Єлизавета, що зійшла на престол в 1558 році, мало цікавилася питаннями релігії. Єзуїти, які хотіли подальшої роботи над зміцненням позицій церкви а Анлії, і активного знищення конкурентів, почали боротьбу за вплив на королівський престол. Папа Павло IV оголосив шлюб Генріха і Анни поза законом, і, як наслідок, - незаконним присутність на троні їх дочки Єлизавети. У 1581 році в єзуїтських школах в Реймсі і Дуе починала зріти змова проти королеви Єлизавети, вона дізналась про це і змовників стратила.

Була ще не одна спроба її повалення, мета виправдовує будь-які засоби, тому, зрозуміло, королеву повинні були вбити. За допомогою тонких психологічних маніпуляцій отці-єзуїти вселили молодому англійцеві Ентоні Бабінгтон почуття закоханості в правнучку Генріха VII королеву Шотландії Марію Стюарт. Марія претендувала на англійський престол, що було дуже на руку ордену: підтримати конкурентку і прибрати ненависну Єлизавету. Наївний Бабінгтон добре підходив для цієї ролі. Але ця змова також була розкрита. Він сам, його соратники, а пізніше і його заочна кохана Марія Стюарт були страчені. Головні тіньові організатори, діючи чужими руками, знову вийшли сухими з води.

Однією жертв мало не став німецький імператор, вихованець єзуїтів Леопольд I, який вступив на престол в 1657 році і став правителем в Австрії, Угорщини і Богемії, а в наступному році - і Римської імперії. Брати ордена зажадали, щоб імператор звернув Угорщину, де на той час панував протестантизм, в католицтво. Відмовившись порушити релігійну свободу, Леопольд I ледь не підписав собі смертний вирок.

У 1670 році імператор захворів на якусь дивну хворобу, і жоден придворний лікар не міг його вилікувати. І тільки проїжджий лікар, запрошений, практично, до смертної одру правителя звернув увагу на неприродне, зайве червоне полум'я з білим випаровуванням, яким палахкотіли численні свічки в покоях. Кожна з них, як виявилося, була просякнута отрутою і повільно, але вірно, вбивала Леопольда.

Брати ордена, однак, не злякавшись викриття, привітали імператора з дивним порятунком і поклали всю провину за замах на інших. Зрозумів все лицемірство найближчого оточення, Леопольд I, боячись за власне життя, змушений був прийняти умови і скасувати релігійну свободу в Угорщині.

 

Застосовувані орденом прийоми мали особливості в залежності від конфесії, на яку вони були спрямовані. Якщо на початку орден працював проти протестантів, то, в подальшому, зосередився на роботі з православними, оскільки домігся послаблення впливу протестантів в Європі.

Орден єзуїтів вважав православних заблудлими, бо їх повели по невірному шляху. Православні мали тверду основу своєї її віри, вона закріплювалась історичною і культурною традицією. Тому орденом до православних були застосовані особливості методи, перш за все, це особливість проявилася у виданні полемічної літератури, за допомогою якої єзуїти вселяли освічених верств суспільства ідеї, вигідні ордену та Папі Римському. Наприклад, ідею унії. У книзі П.Скарги «Про єдність церкви божої» обґрунтовується теза про те, що Русь (по автору - землі українців і білорусів) тільки через необізнаність йдуть за «греками».

В 1599 році у Вільно був з’їзд православних і лютеран де вони зобов’язалися чинити опір єзуїтам і польському уряду, коли вони будуть примушувати переходити православних в унію або протестантів в католицтво. Єзуїти використовуючи свої методи і вплив зруйнували цей союз.

Важливим для ордена було залучення до католицтва великих земельних землевласників, тому що саме на їх фінансової потужності базувалося вплив на населення. Головним в досягненні цієї мети було залучення до католицтва сімей Юрія Слуцького і Костянтина-Василя Острозького.

