Паузу в житті і в написанні
Взяв на мить, щоби укласти пакт
З совістю моєю (про мовчання),
Що збиває мій кар’єрний такт.
Став у полі тихо на коліна,
Пригадав усі жалі свої, -
Знов занили слів удари в спину,
Прагнення й невдячні нагаї.
Вовкулакою відчув себе зненацька,
Півлюдина і водночас вовк,
Міг би й я погратись в таку цяцьку,
Аби голос совісті замовк.
Підписавсь, примусивши сумління,
Впевнено зробив у зграю крок,
Сиплю з пазухи увечері каміння,
Й тихо підіймаюсь до зірок…
| 
у Вас 
0
У світі є хороші люди. 
