|
ДЯКУЮ ВАМ ЗА ВАШУ АКТИВНІСТЬ НА САЙТІ
УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ!
ПРИЄДНУЙТЕСЬ до НАС!
НЕХАЙ УСЕ БУДЕ НА КРАЩЕ! |
|
|
|
50 нових
коментарів каталогу "ПОЕЗІЯ та ПРОЗА"
поетичного сайту "АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ!" |
|
|
|
virchi: Глибокий алегоричний вірш про кармічну справедливість і моральне покарання. Вміло описали "бенкет долі", де людина змушена "скуштувати" наслідки своїх вчинків. Ех, якби ж вже сьогодні на рашці скуштували наслідки того, що нині ними зроблено в Україні.... ( 17.09.2025)
virchi: Звісно, що забрали  Можете через Коллаборатор і ніхто активні лінки не забиратиме - у новинах сайту, якщо проза, у каталозі "Поезія та проза", якщо це буде як вірш  ( 12.09.2025)
yiwim18480: Дякую Жаль, що активне посилання забрали  ( 11.09.2025)
virchi: Реклами у віршах я ще на нашому сайті не зустрічав.  Зазвичай про такі публікації погоджувати треба, але у віршах - то най буде ( 11.09.2025)
klavysjka: Бо Україна - незбагненної краси, яка в ній поєдналась, ппереплелась. ( 10.09.2025)
klavysjka: І непросто, нелегко це поєднувати і залишатись непохитним вірою в УКраїну і її ПЕРЕМОГУ ( 10.09.2025)
klavysjka: І невідомо скільки доведеться ще пережити ( 10.09.2025)
klavysjka: Дай Бог, щоб залишилась непорушною, непохитною, нездоланною! ( 10.09.2025)
klavysjka: Щоб віру не вбили реалії.... ( 10.09.2025)
klavysjka: Сам Господь розпорядився, щоб природою створювався стяг України ( 10.09.2025)
klavysjka: Так воно і є. І прикро, боляче й огидно чути від тих,хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ? ТА ВІЙНА". та нічого не хочу! Хочу вижити і жити!!!!!!!!!! ( 10.09.2025)
klavysjka: На превеликий жаль... незавершений. І він став тільки початком... ( 10.09.2025)
klavysjka: Щиро будемо сподіватися, що Україна житиме вічно! ( 10.09.2025)
klavysjka: Так, залишається таємницею. І життя дає збої, воно швидкоплинне, але різне...І чужому цього не зрозуміти,бо деталей не знають... ( 10.09.2025)
virchi: Це пронизливий вірш-молитва за Україну, народ якої бореться у перший рік великої війни. Треба вірити у Перемогу!.. ( 10.09.2025)
virchi: Вірш відображає оптимістичні настрої періоду до повномасштабної війни, коли здавалося, що найважче позаду. Тепер ці побажання звучать особливо пронизливо. ( 10.09.2025)
virchi: Калина, колоски, барвінок, мережки - елементи національного візерунка. Це створює цілісний образ України як живого твору народного мистецтва. ( 10.09.2025)
virchi: У вірші є відображення складної реальності святкування Незалежності під час війни - одночасно гордість і скорбота... ( 10.09.2025)
virchi: "Незалежність легко не дається" - звісно, свобода вимагає постійної боротьби. Але ж не хочеться, щоб так було. Вже занадто багато страждань ми пережили... ( 10.09.2025)
virchi: Беззаперечно: Україна стане "ще сильнішою" і "звучатиме солов'їною". Духовна сила переможе фізичні руйнування, а соборність України НЕПОРУШНА!!! ( 10.09.2025)
virchi: Вірш відображає настрої воєнного часу, коли право України на існування доводиться з автоматом у руках. Це поетичний маніфест непохитної віри в українську перемогу. ( 10.09.2025)
virchi: А й справді - буває відчуття, що наш прапор не створений людиною, а народжений самою природою України. Золоте збіжжя і синє небо - це органічна частина української землі. ( 10.09.2025)
virchi: Так подекуди маємо прикрі приклади, коли насолоджується "росою сріблястою", а хтось "потопає у своїй крові". Це болісне усвідомлення розколотості реальності. ( 10.09.2025)
virchi: Звісно, тільки побачивши війну на власні очі можна зрозуміти ціну свободи і гідно оцінити героїзм воїнів. "Ти ж не знаєш свободи ціни" - ключовий докір тим, хто судить з безпечної відстані. ( 10.09.2025)
virchi: Особливо пронизливий рядок "А кожен з них мав і по нині жити" - про обірване життя героїв. Вірш підкреслює, що Майдан - не завершений епізод історії, а жива пам'ять, що формує сучасність України. ( 10.09.2025)
virchi: Гарний патріотичний вірш-алегорія, де Україна уподібнюється до пісні - невмирущої, невразливої для ворожих куль. ( 10.09.2025)
virchi: Життя кожної людини неповторне і недоступне для повного розуміння іншими. "Розшифрувать кардіограму чужому комусь не дано" - ключова думка про те, що внутрішній світ людини залишається таємницею. ( 10.09.2025)
virchi: Мінімалістична форма підсилює емоційний удар сутності цієї страшної війни: людське життя - ніщо перед лицем війни ( 10.09.2025)
virchi: Фінал філософський: важливо не прощення кривдника, а те, чи пробачить йому доля. Вірш про гідність у розлуці та вміння залишити минуле заради власного майбутнього. Іноді краще спалювати мости... ( 10.09.2025)
Ludmilka: Прості справжні цінності, які стають забутими в погоні за оновленнями! Все менше людей пам'ятає як це, яке на смак, на дотик, на відчуття. Замінники не до смаку мені  ( 09.09.2025)
klavysjka: Саме так. І ми поетичним словом карбуємо історію, яка, на превеликий жаль, пишеться кров'ю... ( 09.09.2025)
klavysjka: Щиро дякую за оцінку! Приємно! Скажу більше - це автобіографічний вірш. ( 09.09.2025)
virchi: Попри жахіття, життя продовжується... ( 09.09.2025)
virchi: Романтичний вірш про кохання, написаний у традиціях інтимної лірики. Ви майстерно створили ідеалізовану картину першого зізнання в коханні серед ніжної природи.
