Коментувати також можна з та

Чт, 19/09/19, 08:22
Меню сайту
Категорії каталогу
Поезія Шишкіної Анни [32]
Поезія Лавренчук Світлани [30]
Поезія Славко [5]
Поезія Горик Ніни [23]
Гуркіна Наталя [57]
Кузьмич Світлана (LirikaS) [4]
Малиновська Жанна [5]
Хомацька Наталя [33]
Поезія Зіньчука Романа [34]
Поезія Анатолія Поліщука [33]
Сторінка творів Цимбалюка Валерія [7]
Nemo [61]
Горбатюк Олег [21]
Романова Вікторія [2]
Кухарук Олександр [88]
Голка Гнат [28]
Нагурний Павло [21]
Укран Укранович [50]
Оленюк Юлія [11]
Остапюк Ольга [3]
Аліса [5]
Костюк Світлана [13]
Пеньковська Альона [7]
Vlasyuk Julia [1]
Опитування для Вас:
Що Ви частіше робите у часи душевних розломів?
Всего ответов: 780

І як без статистики?
загрузка...
ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Волині категорії та розділи української поезії, українська проза Поезія Горик Ніни
 

НАД ПРИП'ЯТТЮ

І

Ріко, ріко... Ти вже й не річка — назва.

Промовиш вголос – озирнеться світ.

То по тобі пройшлись убивчі спазми.

То над тобою Всесвіт посивів.

І місто те, на березі твоєму,

Стоїть німе і біле, як мана.

І тільки ліс навколо потаємний,

Немов у скиті зречений монах.

А ти ж таки не хто-небудь, а річка,

І світла пуповина джерела

Веселого іскристого потічка

Колись отут навіки прип'яла,

Аби в тобі блищала риба всяка,

Аби дівчата омивали вид

І відчайдушні хлопці-волиняки

Твої глибини міряли убрід.

Під самим серцем в матері Волині

Ти вічно б'єшся і течеш, течеш...

І гіркота твоя по крапелині

У неї струменіє з-під очей.

Бо скільки у собі вона носила

Річок, джерел (немає їм числа!)

Тебе біда найтяжча підкосила.

Твоя біда з водою не сплила.

II

Ідемо над рівчаком. Дорога додому звична.

Ось вже і ліс поріділий нас на шляху

перестрів.

Ні, не втечу, не змовчу.

Невже ти і справді річка?

Невже ти і справді Прип'ять — отой

підшнурований рів?

Признаюсь, я й досі нишком надіюсь, що це

не ти,

Що, може, десь у траві тихенько собі петляєш.

Але, до землі прип'ята, куди б ти могла

втекти?

Ти ж лелекою не злетиш над луками і полями.

І вірити мушу,

мушу любити отой рівчак,

Що десь там рікою стає, що має джерельне

начало...

та раптом дитятко мого мовчання перепитало:

Це справді, мамусю, річка? —

із недовір'ям в очах.

III

Тебе, живу-живісіньку, як вуж

отой, що, сірим блиснувши хвостом,

Подався із чорничника чимдуж

на простір,

у лещата взяв бетон.

Здавалося б, для користі й вигоди,

та правильної форми береги

не гріють більш твої маленькі води,

а стережуть тебе, як вороги.

Ще небо голубіє над тобою,

ще чапелька на голос джерела

несе мерщій до твого водопою

два сірих невпокорених крила.

Та з берега високого не чуті

їй наспіви джерельні.

І тоді

Стривожить дно, нап'ється каламуті

і не побачить неба у воді.

Не дайся, річко,

Пручайся, річко!

Знайди у лузі блакитну стрічку,

зірви перешкоди, мости і плоти,

в зелену косу її знову вплети.

Повір, і мене випрямляли не раз,

Здавалося, — просвіт у вікнах погас.

Але, як у власну повірю біду,

Я просвітку того уже не знайду.

О, як нам навколо земної осі

Нелегко крутитись не так, «як усі»,

І мати своє, незалежне русло,

і дбати, щоб ряскою не поросло,

На кожного з нас є суддя не один,

І кожен вважає: найкраще – як він...

І кожен про тебе судити мастак:

Інакше течеш — то, значить, не так.

Нам, річко, з тобою на світі оцім

Як жити — то разом, як вмерти — усім.

Та поки нас живить з глибин джерело,

Нам треба своє захищати русло.


Додав: irma (17/03/08)
 
Розміщено на сторінці: Вірші про рідний край, Поезія Горик Ніни
 
Переглянули твір - 4590 чол.
 
  
  у Вас # закладок

автору
за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
avatar
1 lyubyk • 21:39, 06/04/08
Гарнi рoздуми,алe пoставив "4",чудoва рoбoта i нeпoганe римування,алe дужe дoвгo,скoрiшe тo я нe дoрiс.Miркування-цe дoбрe!Tим бiльшe,прo нашi рiчки якi зникають,всe цe мoжна булo пoдати у пeршiй частинi i рiчку,щo зникла,i питання дитини ,i чапeльку яка нe бачить вiдзeркалeнoгo нeба.Tрoшки кoрoтшe,бo цe i нe вiршoвана пoвiсть...Oт ,вiзьмeмo "ЛИС MИКИTA",-вiн вeликий!!Aлe там є дiалoги,якi пeрeключають i пoстiйнo oсвiжають.A тут- дoрoслe спoстeрeжeння,мoжe ви й правi..A тo, я щoсь тут" шкрябаю" сoбi..
avatar
2 shetamara • 15:43, 28/09/08
Людина і природа.... защеміло серце читаючи Ваші вірші. Ось це і є патріотизм! Не якісь там обіцінки і клятви любові та віддданості, а турбота про рідний край: "Признаюсь, я й досі нишком надіюсь, що це не ти, Що, може, десь у траві тихенько собі петляєш." Усе від щирого серця, від душі. тут частинка історії України.
hands


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
avatar

загрузка...

ОСТАННІ 10 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")


             Украина онлайн


Форма входуу
Логін:
Пароль:
Інформації:     
Випадкове ВІДЕО з сайту:
Як додавати публікації до категорій сайт...
00:05:07

ПОНОВЛЕНІ ТЕМИ ФОРУМУ:

ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Twitter, Тел.: 068-083-95-79
    E-mail: vagonta@gmail.com, virchi@yandex.ru

загрузка...

НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz