Зупинися і задумай лемку – брате Над тим, що твій батько у ті роки втратив Згадай злочин з яким в гори прийшов сусід Про поведінку свою він знати мусів
Як то буває в студентські роки і в художньому закладі, сталося багато приємного та того, що робить нас такими як ми є.
Цей вірш, це ті враження, що залишилися коли довелося йти далі).
Ліси Явожна. Дикі ліси, зарослі хащами, з яких вихиляється, ще зеленолиста ліщина і вітає тих, як нині обрали цю дорогу. Так є нині. Лісова дорога, а точніше кажучи, це широка стежина поміж соснами і всілякого роду само рослими деревами і хащами. Тою дорогою ми нині прямуємо до поставленого у лісі пам’ятника жертвам концтабору Явожно, в якому знущалися люди над людьми тому, бо були іншої нації, іншого віросповідання. Нині ідуть батьки з дітьми. Ідуть дідусі і бабусі.
