В категорії матеріалів: 32 1-20
Сторінки: 1 2 »
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
старий рипучий стілець
Крупним планом рука. Наближається поволі до вуст і різко від них же
віддаляється, потягнувши за собою тонку смужку зажованої до
безколірності (з-не-забарвленості) гумки. Дурна дитяча звичка. Банальна
передбачуваність мультяшного акту всмоктування...)))
крізь лабіринт жерстяної трахеї
пошерхлий голос ...
Ранковий іній,мов
Неприродньо вигнута позиція.
Чомусь завше обирала пасивні ролі
із запропонованого списку.
Три графи, четверта - за вибором-
підтвердження свого волевиявлення
перед самим собою. Вами вам,
Тобі тобою і т.п. Байдуже:
тугі поштовхи зсередини
нададуть очікуваної рівноваги,
а батута (соломи, перини,etc -
залежно од ментальності)
вже не буде.
Чогось сумно... Таке собі: троха подратоване, трохА - принишкле...
Хм... вільний вірш (ага..знов-у-у-у)
За мотивами...Тю, та ви знаєте, за якими мотивами... де Парі.
Під нігтями небо - замість бруду.
Під віями сонце - замість сліз.
Вологі очі
манять блиском
смарагду і розлитої смоли.
Нав"язливе бажання
пальці умочити
у молоко білків,
лизнути і скривитись -
бо солодке,.....
і т.д... Коротше, те, що не визнає в мені Любомир - мій черговий вИрлібр)г
Мов дотик язика до піднебіння,
мов теплий в ромби з кашеміру светр,
заплутатись у тебе із тремтінням
од кінчиків волосся до смугастих гетр.
Заплакати тобі у сонячне сплетіння.
Навзрид.Щоб сонце згасло в тіні вій,
і щоб в слідах від туші і ревіння
читався сум незайманих повій.
Брудна і згіркла. Одцвіла, мов осінь,
Пожовклим шелестом несходжених доріг,
І золотом надщербленим все рідше плодоносить
Надломлений, тендітний хорий сміх.
Надломлена і хора. Одинока,
Омиєш руки, опустивши в мертву синь,
І, мов художниця, примружиш ліве око
І виведеш на склі: Була й Нема. Амінь.
Знову з присвятою...Хм...ПРисвячується Кільці в Томаті, Томатному Соку і Кетчупу "Лагідний")
P.S.Mam, djakuju za -tomatnu- pereda4u...
_Присвячено ...
За вертикалі, коли йде дощ)
На віях святково загусла
Твоє чорне пальто
розцяцьковане
відбитками
тонких пальців,
що їх колись опускали
в півлітрові дзбанки
прозорого меду
й еротично
по тому
клали до рота,
мізинцем торкаючи
кутні зуби.
Чиєсь біле волосся,
чиясь протеїнова згуба
вчепилась приречено
в комір
твого
унісекс пальто-
банально
промовистий контраст:
"Do you trust me?"-
"I don`t trust..."
Білі ребра
смутних батарей
(з них Ніхто не творив
Єву)
гріють спину,
пожадливо слинячи
іржею,
сублімують сухе
тепло.
А я захлинаюсь
плачем,
стурбована істиною
до глибин зіниць:
я знаю
чому пахне медом
грьобане
твоє пальто.
У мене є
бірюзові
шкарпетки,
зв'язані
з чиєїсь
бірюзової
шерсті.
Мені шкода
того,
колись
бірюзового,-
тепер він
ходить
безколірний
й голий.....................
Зелена трава
фарбується кров'ю:
ти гостриш свій меч
об голівки кульбаб,
мовчки дивлячись в вічі,
питаєшся, хто я.
Ким же можу я бути?-
безсловесний твій раб.
Кров ковтає земля,
наче спрагла до болю,
наче пити їй дощ
сотні літ не давав,
гостриш меч об траву,
здатний стати до бою,
а я поруч стою-
безсловесний твій раб.
Вже плюється земля-
досить випила крові,
вже нагострений меч
проти сонця блищить.
Безсловесний твій раб-
меч навис наді мною-
і від смерті мене
відділяє лиш мить.
Усюди всюдисущі таргани:
принишкли і радіють, що вже жовтень-
скоро опалювальний сезон.
Мерзлякувато й мляво кутаються в павутини.
Мов аристократи,
натягують на вусики срібні пенсне,
дрібними ковточками злизують
вологу з малокаліберних труб,
і гуляють поночі парами
по гладеньких поверхнях
кухонних стінок.
Ти спиш? Ти бачиш про них сни?
Ти мрієш бути з ними?
Вимірювати брунатним тільцем
радіуси шпарин,
спотикаючись об крихти
житнього хліба,
й лаятись по тому тихим комашиним арго?
Мрії збуваються:
Прокидайся, Франце.
Ти уже помер.
Мовчання істерично плаче,
ефектно шморгає у такт,
ти по-англійськи йдеш.
Це, звісно, значить -
в театрі нашім черговий антракт.
Ну що ж, іди - опуститься завіса,
замовкне врешті стомлений суфлер,
не вийде грати роль розніжена актриса,
не вибухне від оплесків партер.
Авжеж, іди. Зусиллям скину маску,
і міміка, колись закована у гіпс,
розмокне, й глиною заплаче,
розчулений до сліз, протагоніст.
"ТОП++ - до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
