Похмурим днем під звуки грому
З Небес спустився Ангел Мрій,
Розвіяв хмарам сонцевтому
Почулись співи солов'їв,
Запанував едемський спокій...
Та люди в пошуках пророка
Ішли, ішли, кудись ішли.
Побачив Ангел чоловіка,
Що цупив хліб черствий в сльозах.
Слухняно люди йшли без крику,
Йому з тим хлібом власний страх
Вкладали в руки та втікали:
-Навіщо? З рабства? Феодалам?
-Це десятина, так як є.
Спинився Ангел біля жінки:
-Чому так гірко плачеш Ти?
А хочеш з чистої сторінки
Все розпочати? Лиш скажи!
-Спасибі, цю я дочитаю,
Бо долі кращої немає!
Я знаю. З досвіду я знаю!
На площі в місті під вербою
Просила бабця: "Поможіть!"
-Тримай мільйон і Бог з Тобою
Хоч заживеш з останніх літ.
Взяла ті гроші: "Так нехай...
Ще б копійчину на трамвай".
Сиділа далі та просила.
А зранку похорон побачив:
Великий натовп, зойки "ах":
-А хто небіжчик? що він значив?
-Ридай! Не знаю! Всі ж в сльозах!
А потім в армію набір
Із криком: "Стій!, не йди!, не вір!"
"Лиш не мене! Мине! Мине..."
Заплакав Ангел: "що з цим світом?"
Замовкли птахи у лісах
Все поховалось, мов не літо
А тільки тінь в похмурих снах.
У переродженні шаленства
Немає правда верховенства
Своє, своє, лише своє.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас