ДО СВОГО СЕЛА Ти ще живе. Ти ще дихаєш трохи, І здичавілі чортополохи Ще не змогли тебе в безвість звести. Ти врятувалося якось від згуби, Тільки над шляхом — як вибиті зуби, Купами цегли — вчорашні хати.
Вже та калина при кожних воротях Перестаріла в чеканні й скорботі — Йдуть екзекутори, а не свати, Йдуть та й беруть, не питаючи, віно, Наче від роду ти тільки повинне Сіяти, жати, прясти й пекти.
Рідне моє! Стоїмо при калині, Слухаєм саду дзвіночки бджолині — І наслухаємо тупіт коня... Може, приїде (пошли його, доле) Той, хто полюбить тебе не за поле, А за щедрівку і жайвороня.
Поки ти є. Поки чортополохи У швидкоплинні новітні епохи Не задушили тебе до кінця без вінця.
* * * Молода Україно, село полюби! І поліське моє, і далеке гірське, Степове-вітрове — однаково гірке...
Полюби так, як любиш пахучі хліби. Полюби! Некрасиве, обдерте, несміле в речах. Закріпачені руки, впокірлива лямка... Ти ж сама, Україно, спрадавна — селянка, Ти — з родини в'язальниці і орача. Виручай! Бо коли від нужди ти тікала в міста, Те село, що лишалось вітрам на поталу, Й годувало тебе, і слівця колихало, Щоб державні твої не зніміли вуста На буднях і святах... Полюби, Україно, село. Полюби, Наче душу свою, тиху пісню журби, Полюби так, як любиш пахучі хліби! Полюби.
Ще є село , невимерло , живе , і тільки з хлібом починається наш день . А ми зерно кидаємо у тлінь , а згодом куди прийдемо і який в нас буде світ .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
