Протилежне
Тебе я обіймаю обережно, Мовби торкаюсь пальцями ножа. На серці ледь з"явилася іржа, Хоч тіло шепче протилежне. Боюсь лишатися одна В полоні снів твоїх крилатих. Брехні я чула так багато, Що вже між нами лиш стіна... І знаєш що? Я не боюся Хай знову обпечусь не перший раз. Візьми назад все сяйво із прикрас, Про інше зовсім я молюся. Я знов собі вже вкотре поклялася, Ніколи не торкатися ножа... Знов стала рідна, мить тому була чужа, Це що? Я іграшкою нареклася? І годі корчити із себе незалежну, Бо ж тільки спогад дикий сум несе. Та знаєш, вже нічого не спасе, Бо ж тіло шепче протилежне...
Додав: konvalia94 (01.09.2016)
| Автор: © Юля Оленюк
Розміщено на сторінці : Оленюк Юлія
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1847 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя