Молодець, Регіночка. Скільки талантів у Явкинській школі! Сумно було читати ці рядки, але приємно "зустріти" твори знайомих мені людей на цьому сайті. Любити - це значить бачити диво, яке інші не помічають. (Слова невідомого автора)
Добавлено (07.12.2007, 14:33) --------------------------------------------- Страшна картина очі ріже - Дитя мале лежить в снігу. Воно вже й ворухнутися не може, Бо ж холодно надворі. Боже! За що цю кару заслужило Оте маленьке немовля? Чи, може, вкрасти щось успіло, Чи ще страшніше що змогло? Та ні, то рідна мати кинула його - Померла щойно. Хоч і накрила рукою малюка, Не дасть тепла ніколи вже вона. І те мале дитя Все плаче та кричить. Чи хто його почує, чи хто на поміч прибіжить? Та ні, ніхто вже не почує, Ніхто не прибіжить, Бо вже нема нікого... Бо тільки смерть навколо них кружить.
Учениця 8 класу Явкинської ЗОШ (Баштанського району Миколаївської області) Валентова Катерина
ПРО 1933 рік Як згадаю все своє дитинство Й той голодний 33-й рік, як із голоду вмирали дід і дві сестрички, Ця трагедія залишилась На весь мій вік. Як пограбила „мітла червона" І скотину, й хліб, і барахло, А нас четверо було маленьких, Це серед зими якраз було Не було ні їжі, ні одежі, Ходить в школу в ні вчому було. Але один рік є незабутнім, Як Іван Микитович мене одів (це директор був у нашій школі), дав мені ботиночки й пальтишко, таку радість він приніс в наш дім. Знаю, як воли у воза запрягали, А на воза скриню й ремесло, А корову ззаду прив"язали, Й повезли із двору все добро. Умирать вони нас залишили, Бо вже їсти нічого було. Не було в кого чого просити Ні Омельченка, ні Кучми не було, І ніхто не міг нас пожаліти, Голодало майже все село. Один батько поїв троїх малих діток, Двоє старших чудом збереглись, Взнали вже, що їхній батько робить, І в приют, у Київ подались. А у трударів усе забрали І відправили на Соловки, Діток їхніх голодом позаморяли, Щоб ви знали хто такі більшовики. Я пережила це, хочу, щоб ви знали, Що є справедливі ці рядки, Попрошу на сесії всім прочитати, Щоб почули це більшовики. Як же можна про цей страх забути? Як можна простити це катам? Можуть не повірить , хто ще не родився, Я кажу вам правду, що тоді робилось там. Слава Богу, ми з з сестрою не померли, Бо весна вже стала процвітать, Почали акацію ми їсти Й на яворі, як птички , зерна собірать. Батька й двох братів його у 38-му забрали, В Биковні вони побили їх, а дітей малих Знов залишили, знов страждати За батьків своїх. Хто ж за це буде відповідати? За батьків і за їхнє добро? Даже із Німеччини людям вертають, Що у них зароблене було. Ви пробачте за відвертість, за таку розмову, бо не можна викинути, Як із пісні слова.
На жаль я поки не знаю (точно, що з Баштанського району), хто цей вірш написав, Мабудь не вірш, а розповідь.
За вірш голодомор Нікітіної Регіни: Ви знаєте, потрібно подякувати тій (ому) вчителю, що зміг у серці підлітка викликати такі емоції! Зараз молодь мало знайома з сторінками історії країни... Валентова Катерина: теж вражена!!!! Не все ще в нас втрачено. Передавайте вчителям Баштанівської школи низький уклін!!!! ПРО 1933 рік: незнаю що сказати.... страшно. Це спогади людини, що пережила голодомор. Всім гарного дня;) ))))
Дякую, Василе, а то я вже почала надію втрачати. Невже мої вірші несучасні? Нікого не торкнула моя тема нового форуму... А мій вчитель, царство йому небесне, прфесор Криворізькрго п. і. Скрипка .20 років відсидів у таборах... Говорив, щоб я не кидала поезію. Вийшло інакше. То довга історія. І, коли я , ось знову завіршувала, навіть спати не можу, виявилось, що бракує слів... На точці декілька моїх творв не пропустили взагалі Чому? Мене це так гнітить.. А.якщо я знову не зможу писати.. Я не безпомічна, просто, колись мої твори присвоїли, а я не мала сил боротись ...8 років мовчанння.. І ось знову відживаю. Не сполохніть. Чому на точці не пропускають, може підкажете. Ви чоловік досвідчений.Буду дуже вдячна.
Roksolana, просто на форумі рідше лишають коментарі. Значно більша активність тут, у каталозі ПОЕЗІЯ ТА ПРОЗА ... Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?
Я новенька на сайті, але мені дуже сподобались вірші "Калина й снігурі" та "Голодомор" . Велике ДЯКУЮ авторам і побільше б таких свідомих людей, які не тільки знають історію України, а й переймається нею. Дякую всім, хто мене любить-ви підтримуєте мене. Дякую всім, хто критикує мене - ви робите мене сильнішою. Дякую всім, кому всеодно - ви потрібні мені для масовки.
