...маленького..., Раю.

Цілую вуста, нектарином налиті,

Торкаюсь до щік, видивляюся очі,

На фото знімаю захопливі миті,

Подушку під спину тулю я пророчо.

Розгублено тінню ступаю позаду,

На пиво не тягне і досить футболу,

Ось де, виявляється, сила і влада,

Любові сімейної вищая школа.

Цілую животик, так тихо і ніжно,

Як тільки можливо його цілувати,

Водночас: і сльози щасливі, і смішно,

Мабуть, ради цього жити і варто…

Торкаюся миті чужої ще й досі,

Радію за інших – щиріш не буває,

Замріяно граю з собою у «тосі»,

 Бо хочеться в домі маленького…, Раю.