В категорії матеріалів: 11 Показано матеріалів: 1-11
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
До кого я звертаю це послання? Ні, не коханням оповиті ці рядки. Вже Осінь знов настане зрання, Я серцем їй пишу це від руки...
Ти перший раз, зламавши мої крила, схибив, Тепер я на мітлі, а не безкрилий птах...
Не думай, я не божевільна, Це в голові панують таргани... Моє життя - театр суцільний, Борюсь за роль, а виграють вони...
Тебе я обіймаю обережно, Мовби торкаюсь пальцями ножа. На серці ледь з"явилася іржа, Хоч тіло шепче протилежне...
…Занадто рано покохала, Усе, що мала – віддала. Хотіла щастя, а не знала, Душа буває теж гнила.
До крику в серці залишила Любов сліди свої мені. Крилом безмежним нас накрила, Лишивши спогадом ті дні, Що я їх в пам'яті лишила...
Занадто швидко відірвалась від землі, Занадто легко почувалася в польоті...
Я піднесу долоні до вогню, І кину мрію обережно. Нехай горить. Я віддаю Усе, що берегла так ревно.
Юлія Олександрівна Оленюк народилась 3 червня 1994 року у с.Скиби Любомльського району Волинської області. У 2010 році закінчила Скибську ЗОШ І-ІІ ст. Після чого продовжила навчання у Володимир-Волинському ВПУ. Свій перший вірш "Весна" написала у 9 років, як і перше прозове оповідання "Кленовий листочок".
А я ще дихаю... Я ще жива. А в світі лихо є - Людські слова.
"ТОП++ "
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...