Вовки є одними з найрозумніших хижаків. Це повідання писалося біля 30 хвилин, але воно всередині мене так рвалося назовні, що пальці ледве встигали за думкою. Залишалося тільки виправити помилки. І не хотілося більш нічого правити...
Часу не повернути... Як і батьків... Скільки ними вкладено в нас, настільки ми зійдемо. Як жито, як посаджене дерево... Але завжди буде в нашому серці біль від втрати надорожчих людей, які при жодних обставинах не зрадять, не покинуть, не продадуть... Цей біль ніколи не покине нас, розумних та з серцем і душею гомо сапієнсів. Він тільки затихатиме, забуватиметься, але в будь-яку хвилину під впливом думок чи згадок вибухне як вулкан своєю гарячою та всеспопеляючою лавою... Мама - це святе... І кожен чоловік шукатиме в своїй обраниці підсвідомо якісь риси, притаманні його мамі... Тому що це - частина душі, перелита з народженням у кров немовляти... Можливо,з іншого, незнайомого нам світу, душі наших матерів можуть слідкувати за нами?... Я зовсім не впевнений, що це не можливо...
сторінка: Вірш-пісня
| АВТОР ТВОРУ:
Любомир Малинка
