* * * (Переливається літо з зеленого келиха...)

"Якби зорі твоїми очима не дивилися з далини..."
Знаєте, це не просто гарна лірика. В біографії Ніни Горик є сумна сторінка, про яку я не подавала матеріалу. Тепер напишу.
20 березня 2002 року полковник міліції Федір Литвинюк (чоловік Ніни Горик), перебравшись у цивільне, повертався ввечері додому. У своєму ж під’їзді почув галас. Хтось благав про допомогу. Кинувся на перший поверх у прочинені двері. Три чоловіки у чорних масках тримають на підлозі молоду господарку. Тут же її сестра та заплакана дворічна дівчинка …
Злякавшись несподіваного гостя, двоє грабіжників кинулися через вікно. Третій – хотів через двері. Але на заваді став полковник міліції. Нелюд у масці миттєво вихопив пістолет і впритул вистрілив Литвинюку в груди… Німими свідками смерті хороброго стали гільза і… чорна шапочка-маска з прорізами для очей…Про цю жахливу подію гуло все наше невеличке містечко.
Указом Президента України Ф.Ф. ЛИТВИНЮКА нагороджено орденом «За мужність» 3 ступеня… посмертно.
Думаю, тепер дуже зрозумілими є слова:
"І, напевно, на світі
не було б так гарно і тепло,
Якби зорі твоїми очима не дивилися
з далини. "

Висока поезія про високі почуття.