ivanpetryshyn : А, що ви від них очікували?
Вони ж мусять якось Ванькам і Ксюшам пояснити,
чому вони почали війну з Україною
і чому це- "правильно".
virchi : Зараз російська пропаганда звалює теракт на Україну. І не дивно - в усіх бідах на болотах "винні" українці та американці
virchi : Дякую за розміщення додаткових лінків - і на текст, і на відео в Ютубі, щоб розуміти мелодію!
Більше коментарів
Вірші/статті
Ця випадкова стріча кимсь нагадана, Краса твоя чорняво начарована, Чаклунське зілля, до півночі вкрадене, В мальовані сипнула доля брови нам, Мені у погляд - тінь лісів смарагдових, Тобі - річкову синь (довік не вилюбить!) І - строгу мудрість кинула порадою. І - вік чекання. Й - незворотність вирію...
ВОГОНЪ ПРИЗНАННЯ Тремтіли відблиски його в очах Розширених. Тривожно дихало мовчання. Приречено між нас палахкотів Гіркий вогонь мого нежданого признання.
Глибинним рвонулась акордом Нескорена течія - Старанно затаєна й гордо Відчаєна приязнь моя. Не квапся сміятись, одначе До ніг вона не впаде! А серце налякано скаче, як вивірка поміж людей.
То була не любов, хіба щира приязнь,-
У закреслених споминах риюсь.
Ти ступив свій „назад” –
і мав повне право.
Я борсалась в тумані кривавім.
Потім – знищила все.
Попілець здмухнула.
І забула, навіки забула.
А сьогодні чомусь,
Крізь роки й непам”ять,
Ти забрів у мій сон на світанні.
Я проснулась ураз.
Та в душі – світліше..
Може, ти й існував
Лиш для цього вірша...
Ти геть несучасна, князівно Дарино, Крізь душу твою проростає тернина, Невидима людям, нечутна у рості. Її кожен порух у серці, як постріл.
Дозвольте, прошу, зайти словом
В кімнату нечистих думок,
Де ззовні все таке перлове.
А нутро, чесно скажу – Шок!
Брехня весь час в радянських ризах,
Хоча радянщини нема.
Все ж її діти повзуть, лізуть,
Як тільки змеркне, мов та тьма.
Лиш одиниці стають проти
Тих, що опльовують наш край.
Брехні кричать: Йди й не вертай!
Бо українці не ідіоти.
Більш не будуть жити, як кроти.
Бо знають, що таке відчай.
12.12.2009р.
як завжди присвятив ще одній дівчині)))
Вікна морозом розписує грудень,
Землю турботливо ніжить снігами...
Вовкулака
сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Ніхто
ОПУБЛІКУВАВ:
Nemo
Дата: 15.12.2009
Кожного разу, коли ти заходиш до моєї хати, Коли всідаєшся на підвіконня поруч квітів Та так, аби розняти руки, обійняти простір Взяти й полетіти.
Було багато думок...У цій поезії закортіло помістити усю історію))...Тому все змішати в однаковому віршовому розмірі не вдалося...=( Буду вдячна за критику!)
Впала перша позолота На покров сумних дерев, Доросли осінні квіти До любові королев...
Покину марних мрій химери п’яні, Почну новий, не обгорілий, лист, - Я не герой у Вашому романі, Не другорядний, навіть не статист.
написав колись для тодішньої моєї дівчини Оксани.
Цей вірш я написав трохи більш ніж рік тому, для Христини з якою тоді зустрічався... мій люб...вірш.
рейтинги оцінок за вірші, рівня довіри до користувачів, кількість коментарів дивіться на відповідній сторінці
ТОП
++