Суботній вечір
Секунд на три завмерши від бажання
Сказати ті огидливі слова,
Тримаючи в руках сигару і питання
Подати в вигляді паперу і пера.
Стираючи рядок один і другий,
Слів підібрати так я і не зміг,
Сказати теж не вихід, я не смілий.
Переступити тяжко твій поріг.
Крок вліво, вправо, тяжко вибирати..
Куди його робити, де іти,
Монету кинути і загадати:
Орел... Погана вдача, що ж, прости.
Якби не ті дурні причини,
Якби не дивні погляди, не спи...
Обнявши груди із-за спини,
Я тихо скажу: "Тільки не кричи..."
Людей пітьма і всі так напрягають,
Де тихо і не чути голоси,
Де можна трохи нам поспати,
Де не знайде ніхто нас, попроси,
Ти просто попроси мене, я знайду
І буду слухати тебе, ліси,
Маленькі парки, чи алеї,
Що небудь, тільки попроси...
І нерозважливі подруги,
І дикі друзі всі мої,
Пробач, та за які заслуги
Цілуєш, поступаєшся мені?
Хіба важливо?... Тільки не для мене,
Лишився час. Багато? Наче ні.
Проситися не буду я до тебе,
До себе ж не запрошу в вихідні.