Дієвість роботи єзуїтської методики доводиться тим, що результатом її були прихильники ордена і лояльні до католицької церкви представники вищих верств суспільства. Орден надавав великого значення впливу на жінок. У «Таємних настановах» пропонувалося вселяти жінкам любов до ордену. Орден цікавився багатими вдовами. Вдовам вселяли переконання не одружуватись вдруге, щоб не ризикувати лояльністю жінки і не втратити великі пожертвування. Єзуїти впливали на Анну Костко (вдову Олександра Острозького), яка після смерті чоловіка виганяла православних священиків, садила в тюрму не згідних прийняти католицтво. Єзуїт Б.Гербест привернув до католицтва Е.Мелецкую, яка допомогла звернути до католицької церкви свого чоловіка-кальвініста Миколу Мелецького, подільського воєводу. У той час як П.Скаргу, який звернувся до воєводи безпосередньо, ледь не скинули з моста. Отже, орден починав роботу із залучення до католицтва сім'ї з жіночої половини.

Довірливість жінок і легковажність давали можливість проникнути в зради і сімейні тайни, через які вони самі і їх чоловіки попадали в єзуїтську павутину. В цій павутині люди робилися рабами, боячись оголоси вони виконували все, що їм радили духовники – єзуїти.

Донька Олександра Острозького і Анни Костко - Анна-Алоїза перевершила свою матір і всіх інших жінок в підпорядкуванні єзуїтам. Анна-Алоїза Церкву Святої Трійці в Острозі і лікарню передала ордену. Про величезний вплив на Анну-Алоїзу говорять розміри пожертвувань єзуїтам: крім нерухомого майна (палаців, сіл, фільварків та т. д.) - 30000 злотих в 1624 році, а в 1630 г. - ще кілька сіл.

Анна-Алоїза Ходкевич-Острозька (1600-1654) - українка, натхненна єзуїтами, здійснювала гоніння на православ'я, жорстоко розправлялася з острозькими міщанами і стала, за висловом літописця, «гнобителькою». Передала греко-католикам православну церкву в Турові. Перепоховала останки свого батька - князя Олександра Васильовича Острозького, який помер в православ'ї, перехрестивши їх за латинським обрядом.

Не варто думати, що орден єзуїтів - це давня історія, яка закінчилася з закінченням епохи Реформації. Документи XX століття дають чимало свідчень, що представники ордена активно брали участь у політичному житті Європи. Так, в 1922-1924 роках Беніто Муссоліні в Італії не зміг би обійтися без підтримки єзуїтів та католицької церкви. Явна підтримка Ватикану і регулярні пропагандистські публікації в єзуїтських виданнях дозволили йому набрати необхідну політичну вагу, обійти італійську народну партію і прийти до влади.

Папа Римський Пій XI підтримав Муссоліні який йшов назустріч церкви, повернув до шкіл релігійне виховання, а в армію - військових священиків. Ватикан відмовився від моральних принципів на догоду фашизму, щоб підтримати католицьку церкву. Муссоліні цитував папу Пія: «У системі фашистського вчення, що робить акцент на принципи порядку, авторитету і дисципліни, я не бачу нічого, що могло б суперечити католицьким вченням».

Також цей орден працює і на Україні веде далі свою роботу по впровадженню католицької ідеї верховенства папа над всіма людьми. Про це свідчать недавні події коли папа римський Франциск - єзуїт, як він сам про себе свідчив про належність до цього ордену, викликав до себе посла України в Ватикані по поводу захисту московської церкви:

«Ватикан стурбований можливістю прийняття 4128 і 4511. Викликали нашого посла України при Ватикані. Ватикан повністю солідарний з позицією, висловленою римсько-католицьким єпископом Станіславом Широкорадюк на цю тему», з посиланням на клірика Української православної церкви протоієрея Миколи Данилевича, який написав про це на своїй сторінці він Facebook.

