Сім’я. Сім’я не має визначення, бо щастя не розуміють словами, а відчувають душею. Тому сім’я – це щастя. Як його будувати? Не треба будувати, бо Любов не будують, а знову ж таки відчувають. Тому треба Любити. А що таке Любов? Описати Вам її? Читайте: 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Не видно слів? Знаю. Тому спробую намалювати. Дивіться: 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Не чути фарбу? Знаю. Але знаю, як намалювати Любов у душі. Слухайте і запам’ятовуйте – Треба впіймати веселку, бо вона різнокольорова. Барвисті, яскраві кольори розіллються на тлі Вашої душі заливаючи прогалини буденності. Коли буденність зникає приходить життя. Тому що у нього є «ноги», і починає бігти. Адже життя це рух. Воно так біжить, що серце калатає в грудях і якоїсь миті розриває тебе на частини. Ти ділишся собою із ними – кожному по-особливому. Бо Любити – давати Любов. Її ніколи не стає менше, коли любиш по-справжньому – чим більше даєш, тим більше маєш. Бо Любов єдине ціле, що і є сім’я. Сім’я – це долоні у Божім лоні, Тривога, там і сум, бо діти... Тримаєш пригоршню води – в полоні, І йдеш в Його вогні горіти. Він не пече, не палить, лиш горить, Народжуєш бажання радості хотіти, У грудях б’ється і віддано щемить, Бо сім’я ніщо інакше, як Любити...!!! Світлана Кедик
|