На віях святково загусла рожева липка карамель, залишена пізнім світанком в десертному блюдці зорі. Задивлена легким серпанком ранкових нечесаних хмар, скуйовджені пасма вологи ковтає з похмілля земля. Прокинувшись, димові смоги вхопились за перса небес й пожадливо цідять в бокали Аврорине молоко.
|