Чт, 21.11.2024, 16:16
Меню сайту
Категорії каталогу
Поезія Шишкіної Анни [32]
Поезія Лавренчук Світлани [30]
Поезія Славко [5]
Поезія Горик Ніни [23]
Гуркіна Наталя [57]
Кузьмич Світлана (LirikaS) [4]
Малиновська Жанна [5]
Хомацька Наталя [33]
Поезія Зіньчука Романа [34]
Поезія Анатолія Поліщука [33]
Сторінка творів Цимбалюка Валерія [7]
Nemo [404]
Горбатюк Олег [21]
Романова Вікторія [2]
Кухарук Олександр [88]
Голка Гнат [28]
Нагурний Павло [21]
Укран Укранович [51]
Оленюк Юлія [11]
Остапюк Ольга [3]
Аліса [5]
Костюк Світлана [13]
Пеньковська Альона [7]
Vlasyuk Julia [1]
Курбай Людмила [100]
Костенюк Анатолій [3]
Опитування для Вас:
Чи повинно бути державне замовлення на друк поетичної літератури?
Всего ответов: 350

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Волині категорії та розділи української поезії, українська проза Поезія Горик Ніни
 

СПАЛАХУЄ МЕЛОДІЯ В МЕНІ (збірка поезії)

СПАЛАХУЄ МЕЛОДІЯ В МЕНІ

* * *

ти душу дав мені, як гострий ніж

дає вербовій тихій гілці голос.

Леся УКРАЇНКА, "Лісова пісня».

Не мучся, Лукашу. Загублена Доля твоя

Гірчить між деревами, та не сміється у вічі.

Опала облуда з душі, як мозільна шлея,

А вільній душі вже не важко рушати

у вічність.

Ой, як же нестерпно на грудях горить

полотно,

Сорочкою зване.

Ти б, може, Лукашу, заплакав...

Ти б, може, омив свої очі сльози полином,

Щоб легше від тебе віддалився той

вовкулака...

Мовчу! Не нагадую.

Муку твою поміж брів

Осяяло щось мимолітне, як вогник, легеньке. ...

Відрікся любові, зневажив.

А як помудрів,

Від тої любові лишилася попелу жменька.

Ти тяжко страждаєш. Тулися тепер до верби,

Але ж і вона, скуштувавши неволі та скрути,

Не знала б і щастя, проживши на світі,

якби

Колись не навчив ти ту гілку сопілкою бути.

* * *

Я думала, що гілкою була.

Мені і дереву співали птиці,

І небо посилало звіддаля

То хвилі голубі, то блискавиці.

Пересипався сонячний пісок

Крізь пальці часу і крізь наші пальці.

Від дерева я — ні на волосок.

Услід за ним — в щасливці і страждальці.

І не могла відмовитися я

Від його сили, від його опіки,

Бо хтось мені казав, що кров моя

Годилась людям за найкращі ліки...

Не жалко й крові! Ось вона, беріть!

Я в дерева зелена і весела!

Та раптом хтось гукнув до верховіть,

Що я — не гілка...

Я лише... омела.


* * *

Це — місяць, мов начищена труба.

Це — тиха, нестривожена верба.

Це — стежка, що додому поспіша,

А це ось — я,

а це — моя душа.

Удвох тією стежкою ідем.

Той, хто чекає нас, — він хто?

він де?

Та вже й поріг. Обом сюди іти.

Пробач, я тут потрібніша, ніж ти.

Я в цьому домі мию і перу,

Зготую борщ і посуд перетру,

А з тебе що?

Тремтиш, як ластів'я...

Вернись, куди ж ти, душенько моя?!

* * *

Пробачте мені, я біль ваш прийняти не можу.

Я вашому болеві

буду сестрою хіба.

Навколо душі я таку возведу огорожу,

Яку б не могла подолати найтяжча мольба.

І ляжуть глибокі сніги, наче білі загати.

І біль ваш приб'ється на мій, ледь помітний

вогонь.

Він буде проситись пустити, він буде благати

І битися в розпачі крилами жалю свого.

І я не пущу його.

Господи! Що я накою...

Рятунок лиш в тому, що буде на цій стороні

Мій біль божевільний до брами тулитись

щокою

Й слізьми пропікатиме мури мої мовчазні.


* * *

Розтривожений травнем романтик-бузок!

Будь мужчиною — і подаруй хоч разок

Свою вишиту хрестиком гілку.

Як давно дарували мені просто так,

Без причин — роковин, без врочистих відзнак

Просто квіти, на честь понеділка.

Не скупись, не жалій. Ти ж таки багатій.

Подаруй мені щастя на гілочці тій

Пелюсткове, зірчасто-весняне.

І в долонях кімнати, серед теплоти,

Буде цілих три дні моє щастя цвісти

І лише на четвертий зів'яне.

* * *

Десь тут дорога була.

Десь тут, під моїми ногами,

Мостилася, твердла, шуміла, вела,

Народжувала гамір,

Кликала, вела, запалювала обрій...

І раптом

пропала.

Горизонт вузький, наче обруч.

Горизонт сонцем не пропалений.

Може, той обруч трісне...

Може, хтось навмисне

Пожартував

та й затулив дорогу.

Сиджу, загнана в сірий кут,

Між високі паркани.

Сторожує смуток з зеленими очима,

З цупкими руками:

—Сиди тут!
Поряд — нуда гордовита:

— Вистачить тобі того світа!
Думала — весь у душу вбереш?
Авжеж!

Тепер колиши мене,

Поки воля в тобі мине...

І дивувались, і знизували плечима:

— Подумаєш, — кут!

Ото й уся причина

для стогону?!

Він же теплий та ситий...

Іди ти!..

А я пішла б... а нема дороги.

Боже святий!

збиваю ноги,

Калічу руки, серце зриваю –

Немає.



Другие материалы по теме

Додав: irma (18.09.2007) | Автор: © irma
 
Розміщено на сторінці: Збірки поезії, поеми, Поезія Горик Ніни

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 7655 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
avatar
1 shetamara • 22:15, 07.01.2008 [Лінк на твір]
Вірші - у які вкладено душу і довід. Так усе образно і поетично:

Розтривожений травнем романтик-бузок!
Будь мужчиною — і подаруй хоч разок
Свою вишиту хрестиком гілку.

І це тільки частинка образності. Нею наповнена уся поезія.
Раджу прочитати іншим!

avatar
2 lyubyk • 22:21, 06.04.2008 [Лінк на твір]
Дoбрий вeчiр!A щo такe:
мозільна шлея?я так рoумiю,вiд "мoзiль"?
полотно,

Сорочкою зване.-Супeр!!
Ти б, може, омив свої очі сльози полином, .тут нe яснo,
oчi чиї?-твoї-тут всe oк,а далi -чим?-пoлинoм!i миж цими двoма слoвами ..?oчi кoгo?-сльoзи?Aлe ,як такe мoжe бити,якщo "oчi твoї"?
Муку твою поміж брів -нe зрoзумiлo,пoяснiть
начищена труба-мoжe пoчищeна,бo "начищeна" буває картoпeлька...[b][color=purple]

avatar
3 irma • 00:28, 07.04.2008 [Лінк на твір]
Любoмире, дякую за увагу до творів пані Горик, які я викладаю на сайті. Спробую пояснити, як я розумію те, про що питаєте. Можливо, вгадаємо спільними зусиллями!
"Опала облуда з душі, як мозільна шлея..." Шлея - це частина збруї, упряжі коня. Це в буквальному розумінні ремінь, що кріпиться двома кінцями до хомута і проходить по бокам і спині коня. Ну а мозільна - це та шлея, що натирає мозолі. Думаю, тепер вираз про облуду, яка "опала з душі, як мозільна шлея" став для Вас зрозумілішим?
"Ти б, може, омив свої очі сльози полином," - звертання до Лукаша, який мучиться, а виплакати біль не може. "Сльози полин" - тут у значенні сльози гіркота, горечь (рос.), бо ж полин-трава дуже гірка насправді.
І останнє, про трубу. Начищена - в значенні дуже-дуже натерта, відполірована до блиску. А от картопля якраз буває почищена! yes То як, приймаєте мої пояснення? prof
avatar
4 lyubyk • 15:27, 07.04.2008 [Лінк на твір]
Пeрший кoмeнтар приймаю!!!,другe пoяснeння НI,i щe раз НI!!!
Я так рoзумiю
Ти б, може, омив свої (очі-бeз цьoгo слoва) сльози полином,
абo:
Ти б, може, омив свої очі (сльози-бeз цьoгo) полином...
абo:
Ти б, може, омив свої очі сльозAMИ полинУ,
я рoзумiю так,як мoжe бути два oзначeння?????
Tрeтє тeж прiймаю.алe нe ДРУГЕ!!!
avatar
0
5 spydut • 16:36, 22.07.2021 [Лінк на твір]
З землі словами пробивається душа щоб вирости великим чудом .


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz