Він сів за стіл... Бенкет був у розпалі... Меню із дивних вишуканих страв... Йому сьогодні вміло подавали, все те, що іншим якось сам подав... Під гострим соусом була спочатку зрада... Трохи гірчило, де не де пекло... Гасила все це "втоплена надія", такий напій життя йому несло... Далі, посьорбати, піднесли горщик - підлість... Однак, хтось десь насипав молитов... Тому забрали половину - ницість... Сусіднім столикам цю спецію віддав... На головне давали тут Довіру... Убиту "по живому" на вогні... Під соусом "тепер уже не вірю"... Сам Шеф воздав цю страву на столі... Кипів глінтвейн... З серцевих крапель крові...із нотками ображених сердець... А на десерт, приготували Долю... Просіяну крізь сито долілиць... І мабуть, той бенкет завершивсь б кепсько... Та десь і досі хтось його любив... І душу обіймав його маленьку... І в Бога долі доброї просив... Його пустили із бенкету, з зали... Відкрили двері... Ще раз... В добру путь... Та на дорогу дружно нагадали: бенкет цей й страви більше не забудь...
| 
у Вас 
0
