| Мирітеся, мертві,
у спокої тихих беріз,
В степах і долинах,
під травами й
під ковилою,
Усі, кому лихо виходило напереріз
Чи
то із ганьбою, чи то з похвалою...
Бо слава — шинкарка.
Вино те криваве сплило
Роками, віками і тільки біди не втопило.
Мирітеся, мертві. Вам руки коріння
сплело,
Скорбота припала росою і пилом.
Та, може, доволі
батьківське добро навсібіч
Ділити і брата важкими судами судити.
Мирітеся,
мертві, бо ворог регоче, як сич.
Мирітеся, мертві,
козацької
матері діти!
Було: що дорога — то
зрада, то вивих, то звих.
Посічена в битві, хранителька роду копала.
Я бачу німої сльози
незатьмарений спалах:
Мирітеся, мертві,
й
навчіте миритись живих!
Мирітеся, мертві, й навчіте миритись живих.
Другие материалы по теме
| 
у Вас 
0
