БОРОТИСЯ

Боротися за місце під зенітом,

Забувши біль принизливих образ,

І замість того, щоб в кутку сидіти,

Знайти для себе слави мед-екстаз.

Боротися за небо над тобою,

За світле «завтра» і свої права,

За ту весну, що стала дорогою,

За правди кимось сковані слова.

За дівчину, яка тебе кохає,

За совість, що не тоне у вині,

За землю ту, твоїм що стала раєм,

І за нечасті спогади ясні.

У кожного в житті – своя Голгофа,

І кожному на ній своє нести,

Чи не тому пишу свої я строфи,

Бо це мої невидимі хрести?

Крізь бурі чвар, неправди хуртовини,

Нести добра в руках бузковий цвіт,

Твоя мета сама до тебе лине,

Захочеш – допоможе радо світ.

Всміхається Вікторія лиш тОму,

Хто все віддасть за вигляд із вершин,

Хай протестує істина знайома,

Та в полі воїн і коли один.