|
|
В категорії матеріалів: 11
Показано матеріалів: 1-11 |
|
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
|
До кого я звертаю це послання?
Ні, не коханням оповиті ці рядки.
Вже Осінь знов настане зрання,
Я серцем їй пишу це від руки...
|
|
Ти перший раз, зламавши мої крила, схибив,
Тепер я на мітлі, а не безкрилий птах...
|
|
Не думай, я не божевільна,
Це в голові панують таргани...
Моє життя - театр суцільний,
Борюсь за роль, а виграють вони...
|
|
Тебе я обіймаю обережно,
Мовби торкаюсь пальцями ножа.
На серці ледь з"явилася іржа,
Хоч тіло шепче протилежне...
|
|
…Занадто рано покохала,
Усе, що мала – віддала.
Хотіла щастя, а не знала,
Душа буває теж гнила.
|
|
До крику в серці залишила
Любов сліди свої мені.
Крилом безмежним нас накрила,
Лишивши спогадом ті дні,
Що я їх в пам'яті лишила...
|
|
Занадто швидко відірвалась від землі,
Занадто легко почувалася в польоті...
|
|
Я піднесу долоні до вогню,
І кину мрію обережно.
Нехай горить. Я віддаю
Усе, що берегла так ревно.
|
Юлія Олександрівна Оленюк народилась 3 червня 1994 року у с.Скиби Любомльського району Волинської області. У 2010 році закінчила Скибську ЗОШ І-ІІ ст. Після чого продовжила навчання у Володимир-Волинському ВПУ.
Свій перший вірш "Весна" написала у 9 років, як і перше прозове оповідання "Кленовий листочок".
|
|
А я ще дихаю...
Я ще жива.
А в світі лихо є -
Людські слова.
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
