- Збулося! Сталось! – гомін золотий Литаврами озвався голосними. І радісно спадали хомути, І випрямлялись зігнуті хребти, І сіялись надії в рідні ниви.
Той серпень був дитям усіх століть! Його вкраїнці ждали, як Месії! А він прийшов неждано, мимохідь, Як спалах, розірвав неволі кліть І душі сподіваннями засіяв.
І вже роки, як молоді бори, Вкраїнське небо підпирають чинно, Колише прапор рідні кольори, Й тисячолітнім Тризубом згори Осяяна державна Україна.
Та кожен рік, як на серпневий лан Йдемо ми на обжинки наших звершень, Пильнуєм, прогортаючи бур’ян: Чи Україні уродив талан, Засіяний у дев’яносто першім?
Чи зріє на державному лану Народних сподівань озиме жито? Але поміж дурману-бур’яну Рости нелегко долі-талану І волю предків мудрістю вершити.
Вкраїно, мати вольна і нова! Дозволь же, з правди знявши шкаралущу, Сказать поводирям гіркі слова: – Не б у л а в а найперш, а – г о л о в а ! І честь, що стидом пропікає душу.
Воюєте, забувши слово „гріх”, За блага, за вкраїнське поле й небо. Будуєте Вкраїну, мов на сміх, Копійчану й занедбану – для всіх, Красиву і багату – лиш для себе.
Слова трибунні – наче пустоцвіт, Від них тепер – ні колоса, ні плоду… То як же вам, достойники еліт, Шевченків не довчивши „Заповіт”, Дивитись в очі рідному народу?!!
Вкраїну не убгати в чемодан. Вона постала з вічності – і вічна! Стоїть супроти фальші та оман Мільйонноликий праведний майдан І Кобзареве слово вулканічне.
Це – наше свято, з Божих повелінь – Благословенне й радісно-бентежне. Є Україна – мрія поколінь, Після кривавих і тривких борінь – Держава, самостійна й незалежна!
Будь славен, хто саможертовно ліг У рідну землю і зійшов в безсмерті! І тим хвала, хто й нині переліг Невтомно оре, хто зумів і зміг Не язиком молоти – плуга перти!
Зустріла вчора доброго старого знайомого у парку. Відмірює восьмий десяток, двадцять п"ять з них у таборах... зняли його з листівками ОНУНівськими з потяга. Посадили на інший, в Магадан. Там і дружину найшов собі, зв"язкову колишню.... Говорили ми про різне, а болить йому найбільше не те, що онук за кордонм і майже забув старих, а Україна.... Ніяк мені другий день не йдуть слова з голови, аж сльози навертаються кожного разу, як згадаю його слова "Хіба ж за цю Україну я боровся, хіба за неї 25 років у таборах був?"............ Ірино, Ваші б слова та Богу у вуха! та прозріння тим, хто окрім вигоди власної нічого не бачить!
Вдячна за слова згоди та підтримки! Можливо, скоро й сама авторка (пані Ніна Горик) відгукнеться на ваші коментарі, бо з сайтом уже познайомилась та має бажання сюди завітати в якості зареєстрованого користувача. Чекаємо, пані Ніно!
ОЦЕ ціла історія ! І головне як правильно , цілісно і поемічно баладно заклично сказано ! Варто багато раз вдумливо читати !
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
Підтримую!
