Протилежне
Тебе я обіймаю обережно, Мовби торкаюсь пальцями ножа. На серці ледь з"явилася іржа, Хоч тіло шепче протилежне. Боюсь лишатися одна В полоні снів твоїх крилатих. Брехні я чула так багато, Що вже між нами лиш стіна... І знаєш що? Я не боюся Хай знову обпечусь не перший раз. Візьми назад все сяйво із прикрас, Про інше зовсім я молюся. Я знов собі вже вкотре поклялася, Ніколи не торкатися ножа... Знов стала рідна, мить тому була чужа, Це що? Я іграшкою нареклася? І годі корчити із себе незалежну, Бо ж тільки спогад дикий сум несе. Та знаєш, вже нічого не спасе, Бо ж тіло шепче протилежне...
Додав: konvalia94 (01.09.2016)
| Автор: © Юля Оленюк
Розміщено на сторінці : Оленюк Юлія
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1950 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА