Я – українець! Я – українець! Чуєш, світе? Я – син славетних козаків. Я – той, кого ти загубити Не зміг у шквальності років. Я – українець! Бачиш, небо? У стяг я вплів твою блакить, Моливсь весь час лишень до тебе, Хоч відвернулось ти на мить. Я – українець! Плачеш, земле? Облиш, бо кров моя свята Лилась віками не даремно Й в полях цвітуть мої жита. Я – українець! Гордо, правда? Моя країна – край щедрот, Забудьмо ж браття "Чорну раду”, Ми ж українці, ми – народ!
Щиро дякую Вам за те, що з гордістю говорите хто Ви є. Коли б так усі сини нашого народу готові були сказати... На жаль дійсність наша в Україні, а також і в діаспорі серед нашого населення не завжди є в національних кольорах. Ще багато праці чекає на сіячів нашої історії, культури і єдиної Христової віри. Тримаймося! Будьмо разом! Я впевнений, що подолаємо недоліки.
Шановний Шляхтичу, я щиро вболіваю з Вами, просто хворію буваючи за кордоном, коли спостерігаю, як цураються назватись українцями. В самій же Україні немов вироджується нація... Адже немає єдності, немає співчуття до брата. Розум настільки заполонили гроші, аж часом видається, що якби не було "гривні", - українців між собою нічого б не об'єднувало... від Ніхто.
Почуття гордості переповнюють, душа автора співає... Прикро тільки, що спів чують мало людей оточуючих нас, не бажають підхопити і продовжити добрі слова. А ''Чорну раду'' памя'тати слід, щоб не було повторення історії... Дякую.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
3
