karas : Ми різні люди , добрі й злі , та правда завжди головна в житті .
karas : Коли не ділимося добром приходить зло , але про це ми дуже часто забуваєм .
Більше коментарів
Вірші/статті
сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Оксана Максимова (Радішевська)
ОПУБЛІКУВАВ:
oksanamax
Дата: 10.05.2010
сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Оксана Максимова (Радішевська)
ОПУБЛІКУВАВ:
oksanamax
Дата: 10.05.2010
"ОХ, ВЖЕ І ВІДШМАГАЛА МАРИСЬКА СВОЮ ЗОСЬКУ МОКРИМ ШМАТТЯМ ТА ЩЕ Й ПРИГРОЗИЛА, ЩО НА ВИПУСКНИЙ ЇЙ ПОШИЄ НОВЕ ПЛАТТЯ О ТЕ КОМУНІСТИЧНЕ СУСПІЛЬСТВО! ЗОСЬКА, ЩОСЬ У ТОМУ ДУЖЕ ЗАСУМНІВАЛАСЯ!
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Алла Грабинська
ОПУБЛІКУВАВ:
allagrabinska
Дата: 10.05.2010
ці рядки народились напередодні Дня Матері, але ще в 1996 р
Ще один ролик на колискову)))))
А цапок своїми ріжками так підганяв хлопців, що вони із переляку не зрозуміли, чи то сон, чи то вже так допилися, що чорти ввижаються.
(пісня) сл. Дарини Сімонової, муз. Володимира Пахомова
Ще не всі оркестри Відіграли марші, І не всі на рейди Стали кораблі, Перемоги чесні, Покоління старші, І герої справжні, Що в сирій землі. Ще лікують рани, Часто непомітні Серед буднів сірих,- Кожному своє, Наші ветерани, Просто люди літні, Стільки літ на віру Їм Господь дає.
Мало хто почує Ті малі потреби, Наковтались лиха Впоперек і вхресть, Десь в світах ночує, Може й просто неба, Непомітна й тиха Їх висока честь.
Ветерани, ветерани, Ордени й медалі, Вже зажили старі рани, А болять і далі. Відзиваються у серці Як свинець гарячий, Знову ранять душу черствість І людська невдячність.
Не чекають, не попросять, Горді, без гордині, Біль утрати в серці носять Від війни до нині.
Форма, планка з орденами Вже не для параду, В буднях всі забуті нами Бранці Ленінграду.
В кітеля старенькі вбрані, Сповнені покути Йдуть в колонах ветерани Як батьки забуті.
Все важче ниють старі рани, Болять від грубих часто фраз, Живуть на світі ветерани Посеред нас, посеред нас. Їм сняться фронтові дороги, Сліпих атак шалений шквал, Чужих земель чужі пороги І Перемоги світлий бал.
Їм від життя так мало треба - Скільки відпущено ще літ, Аби світило сонце в небі Та рідше – пару теплих слів.
Через роки бої минулі То міни рвуть, а то фугас, До наших днів шалені кулі Знаходять їх посеред нас.
Нехай Господь пребуде з нами, Воздасть по справах і вині, Ідуть в колонах ветерани Непереможені в війні.
І грають золотом медалі, Торкають душу за живе, Живуть вони - і в нас надалі Непереможний дух живе.
І є традиція прадавня Всіх пом’янути при вині, Щороку на 9 Травня Вклонімось павшим на війні.
У нас свої перестороги І перевали не малі, Та в день великий Перемоги Живим вклонімось до землі.
ЧИМ ВИННІ ТІ СОЛДАТИ? ЇХ ТАКОЖ ЧЕКАЮТЬ МАТЕРІ. ТОЙ КИП\ЯТОК ТРЕБА НА ГОЛОВИ ТИХ, ХТО ЗАТІВАЄ ЦІ ВІЙНИ!
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Алла Грабинська
ОПУБЛІКУВАВ:
allagrabinska
Дата: 09.05.2010
Не хочу війни... І перемог таких не хочу... Але радію, що ми спокійно живемо на нашій землі... З ДНЕМ ПЕРЕМОГИ!
Робила генеральне прибирання і знайшла "раритет" :)
рейтинги оцінок за вірші, рівня довіри до користувачів, кількість коментарів дивіться на відповідній сторінці
ТОП
++