virchi: (26.10.2026)

Ludmilka: Дуже дякую за коментар! (23.10.2026)

Ludmilka: Дякую за тонке розуміння задуму! (23.10.2026)

virchi: Мені здається найсильнішим останній рядок: «Кат із катів!» Він звучить як видих, після якого вже нічого не скажеш. (23.10.2026)

virchi: Моя вам порада: жити. І не залишатися сам на сам із цими думками. (23.10.2026)

virchi: Дуже настрійний осінній вірш. Мені подобається й те, що «сльозливе місто» перегукується з дощем: місто плаче разом з небом.
А фінал дуже світлий: після всієї сльоти раптом «айстри цвітуть барвисто». Це маленька плямка кольору, яка рятує настрій і дає надію, що навіть у похмуру осінь є що любити. 🌸 (23.10.2026)

virchi: (23.10.2026)

virchi: ...фінал неоднозначний у хорошому сенсі: «ти ночами вмикаєш російські пісні, а я все ще не хочу вмерти». Він залишає простір для інтерпретації, і саме тому запам'ятовується. Водночас саме цей рядок може викликати різні реакції читачів, тож варто усвідомлено вирішити, чи це свідомий штрих, чи його треба пояснити контекстом. (23.10.2026)

virchi: (23.10.2026)

leskiv: Ваша правда. Самі руйнуємо Землю, а потім дивуємося, що життя ускладнюється. (23.10.2026)

leskiv: Дякую за коментар. Мій кіт Василь - той ще кіт! Кожен день якась пригода. (23.10.2026)

virchi: Трохи не зрозумів про "не пахніть" та не "сідайте на лавки" і "не одягайте окулярів". Поясніть, будь ласка, що ви мали на увазі. (23.10.2026)

virchi: Філософський і дуже чесний вірш.  Він починається з простої побутової деталі, безсоння, а виростає в велике питання: навіщо людині розум, якщо вона використовує його, щоб руйнувати власну «Хату»? Саме це «Земля, наша Хата» звучить особливо тепло й болісно. (23.10.2026)

virchi:

Сильний вірш про звільнення. Він не про біль розставання, а про те, що виросло з нього: розчарування стає не раною, а крилами. Цей поворот, винесений ще в перший рядок і повернутий у фіналі, добре тримає всю композицію.

(23.10.2026)

virchi: (23.10.2026)

virchi: Дуже тепла і смішна замальовка! 🐱
Пуся вийшла справжньою господинею: і мисливиця, і «помічниця», і ласунка, яка з ранку до ночі хоче їсти.
Найбільше розсмішило, що вона радо несе здобич до хати й пригощає всіх, а в хаті лунає сміх. Це дуже впізнавана котяча щедрість, і з гумором поданий момент, коли людям, мабуть, не так радісно, як їй. 😄 (23.10.2026)

virchi: (23.10.2026)

virchi: Кіт Василь вийшов по-справжньому живим характером: і ласун, і невдаха-рибалка, і спритний мисливець на мух.
Особливо сподобалося, що кожна частина має свій настрій і ритм. У першій частині короткі рядки ніби самі муркочуть. Друга смішна «змовою» хитрого ставу, який сховав усю рибу, поки кіт ловив гав (чудова гра слів). У третій динаміка: розсипана сіль, хиткий стіл і втеча «навтьоки». А четверта вже справжня міні-пригода з погонею, дзенькотом чашок і заслуженим сном на дивані з трофеєм. 😄
Кіт, який ніколи не визнає своїх помилок і завжди знайде винного, дуже впізнаваний, тож «Далі буде...» читачі точно чекатимуть. 🧡 (23.10.2026)

virchi: Рудий кіт, вигнутий дугою, одразу стоїть перед очима: і настовбурчений, і трохи комічний. Приємно, що вірш живий, з усмішкою і легким гумором. 🧡🐈 (23.10.2026)

