Я осінь стріла в лісі за стежками... Хіба можливо не пізнать її... Багряними із золотим листками наростеляла тихо килимів... Закликала усіх людей до праці, зібрати зрілий щедрий урожай... Порозквітчала неймовірні квіти... І заварила ароматний чай... Подарувала килимки грибові... Потішила нас піснею птахів... Дощем від спеки літа остудила... Акценти поміняла у теплі... Зігріла душі, й теплим ніжним пледом десь об'єднала усмішки малі... Єднала душі хоч через долоні... Та так тепліло кожному в душі... Вона прийшла, не холод дарувати, а нас усіх звернути до тепла... Бо в літку легко спеку не любити... Та між дощу, шукаємо добра... Тож осінь нам дарована в любові... Щоб обійнятись й грітись кожен міг... Щоб кожен у своїх обох долонях... Щось тепле й рідне назавжди зберіг...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 