|
|
В категорії матеріалів: 23
Показано матеріалів: 1-20 |
Сторінки: 1 2 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
|
Присвята Дню Незалежності України 2009р.
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Ніна Горик
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
irma
|
Дата: 12.09.2009
|
|
Чи ж побіду довго ждати?
Ждати довго!
То й не жди
ж!
Нині вчися побіждати,
Завтра певно побідиш.
Козак-невмирака
з прологу Івана Франка
«Великі роковини»
|
Зміст:
Не мучся, Лукашу. Загублена Доля твоя...
Я думала, що гілкою була...
Це — місяць, мов начищена труба...
Пробачте мені, я біль ваш прийняти не можу...
Розтривожений травнем романтик-бузок!..
Десь тут дорога була...
(уривок)
Розтривожений травнем романтик-бузок!
Будь мужчиною — і подаруй хоч разок
Свою вишиту хрестиком гілку.
Як давно дарували мені просто так,
Без причин — роковин, без врочистих відзнак
Просто квіти, на честь понеділка...
|
|
Слова до нас по-різному приходять, —
По-різному і ми йдемо до них,
То ринуть, як весняне повноводдя,
То закружляють, ніби перший сніг...
|
|
Вже від холоду дрижать
Ранки росяні.
Опустіла сіножать —
Трави скошені.
Чорне пасмо вдалині —
Поле зоране...
|
|
Ти не картай мене за необачність,
За недоречне слово не суди.
Заглянь в моїх очей словник тлумачний —
Не стрінеш там ні буковки вражди.
Ні оклику над власними ділами,
Ні заздрісних трьохкрапельних «шу-шу»...
Бувають зриви і болючі злами,
А підлістю ніколи не грішу...
|
Як хочеш побачити людство — іди на вокзал.
Іди
на той
зашморг доріг, на заплутаний вузол,
Який сам лукавий колись зав'язав
В насмішку над людством...
|
|
Бідо моя, моя бідочко рідна,
Як горло стиснеш так, що й не дихну,
Як затуманиш очі до невидна, —
Не накидай на серце пелену.
Хай бачить, незатулене і зриме,
Дорогу і сутулості людські...
О тій порі
чужа біда ітиме,
Підошви обриватиме слизькі...
|
Роботи стільки — не поспіти зроду,
Тут вистачило б
сил на головне.
Та до усього — клаптичок городу
Щораз за руки смикає мене...
|
|
Молода Україно, село полюби!
І поліське моє, і далеке гірське,
Степове-вітрове —
однаково гірке...
Полюби так, як любиш пахучі хліби.
Полюби!
Некрасиве, обдерте, несміле в речах.
Закріпачені руки, впокірлива лямка...
Ти ж сама, Україно, спрадавна —
селянка,
Ти — з родини в'язальниці і орача.
Виручай!
|
|
... Неждано спалахне із-під кресал,
А як з глибин проступить таїна,
Душа уже не буде кам'яна.
Хоча нічого мертвого нема,
Та навкруги каміння — тьма і тьма...
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