Ludmilka: Дякую! (22.10.2026)

leskiv: Ваш вірш сповнений глибокої любові до Господа та оптимізму. Це важливо зараз, коли життя неймовірно важке. (22.10.2026)

leskiv: Дякую. У мене три кота і псисько. Псисько - бос цієї мафії. (22.10.2026)

Ludmilka: Дуже милий вірш! Посміхаєшся обов'язково як читаєш! Котів люблять тільки хороші люди!:) (21.10.2026)

Ludmilka: Так! На все треба час! Час усвідомити, відчути, що життя і події не обов'язково руйнують тебе, часто вони просто випилюють в тобі найкращі грані як в діаманті! (21.10.2026)

leskiv: Цікавий віршик. Люблю рудих котів. У мене такий же рудий кіт Василь, але він не мявкає, а каже "няв", а коли радіє, то каже "мруууВ" (21.10.2026)

Ludmilka: Дякую! (21.10.2026)

leskiv: Головне, що є віра і оптимізм в душі (21.10.2026)

leskiv: Хороший, зворушливий вірш (21.10.2026)

leskiv: Добре ви написали про рідну мову. Все це вірно. Особливо зараз. (17.10.2026)

leskiv: Вийшло добре. (09.10.2026)

leskiv:  Складне зараз наше життя. (09.10.2026)

leskiv: Дякую. (09.10.2026)

leskiv: Дякую. (09.10.2026)

укран: так згідний, що смерть підневільна, але водночас нейтральна, ні чорти, ні ангели не впливають на її волю... (05.10.2026)

укран: Мудро написано)
Так, напевно веганам тваринок більше шкода ніж рослинок... Ба більше тваринок більше шкода, ніж деяких людей. (05.10.2026)

укран: Щиро дякую! (05.10.2026)

укран: Дякую! (05.10.2026)

укран: Дякую! (05.10.2026)

укран: Щиро дякую за коментар!
Мені дуже приємно, що Ви побачили цей глибокий зміст. (05.10.2026)

укран: Щиро дякую за коментар!
Хочеться вірити в краще, у кращих людей і що таких буде більше... (05.10.2026)

leskiv: Зворушливі рядочки. (05.09.2026)

leskiv: Щира правда у вашому вірші. (05.09.2026)

leskiv: Дякую (05.09.2026)

leskiv: Дякую (05.09.2026)

leskiv: Дякую (05.09.2026)

leskiv: Дякую. (05.09.2026)

leskiv:   (05.09.2026)

leskiv: Дякую, пане Василю, за коментар. У цій римованій думці я не шукала винних у тому, що відбувається в країні. Усі винні вже відомі давно. Я лише передала стан безнадії і печалі від того жаху, в якому живе наше населення. Я не бачу світла в кінці тунелю, там лише морок і не ясно, як рятуватися від божевілля (а всяка війна - це божевілля ) простій людині.Я не сповідую віру ієговістів, вони занадто оптимістичні в своєму очікуванні Ієгови, як справедливого пастора людства. Я ж вважаю, що будь-яка влада - це зло і нічого хорошого вона не приносить простим людям, окрім як  важких умов життя, або воєн між народами на користь можновладців. Я люто ненавиджу рашистський режим, але ще лютіше і давно вже ненавиджу лицемірні, підлі, брехливі та корисливі режими наших "любих друзів", які наказують нашій владі коли і куди слід запускати дрони і, не дай же Боже, не поцілити по Кремлю та не зачепити "хорошого хлопця" путіна.  Рузвельт перевертається в могилі, бо йому б і в голову не прийшло своїх радників до Гітлера посилати у розпал Другої світової. Ганебно все, що відбувається зараз з Україною і світом. Звідси і мій песимізм, плутанина думок незначної людини та печаль. (05.09.2026)

virchi: Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно звучить думка про совість, яка навіть серед протоколів, звітів і офіційного мовчання не дає забути про головне. Є над чим замислитися кожному, хто приймає рішення від імені народу.  (30.08.2026)

virchi: І філософія, і життєва мудрість в одному вірші.  Душа мандрує по всьому тілу, але фінал зі шлунком який! Оригінально й дотепно написано. (30.08.2026)