18 травня Верховна Рада України відклала розгляд резонансних церковних законів, згідно з якими церква фактично відходить під управління держави, а церкву московського патріархату можуть заборонити. 19 травня 2017 р.

Унія Ватикану і Москви була підписана папою римським Франциском і російським патріархом Кирилом 12 лютого 2016 року в Гавані (Куба).

В ній зокрема говориться: «28…Католики і православні покликані братерські співпрацювати…».

«Римсько-католицька і Російська православна церкви можуть створити спільну комісію для вирішення проблем, пов'язаних з унією - Української греко-католицькою церквою (УГКЦ)».

Про це заявив голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків РПЦ митрополит Волоколамський Іларіон, який є головним організатором зустрічі Папи Римського і Патріарха Кирила з православної сторони, повідомляє РІА Новини.

Своє ставлення до єретиків Православна Церква висловила в канонах або церковних законах, згідно з якими не можна православним молитися з єретиками:

«Якщо хто з відлученим від спілкування церковного помолиться, хоча б то було в будинку: такий має бути відлучений». (Правило 10-е Святих Апостолів).

З історії Православної Церкви були випадки коли православні митрополити які зрадили православних і вступили в змову з католиками помирали прямо при зустрічі з папою.

10 серпня 1978 р всупереч найсуворішому забороні Святих Апостолів митрополит Никодим відслужив панахиду на гробі Папи Римського Павла VI. 12 серпня так само всупереч канонам він брав участь в його відспівуванні. А 5 вересня в Ватикані він раптово помер на прийомі у Папи Івана Павла I. Збулося пророцтво блаженної Пелагії Рязанської, яка напророкувала екуменісту страшну і ганебну смерть: «Як собака здохнеш біля ніг свого папи». Уже після смерті Ротова «Радіо Ватикану» оголосило, що він був таємним католицьким кардиналом.

Теорія виправдання

Головні успіхи ордена єзуїтів в їх боротьбі проти протестантизму були пов'язані з їх діяльністю в якості духівників-сповідників впливових представників світської влади. Без цього нечисленне і маленьке суспільство ніколи б не змогло здійснювати такого впливу. Керуючись принципом «чия влада, того і віра», вони поставили перед собою завдання завоювати повну довіру вищих класів, проникнути в королівські і князівські двори і зайняти там місце радників, проводячи і відстоюючи за допомогою дипломатії і інтриг інтереси папства.

Сповідь була найсильнішим засобом впливу, тому заволодіти заповітним місцем духівника було головним в єзуїтській стратегії, і інші священики і монахи звідси витіснялися. Нововведенням єзуїтів стало тут введення так званої милостивої сповіді. Для залучення і встановлення контролю за совістю упокореного вони проявляли крайню поблажливість до гріхів, придбавши славу поступливих духівників. Єзуїтський богослов Суарес в зв'язку з цим повчав: «Якщо духівник наклав важку епідемію і, незважаючи на прохання розкаяного, не захоче змінити її, останній має право піти без відпущення і підшукати собі більш поблажливого духівника».

Це вчення було сприятливим для багатьох людей адже без особливих докорів совісті в них оправдовувались неправомірні дії, прощення гріхів і досягнення (оманливої) святості. Повіривши в цей оман на протязі довгого часу через свого духовника людина починала вірити в те, що через свої пожертвування і вірність єзуїтському духовнику їй відкриті ворота царства божого. Тому раді своєї святості, наставлені своїми духовниками, вони ревно захищали престол і честь папи римського і проявляли неабияку жорстокість до тих, які посягали на це. Таким чином, єзуїти досягали своїх успіхів в боротьбі з своїми ворогами як лютеранами так і православними.

Застосувавши схоластичний метод доказів, вони створили положення що не всякий гріх можна було  розглядати як злочин, тобто визнати морально-неосудним. Це була так звана «теорія виправдання», відповідно до якої будь-яка дія може бути оправдана. Єзуїти запропонували ретельно розроблену теорію правдоподібності або пробабілізма (від лат. Probabilis - ймовірний, правдоподібний).

