Я дивилася в небо осіннє
На розкішний, рясний зорепад.
Розсипався коштовним камінням
В небі темному ясний каскад.
Метеорний потік, леоніди,
Тихо падав яскравим дощем,
І згасали небесні боліди,
Викликаючи смуток і щем.
Уявила на мить, що не зорі
До землі дуже стрімко летять,
А згорають в скорботній юдолі
Наші душі, лишають життя.
Летимо ми у просторі-часі,
Наче крихітний зоряний пил.
Хтось яскраво палає на трасі.
Більшість світиться тьмяно, без сил.
Ах, чарІвні зірки, Леоніди,
Восени прикрашаєте світ.
Я хотіла б,як ви, пломеніти
Й залишати у вічності слід.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
