Під нігтями небо - замість бруду.
Під віями сонце - замість сліз.
Хотілось ввести когось в облуду-
життя схопити за сивий хвіст.
Воно ввижалось конем прекрасним:
із грою м'язів, прядінням вух,
коли щасливий з любов'ю власник
годує цукром із теплих рук.
Та сива грива майнула шерстю
в тіні заплутаних гіллям крон,
і вовка спів, наче жаль за смертю,
збудив нахабно старих ворон.
Хотілось ввести когось в облуду,
на віях сонця-не згірклих сліз,
в руках лишився як знак абсурду
старого вовка облізлий хвіст.
| 
у Вас 
0
