"Ти зовсім бездарна,- сказали мені,-
У тебе неякісна мова,
Думки примітивні, нікчемні, смішні.
Чому ти така гонорова?
Поглянь! В кожній строчці - пірихії. Жах!
Смердить скрізь російським акцентом.
Як шкода твоїх читачів-бідолах!
За вірші не дам я і цента.
Ген, суржик, русизми та ще й сурогат
Цвітуть, як бур"ян у городі.
Де образність? Рими приблизні. Принад
Не бачу.Нездара, та й годі!"
Ось так просторікував критик один.
Добра він бажав безперечно.
То ж вилив на вірші відерце води
Й сказав, що поводився гречно.
Сиджу у калюжі тієї води,
Що зкрапує з віршів. Халепа!
Складала я вірші, не ждала біди.
Хто ж знав, що я справжня шелепа!
То як же, скажіть, далі жити мені?
Ох, ті вже пірихії кляті,
Неграмотність, рими приблизні, нудні.
Зникає моя заповзятість.
Вже ніч залишає росу на траві,
Повільно виходить з містечка.
Плететься в тупенькій моїй голові
Думок сумовитих вервечка.
Фінал залишає відкритим питання "як жити далі?" - справжня дилема кожного творця перед критикою. Але у поезії є відповідь: продовжувати писати вірші, перетворюючи біль на творчість.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