В кінцевому своєму результаті пробабілізм скасовував всякий внутрішній голос совісті і веління моральності, замінюючи їх судженнями визнаних авторитетів, в якості яких виступали єзуїтські богослови. Моральні принципи християнства не тільки перестали бути для них керівною нормою, але вони самі їх і творили, виходячи з прийнятих серед них традицій і звичаїв. Єзуїти називали свою систему морального богослов'я пристосувальною теологією, тобто пристосованим до поглядів і звичаїв людей певного часу і місця.

Мораліст Альфонс Ліґорі, автор 8 томів «Морального богослов'я», не був єзуїтом, але в канонізації якого орден вбачав прикладом свого вчення, стверджував наступне. Якщо великосвітський чоловік спокусив дівчину з небагатої сім'ї, він не вчинив гріх і не зобов'язаний на ній одружитися, тому що вона сама винна в тому що повірила обіцянці одружитися.

Найчастіший гріх є перелюб, і щоб виправдати його в угоду міщан і не позбавитись благодійників був створений компроміс. Ліґорі пише: «Хто насолоджується злочинним зв'язком із заміжньою жінкою, але не як із заміжньою, а просто як з красунею, той грішить не перелюбством, а простим блудом» (а його спокутувати зовсім легко). А єзуїт Мілле пише: «Хто зґвалтував або спокусив дівчину, не зобов'язаний відшкодовувати їй шкоди, якщо він залишився таємним».

Мета виправдовує засоби, стало одним з головних керівних принципів єзуїтів. Для виправдання гріхів і виключення навіть необхідність покаяння єзуїти вдавалися до так званої «уявного застереження» (reservation mentalis) або «очисного застереження». Наприклад, не можна бажати гріховного і не можна говорити «з яким би задоволенням я вбив би цю людину», але якщо до цих слів додати хоча б подумки «якби Бог це дозволив» або «якби це не було грішно», то гріха в цьому немає. В іншому випадку на питання, запропоноване вбивці, він чи вбив такого-то? - скоїв вбивство може сміливо відповідати: ні, маючи на увазі про себе, що він не зазіхав на життя убитого ним чоловіка «до його народження». Якщо чоловік запитає перелюбницю, чи не порушила вона шлюбу, вона сміливо може сказати: «Не порушила», тому що шлюб продовжує ще існувати. А якщо чоловік все ще продовжує підозрювати, вона може заспокоїти його, заявивши: «Я не зробила перелюбства», думаючи при цьому: «перелюб, в якому я повинна була б тобі зізнатися».

Таким чином, саме в системі моралі єзуїтів, які виховали цілі покоління представників європейської католицької (і не тільки - згадаємо просвітителів) еліти, можна знайти витоки тієї «подвійної моралі», яка стала одним з ключових принципів західної дипломатії і зручною зброєю відстоювання інтересів західних правлячих кіл в світовій політиці.

Тому час від часу ми отримуємо шокуючі повідомлення, такі як папа римський заявив що пекло не існує, воно існує тільки в людській уяві. Що сексуальні меншини потребують поваги і неможна осуджувати їх, при цьому замовчуються і приховуються і інші злочини, а деколи і оправдовуються зґвалтування дітей, посилаючись на те що Бог любить грішників.

Бог любить всіх людей і всі люди згрішили в малій чи великій значимості, але Бог є суддя, а Ісус Христос є Спасителем, щоб навернути грішників на праведне життя щоб спасти їх. Він опустився на Землю, щоб не оправдувати грішників, а щоб викрити їх, які люди через своє самовиправдання продовжують їх робити. Од-же «Спаситель» - Ім’я попереджує про небезпеку і що людство потребує спасіння. А коли створюють теорію виправдання, вона послаблює позицію самої ідеї християнства про спасіння, ставитись до Святого Письма не упорядковано а з припущеннями, тому без особливих докорів католицька церква змінює текст Біблії, міняючи Заповіді Божі, відмінивши другу і сьому заповідь.