( 09.09.2025)
virchi: І справді, серед життєвих потрясінь іноді найдорожче - проста людська вірність, плече поряд і можливість бути зрозумілим без слів. ( 09.09.2025)
virchi: Чи я боюся літати? Так, бо для мене усе, що понад 2 метри - страшнувато 
А якщо серйозно, то у вас отрималося гарне заохочення до активної життєвої позиції, де ризик і свобода цінніші за безпечну пасивність.
( 09.09.2025)
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкоджати Вашому насолодженню. Це- меркантильно. ( 31.08.2025)
Nemo: якщо махаєш крилами, в яких є підтримка натхнення, стіни розсипаються на пісок... і чоло лишається цілим... ( 30.08.2025)
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно. ( 30.08.2025)
leskiv: Від щирого серця і з усією повагою пробачаю Вас, пане Питришин. А також дякую Вам за надану мені змогу протягом місяця насолоджуватися творчістю інших поетів. Звісно, кожен автор має змогу писати все, що хоче, але коли друкуєте щось, то звертайте будь ласка, увагу на те, що ви на цьому сайті не один єдиний автор, інші також заслуговують на увагу читача. На жаль, цей сайт не має змоги обмежити плідну творчість декого з славетних авторів, а тому доводиться змиритися з тим, що маємо.Вибачте за сарказм: характер у мене геть зіпсувався у світлі останніх подій в Україні і світі. ( 30.08.2025)
virchi: Те, що Ви читали правила сайту - окрема подяка і повага, бо зазвичай не звертають увагу ( 30.08.2025)
ivanpetryshyn: Пане Петришин, уклінно благаю Вас не мордувати щоденно цей український сайт своїми роботами. На українських сайтах діє правило, яке дозволяє авторам друкувати не більше двох робіт у день. Вибачте мене за прямоту, але Ви вже замучили цей сайт своєю присутністю. Це ж не ваш особистий сайт, шановний пане. А я, на жаль, не можу ознайомитися з творчістю інших українських авторів, бо не маю змоги пробитися до їхніх творів через вашу плідну діяльність. Прошу Вас бути трохи скромнішим у бажанні ознайомити наш народ зі своєю творчістю на головній сторінці цього сайту. У Вас же є особиста сторінка, де Ви можете порадувати усіх читачів з вашою творчістю. Пані Лесків, будь ласка, не бідкайтеся аж так: я поступився усім тим, хто плаче за "замордованим сайтом" місцем аж на місяць. Дерзайте, терзайте, пишіть і друкуйте... Уже Ви моїх робіт не бачите зараз. Змучена Ви наша, прошу у Вас пробачення. Даю Вам час відпочити. Чи світ закрив Вам змогу "ознайомитися з творчістю інших українських авторів, бо не маєте змоги пробитися до їхніх творів через мою плідну діяльність"? Пані, та ви просто не мусили читати моїх творів, а, натомість, читати "інших українських авторів"! Ну, як Вас заспокоїти? Та, не подобається, не читайте. Які у цьому перешкоди. Ваш сарказм- недоречний: кожен має право писати, але, якщо Ви і інші проти того, то так і напишіть: "беремо тільки своїх". Так якби не дуже добра Ви людина: сарказм по відношенню до інших- це неповага. Спробував відповісти Вам в унісон. ( 30.08.2025)
leskiv: Пане Петришин, уклінно благаю Вас не мордувати щоденно цей український сайт своїми роботами. На українських сайтах діє правило, яке дозволяє авторам друкувати не більше двох робіт у день. Вибачте мене за прямоту, але Ви вже замучили цей сайт своєю присутністю. Це ж не ваш особистий сайт, шановний пане. А я, на жаль, не можу ознайомитися з творчістю інших українських авторів, бо не маю змоги пробитися до їхніх творів через вашу плідну діяльність. Прошу Вас бути трохи скромнішим у бажанні ознайомити наш народ зі своєю творчістю на головній сторінці цього сайту. У Вас же є особиста сторінка, де Ви можете порадувати усіх читачів з вашою творчістю. ( 29.08.2025)
ivanpetryshyn: Вибачте: читав я, та забув, або просто не звернув уваги. Із поетичними сайтами на інших мовах такої проблеми немає. Пане, у мене запитань до Вас більше немає, бо у вашому коментарі- негативно-саркастичний тон: "а ви скажете, що проти того чи іншого на "Анумо..." Ви не можете знати, що я скажу. Не намагайтеся вгадувати чужі думки. Психологи це вважають за симптом. Успіху Вам з Вашим "Анумо..." Даваймо ж но. ( 28.08.2025)
klavysjka: Щиро дякую! НЕхай ГОсподь нас почує й допоможе торувати шлях до ПЕРЕМОГИ! ( 27.08.2025)
virchi: Потужний вірш, неначе вигук-крик, про українську трагедію та силу. Ви вміло поєднали біль війни з незламністю духу. Ви підкреслили, що наша країна-Україна, незважаючи на все, залишається собою і йде до Перемоги. ( 27.08.2025)
|
|
