старий рипучий стілець гойдає мене на двох ніжках поперемінно,виставляючи то першу-другу, то третю-четверту,танцюючи свій столярно-меблевий канкан. Вульгарно, але мені подобається синхронність рухів і тонкий свист у висхлих дерев"яних суглобах (брак вологи в соснових менісках), і те, як мама колись сварилась, давні спогади про перші єресі, "Не гойдайся - зламаєш карк", і те, що він не соромиться, не боїться, відкрившись мені, знецінитись коли, замітаючи діл волоссям,я, звисаючи вниз головою, зблизька розглядаю просторе міжніжжя, дізнаюся персональні-інтимні речі як от те, що він "стул мєбєльний" таки "мєбєльной фабрікі "Пролісок" дерев"яний з ціною "рознічнай 20 руб. 59 коп".
А я просто в захваті... а в мене таке гойдання призвело до того, що я впала і вдарилась об бильце ліжка.. Але не плакала, хоч і боляче було, мовчки стерпіла, щоб мама не сварила...і не говорила: "А я ж тобі казала..." От таке моє гойдання... Хоч я і досі люблю)))
Якісні були колись речі, тим паче такі недешеві. Обережно тільки гайдайтеся, а то з часом, правда, відчуваємо брак вологи в менісках не лише ми, люди...
...дійсно...були такі спостереження в дитинстві...напевно тільки дітям речі довіряють свої таємниці))
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