Багато книг написано про єзуїтів, в яких описується шахрайські дії цього ордену гаслом якого було «Мета визначає засоби»; інтриги, шпигунство, вбивства, шантаж, політичні ігри, маніпулювання, все це робилось щоб зберегти владу папи римського над людьми. Хоч орден є таємним, закритим товариством, але своїми великими скандалами став відомий багатьом людям. Та коли суспільство гониться за збагаченням і світськими утіхами, хоче поєднати небесне і земне, цей орден буде ще довго вводити в оману обдурених людей.

Ми не можемо судити єзуїтів за ці чи інші вчинки, бо кожен з нас міг бути обманутим, або робив щось незаконне і неправедне, але судячи гріх і неправедні дії, нам треба остерігатись тих гріхів, щоб самому не впасти в оману і остерегти інших. Не довіряти тим, хто сам живе оманою і спокушує інших. І ті, хто називає себе православними, в сучасні часи, можуть жити по єзуїтські, повіривши в неправдиву святість потім людині важко зректись від неї.

Під впливом єзуїтського впливу людина допускає в своє серце ідолів, теорії і повчання, через які вона не може прийняти істину, бо осліплена оманою вона через неї, через її окуляри, не може побачити її. Так і Святому письмі записано:

«Якщо хто з дому Ізраїлевого впустить ідолів своїх у серце своє і поставить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка, – то Я, Господь, чи можу, при безлічі ідолів його, дати йому відповідь?». (Єзекиїля 14/4).

Неправдивими діями і виправдовуючи себе ми віддаляємось від Бога, тому судити себе треба більш за все, за свої думки, бажання мати, мати і мати, те чи інше добро і забувати про Страшний Суд і Царство Боже. Нехай врозумить нас Господь і проявить нам милосердя, відкриваючи нам наші гріхи, викриваючи їх так, щоб нам було соромно і ми розкаялись і виправили свої пристрасті. Амінь!

«Глядiть, браття, щоб хто не звабив вас фiлософiєю й марною оманою, за переказом людським, за стихiями свiту, а не за Христом». (До Колосян 2/8).

«Hевже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Hе обманюйте себе: нi блудники, нi iдолослужителi, нi перелюбники, нi малакiї, нi мужоложці, 10 нi злодiї, нi лихварi, нi п’яницi, нi лихословцi, нi хижаки – Царства Божого не успадкують». (1 До Конфян 6/9-10).


Додав: nagornyjj (27/01/19) | Автор: © Михальнюк Володимир
 
Розміщено на сторінці: Події православного життя
 
Переглянули твір - 468 чол.
 
  
  у Вас # закладок

автору
за твір:

 

