Переливається
літо з зеленого келиха
в
жовтий.
Серпневі
вітри
присоромили
кетяги горобин.
Десь
місяць учора у Турію
як
шубовснув,
То
ще й донині не виплив
з
її глибин.
І
тому густішає темрява вечорова,
Сховавши
від ока барвисту оту розмаїть.
Такої
пори
починається
тиха розмова
У
мене зі мною...
Чи
з Духом святим...
Чи
з твоїм...
Усе,
що боліло в душі, заніміло і стерпло.
Плечем відчуваю цей серпень,
народжений
з таїни.
І,
напевно, на світі
не
було б так гарно і тепло,
Якби
зорі твоїми очима не дивилися
з
далини.
|