Друкуються твори поетів, які не надіслали автору сайту біографічну довідку і зв'язок з ними втратився. Також можуть міститись твори, авторство яких не визначено.Якщо хтось знає біографію цих поетів або як з ними зв'язатись - пишіть у коментарях.
Той ваш саркзм віддає неввічливістю і низькопробністю. 1. ваша справа, якщо ви співаєте інструкції; 2.співання пісні залежить від таланту співака, а не- критика; 3. перекладами вище вказаних перекладачів я н
ivanpetryshyn:Переклад пісні- це переспів. Я переклав так, що можна співати. Однак, я працював з відео, а не- зоригіналом. У відео-ніякої палі не було. Мені мій переклад подобається, бо я його можу співати. Те со
Зустрілися в одному серці дві Любові – Колишня і Нинішня.
- Ти божилося, що мене ніколи не забудеш, - мовила Колишня. - Любиш?
- Люблю, - схлипнуло серце.
- А як же я, - змахнувши довгими віями, підійшла Нинішня. – Кохаєш?
- Кохаю, - аж захлинулось Серце.
Любов Колишня глибоко засиніла очима і ступила з Серця. По її слідах зростали яскраві голубі Незабудки.
Любов Нинішня повногубо всміхнулася, розправила світлі кучерики. А
потім зручно вмостилася, згорнулася калачиком і спокійно заснула.
Серце боялось і стукати, аби її не потурбувати...
Семишкур Михайло Володимирович, народився 1983 року у м. Покрова (Росія). Мешкаю у Чернігові (сторінка - Чернігівській)
ТРИ КИЦЬКИ
В одному селі, у невеличкій похилій хатці, жила самотня бабуся. Чоловік
її давно помер, а діти жили далеко і навідувалися до матері вряди-годи.
Старенька частенько сумувала. Бувало, сяде біля вікна й зітхає тяжко, бо здавалося, що ніхто вже не зігріє її одинокого серця.
Та якось сусідка подарувала їй трьох кошенят. Жінка принесла їх
загорнутими в хустинку. Господиня розв’язала вузлик і обережно
погладила маленьких. Вони лагідно муркотіли й горнулися до старечих
рук. Бабуся посміхнулася і стала думати-гадати, як би кошенят назвати.
Довго-довго мудрувала, вже й вечоріти почало … Аж раптом як вигукне:
– І чому я відразу не помітила?! Пухкенька хай буде Кицюнею-Ласунею,
найкрасивіша – Кицюнею-Гарнюнею, а найменша – Кицюнею-Манюнею.
Привіт. Я теж скучила. Ну чого ти? Усміхнись. Люблю твою усмішку. Люблю дивитися на бадьорі кутики губ, які тоненькими стрілочками лізуть догори. Тиша триває.
Живи як усі. Розучися у хмарах блукати, Крила мрій непокірні віддай без вагань у ломбард, А серця режим із ”vivace” зміни в ”moderato” І талант закопай, мовби отчі клейноди бастард.
Пресвітле чоло, ніби Звіра знаменням пекельним, Затавруй своїй Музі нехитрим значком ”Copy write”, - З купюр зеленавих Мамона моргне хитро, шельма, Наче кажучи: ”Буде все в тебе ”the best” і ”all right””.
Можливо, Вам це дуже не сподобаєсться, але я вперше не намаглась сподобатись, а просто написала те, що давно хотіла. Але я все одно дуже хвилююсь, бо Ваша думка для мене важлива... Деякі трактування прадавніх символів у цій короткій істроії незвичне та дивне. Але прворот справжній)), лише трохи змінений. Чекаб Вашого вироку.