Ключові (?): ВАТІКАН, вчення, Москва, Православне, УНІЯ, ЄЗУЇТИ

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
avatar
0
1 spydut • 10:49, 02/02/19
Я думаю що не треба шукати ні в Церквах   , ні в державі усе що нас розєднує . Якщо добре пошукати то і в сімї - між чоловіком і жінкою є багато розбіжностей , і так усюди де збираються двоє і більше людей . Я думаю не має поганої релігії чи конфесії , і вважаю що не треба навіть зациклюватися що є ми різні - тобто православні , католики , чи навіть мусульмани , буддисти - хто ВІРИТЬ у БОГА - той творить добро , хто вірить у Нечистого - творить зло . А головне - задумайтеся над словами що весь час кажуть чи не всі Святі книги чи не всіх від Бога релігій - БОГ - ОБЄДНУЄ , А ДИЯВОЛ - РОЗЄДНУЄ . ВСЕ що від Бого - це шукати те що нас обєднує , все від Лихого - шукати що нас розєднує . А помилок у всіх релігій вистарчає - БО ГОЛОВНЕ це - ВІРА , а не головне - яка релігія і над цим слід кожному від Бога ГРОМАДЯНИНУ НЕБА , тобто хто прагне НЕБА , задуматися !
avatar
0
2 nagornyjj • 16:33, 02/02/19
Ворог людини ненавидить все, що зв'язано в істиною, прикидаючись добрими вони гублять душі.
avatar
0
3 nagornyjj • 08:39, 03/02/19
Екуменізм релігіяантихриста.Бог не об’єднає ароз’єднає грішних від праведних:«Глядiть, браття,щоб хто не звабив вас фiлософiєю й марною оманою, за переказом людським, за
стихiями свiту, а не за Христом». (До Колосян 2/8).
 «Hевже не знаєте, що неправедникиЦарства Божого не успадкують? Hе обманюйте себе: нi блудники, нi
iдолослужителi, нi перелюбники, нi малакiї, нi мужоложці, 10 нi злодiї, нi
лихварi, нi п’яницi, нi лихословцi, нi хижаки – Царства Божого не успадкують».
avatar
0
4 spydut • 20:42, 03/02/19
Бог - обєднує в ОДНУ АПОСТОЛЬСКУ ЦЕРКВУ - а не розєднує на релігії і Церкви , ось що я мав на увазі . А головне - щоб розєднувати Цервки - багато розуму не потрібно , а потрібно щоб ми поступилися своїми ЛЮДСЬКИМИ АМБІЦІЯМИ ! А кожне розділення Церкви , чи може це відбулося ще на початку в розділенні на релігії , це не БОЖИЙ ПРОМИСЕЛ -а все людські амбіції . Так як зараз в Україні аж 77 кандидатів в президенти - і я думаю - що це не бажання їх зробити добро Україні - а ЦЕ ОСОБИСТІ АМБІЦІЇ , можливо ввійти в історію і т.д. збагатитись ... мати пільги ... І так само відбувається постійно на роздріблення ВІРИ в БОГА - на релігії , а релігії - на конфесії - конфесії на підконфесії ... а грунт на Україні дуже для цього добрий - бо люди розчаровані чи не в усьому . І не треба згадувати що - БОГ ПРИНІС НЕ МИР А МЕЧ ! я це також добре знаю ! Але він не казав робити погані речі а головне - НЕ БУТИ БАЙДУЖИМ коли ці речі творять над БЛИЖНІМИ , і де наша любов до ближнього . А якщо багато з нас не люблять ближнього який біля нас , тобто не обстоюють їх , не обороняють від вовків і левів , то як вони можуть любити Бога який невидимий і дуже далекий ... ОСЬ ДЕ ПРОБЛЕМА , а ви робите проблеми не там де треба . Проблеми на непотрібному місці - від лукавого !
avatar
0
5 nagornyjj • 08:25, 04/02/19
Католики своїмекуменізмом готують шлях антихриста, тому ми не повинні піддаватись їх хитрим
єзуїтськими проповідями, які ведуть до загибелі душ людських. Ми не повинні об’єднуватись
з єретиками, бо іх єресі відводять від істини. Проповідуючи християнство вони приховують
свої потаємні цілі підкорити папі римському, щоб люди поклонялись йому як Богу.Ми повинніслухатись своїх святих які наказували православним не об’єднуватись з єретиками
- католиками.Мені довелось разбути свідком у розмові одного владики, де він говорив про т,е що католики
забороняють йому будувати храм в одному селі, аргументуючи що це їх канонічна
територія.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
avatar

загрузка...

ОСТАННІ 10 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")


             Украина онлайн


Форма входуу
Логін:
Пароль:
Інформації:     
Випадкове ВІДЕО з сайту:
Цікава абетка - розумна дитина
00:15:34

ПОНОВЛЕНІ ТЕМИ ФОРУМУ:

ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Twitter, Тел.: 068-083-95-79
    E-mail: vagonta@gmail.com, virchi@yandex.ru

загрузка...

НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz