Пекло до знемоги…Зливалося потом… Малі горобці, із відкритим всі ротом, В пилюці валялись, так ніби купались, А квіти й листочки додолу згинались. Вже стрілка термометра лізла до сорок, Як раптом з-за обрію виглянув морок, І став виростати, клубитися в хмари І страх наростав…Ой, не дай, Боже, кари! Все стихло у страсі, й чеканні німому, Нещастя нараз, не хотілось нікому. Закрили вже сонце ті хмари кудлаті. Стемніло надворі, а ще більше в хаті, А вітру немає, його десь не стало… Не гонить він хмар, як раніше бувало… І вдарило зверху розкотистим громом… Луна прокотилась так низько над домом, Що шибки зіграли свою сумну пісню, Відлунням у днину, ще зовсім не пізню, А тільки нахмурену, в висі тривожну, За кожну пташину, травиночку кожну… І хлинули води небесні стіною, І зносили все, що було, за собою. З’явився і вітер… У сильнім пориві Давай помагати розбурханій зливі… Куйовдить дерева, витоптує квіти, Пташина не знає де діток подіти… Вогні блискавиць, знахарі тої справи, Так ніби формують колійні состави… Бушує ця сила природного дива, Уперше за літо, до нас прийшла злива…
Зачитався цим віршем - браво..) єдина маленька помарочка - все ж краще те "в висі" замінити, а то вірш справді дуже гарний і хочеться щоб був досконалим на всі 100% Пані Катерино, Ви мене дуже порадували цим віршем!
Дякую за коментар, а за зливу не можу сказати нічого конкретного, бо в нас на Усатово влив добрий дощ, а на Слободці кажуть був сильний град, ну, а затоплені як завжди Пересип і Балківська. Зливна система не працює тому в низинах завжди потоп.
Наслухалися і ми про ваші біди,щось ,певно,природа розгнівалась на людей,кругом таке робиться,просто жах! Вірш гарний,все що відбувається в ньому передається читачеві,але не дай Боже це все в дійсності бачити та що поробиш,на все воля Божа.
Дуже дякую Вам, Пані Катерино за такі мелодійні, одягнені в природу рими. ЧУДОВО! Особлививо мені, в чужині любо читати ТАКУ поезію. Добра бажаю. З повагою Василь Шляхтич
свавільний дух стихії і правічний страх (і стійкість!..) людини -- Ви, пані Катерино, поєднали ці непереборні сили у вірші Вашому... він живий і дихає... дуже схвильовано... прекрасний вірш!
Горобці (множина) мають бути з відкритими ротами... Стрілка термометра лізла ПІД сорок, а якщо ДО, то не СОРОК, а СОРОКА... Повторення - "виростати", "наростав" потрібно уникати... Не дай Боже кари!.. - якої?.. чому?.. за що?.. "Додому", " дім " і "над домом" трошки різняться, останнє - русизм... Дуже невдале порівняння: - Вогні блискавиць, знахарі тої справи Так, ніби формують колійні состави... Катю, є ще зауваження щодо збігу приголосних "д-д", "в-в"... Як і в кожному вашому попередньому вірші коми розміщені не там, де вони мають бути...
Почну відповідати по порядку. От якби фраза була горобці відкритим ротом, то беззаперечно, але ж тут є ще допоміжні слова, що всі з відкритим ротом, і потім це не створює незручностей при читанні, так як і сорок- сорока. Всі літератори стверджують, що вірші читаються поміж рядків, то чому скажіть не можна прочитати, до цифри сорок?. Щодо повторення, то було моє підтвердження, на скільки виростали хмари, на стільки наростав страх. Тепер про кару (якої?,чому?, за що?) З тексту вірша достатньо зрозуміло про яку кару йде мова, а якщо писати пояснення на кожне слово, чи фразу, то вже буде не вірш, а цілий реферат. Дім - суто українське слово про що твердить В.Т.С. до орудного відмінку, домом, чому не можна використати прийменник над? То що тут збіг приголосних я бачила, але і це у віршах допускається. Це на вашу думку, порівняння невдале, а на мою навіть дуже, бо я його так відчула. Пане, Вікторе, ви мені уже не в перший раз нагадуєте, що я не сильна в пунктуації, але ж ви прекрасно знаєте, що спец освіти у мене немає, і за 63 роки я з нею якось мирилася. Задля ком, в інститут я уже не піду, та й в кінці – кінців на сайт я прийшла не екзамени здавати, чи може ви вважаєте, що мені тут не місце, що можете так принижувати, бо ваш коментар інакше не назвеш, як підказують не глумляться. Правильно хтось вам за коментар поставив мінус, за це я йому дуже вдячна. Всі такими, як ви розумними, не можуть бути, чи сайт для вибіркових?
Катерино, уже пройшов тиждень, як в Умані я до півночі відстоював лише одне слово в рядку свого вірша, і відстояв, і надалі буду признавати свої помилки, і надалі буду вказувати на недоречності в чужих віршах... Щодо нашої освіти, Катю, то я навчаюся вже другий чи третій рік римуванню саме у вас...
пані Катерино! пунктуація в поезії -- це ніби міміка... інтонація... інколи навіть -- жестикуляція... є таке поняття -- авторська пунктуація... до прикладу -- коли автор хоче, щоб пауза тривала довше, чим та, яку обумовлює тире-- він може ще й трикрапку поставити -- дуже довга пауза, тобто... чи ще якось -- як йому "покажуть"... тільки зашорені формалісти і самозванні "редактори" не знають про такі права поетів... авторитарні "редактори", які не здібні сприймати поза правилами... хоча правила -- і ті час од часу змінюються... чому? Ви ж розумієте, з якої причини Вас повчають... всі бачимо і розуміємо... якщо Вам важить хоч дещицю моя думка, то просто повторю -- прекрасний вірш! живий! дві стихії пережиті і відчуті чисто -- сплелися в ньому і це відчуває кожен, хто читає... якщо читає, а не "винюхує" дріб"язково і примітивно... помщаючись за підвищення репутації і успіх Ваш... тримайтеся! ми любимо Вас і будемо захищати, бо Ви ЛЮДИНА і поет...
Не розумію,чому хтось один перекриває попередню оцінку багатьох.Я не знаю хто це зробив ,але точно пам"ятаю,що до мій коментар уже тільки стверждував 5 попередніх дописувачів.Вірш ,безумовно,гарний,дає змогу відчути силу стихії.Катерино Петрівно, і тільки
Я дуже хочу, щоб цей вірш детально прокоментували Наталя Данилюк, Алла Грабинська, Оксана Мазур, щоб саме вони показали свою принциповість у коментарях і в любові до рідної мови...
Якщо вони не підтримають зауваження, то Ваше твердження "надалі буду признавати свої помилки" потрібно виконати. Принаймні щодо цього твору. Чи не так?
я страшенно не люблю встрягати в конфлікти і когось чогось вчити чи вказувати на недоречності. Але скажу інше. Критика повинна бути. Конструктивна і толерантна. І такою ж повинна бути реакція на неї. Сайт, на якому я два роки тому зареєструвалась як поет, і де я хоч трішки зрозуміла, ЩО і ЯК, далеко не такий милий і гарненький, як оцей. Там дуже жорстка критика, часом цілі бойові дії, але особисто мене це навчило дечого. Тому питання в іншому - ми на літсайтах шліфуємо свої твори, вивищуємось, гноблячи інших чи очікуємо ЛИШЕ дифірамбів? Я розумію, тут я - нова і, в принципі, - чужа особа. Але мене запрошено до дискусії - і я змушена відповісти. У мене склалось враження, що обидві сторони настроєні надто радикально. Критикувати ТРЕБА. прислухатись - ТЕЖ.
Я з тобою, Оксанко, абсолютно солідарна, як щодо необхідності толерантної(!) критики (стимул до вдосконалення), так і вислуховування з іншої сторони, лише ця взаємодія дасть хороший результат - гарну поезію...
отож...) у мене слабкі місця - галицькі наголоси... але після кожного зауваження я стаю уважнішою і грамотнішою. І це мене реально тішить) Тому, п.Катрусю, - творіть, а ви, п.Вікторе, - шліфуйте нас... делікатно) ми ж - дівчата)))
пані Оксано! хто сказав Вам, що галицькі наголоси -- це слабке місце Ваше? самі Ви також так вважаєте? я знаю прекрасного поета -- і її "західняцькі" наголоси тільки потверджують (це жінка-Поет)індивідуальність її таланту (у мене наголоси подільські, і що ж?... наша мова виняткова і співуча завдяки й тому, що має "плаваючі наголоси" -- згадайте народні пісні! як природно там наголоси плавають!, а це основа поетизувань наших, я так думаю, це не істина)як і чарівні "діалектизми", які є резервом невичерпним розвитку і збагачення літературної мови... (міру вона знає, що важить..) у неї досить сміливості писати "ПО СВОЄМУ".. І ЩЕ -- НА ТОМУ САЙТІ НЕ "ТОВЧУТЬ" НІКОГО. Вибачайте, це просто розмова... а позиція "між" -- це право того, хто позицію обирає.
Так. Я теж за критику. Мені здається і усі тут. Але коли автор твору відповідає не просто образою, а аргументує кожне своє слово, значить він свідомо написав ті чи інші рядки. Тож відповідно навряд чи можна його переконати у протилежному. Тут до того і слова пана Віктора: "я до півночі відстоював лише одне слово в рядку свого вірша".
Памятаєте пісню на мої слова - "Молитва за Вишгород", її перший рядок: - Пращури завзяті та могучі?.. Так ось, Олег Король(відомий бард) не сприймав у даному контексті ЗАВЗЯТІ, говорив, що наші пращури були різними, тільки не завзятими, тож довелося з допомогою друзів(їх було багато) і тлумачного словника(спробуй - знайди його серед ночі) переконувати, що все на своєму місці... Було багато читань, зауважень, сміху та уроків майстерності...
Професійних коментарів у мене ніколи не було, але чи на цьому, чи на інших подібних сайтах, коли відкриваю лінк, то пам'ятаю, я в гостях у автора. І веду себе відповідно, ніби я прийшов до нього до дому. Пам'ятаю, який у нього темперамент і відповідно буде реакція на мій коментар. І навіть давнім знайомим не завжди кажу усе "в лоб" відкрито при іншій компанії. Іноді відведу його у інший куток і вкажу на недоліки тихенько (це я про приват). Ніби усе ясно і просто. Чи не так?
Погоджуюсь, Василю, що є різні ситуації, як і люди. Одним - зовсім не вражає їх самолюбство, коли роблять зауваження, а з іншими треба дуже делікатно ( в силу надто чутливої поетичної натури). Деякі непорозуміння варто лише "в куточку" виясняти, аби не втягувати десятки людей у протистояння "не на життя, а на смерть", та це справа вибору двох... Ось недавно один поет на цьому сайті відкрито звинуватив мене у плагіаті, та я вирішила не втягати усю чесну компанію у конфлікт, і тому майже ніхто цього на Анумо не помітив, як наслідок - жодних "таборів" не виникло (одних на мій захист, а інших зі звинуваченнями на мою адресу), надто вже непривабливо це виглядає... Тому закликаю нас усіх до взаємоповати і толерантності!
в суперечках (спорах, дискусіях) як відомо, народжується істина... хоча, процес родів може здаватися і справді не занадто привабливим... заклики до взаємної толерантності, пані Наталю, мудрі, як і кожне Ваше слово... стосовно звинувачень на Вашу адресу, про які Ви згадуєте, то вони не були настільки непомітними, як Вам здається: саме пані Катерина і відстоювала тоді Вас, закликаючи нападників Ваших до людяності... але вибір позиції -- це, справді, справа особиста кожного з нас...
пане Василю, Ви ж кажете про бажання справді допомогти, підказати тому, кого відводите в сторону і радите, допомагаєте, а не хизуєтеся собою публічно... тому, Ви сказали головне -- про мету так званої критики -- чи справді "підставити крило", чи, "задерши лапу", як це роблять собачки, написати власну думку поверх чиєїсь... додам тільки, що в основі творчості лежить -- СПОНТАННІСТЬ, а не схема... життя -- спонтанне і все життєздатне -- також...
Пане Василю, про мою думку можна дізнатися з ком. №55... Вірші на сайті коментують, аналізують, вдосконалюють, а в приваті лише можуть давати поради - поспішати виносити їх на обговорення, чи потримати ще в чернетках... Література, на жаль, річ жорстока, не завжди справедлива, -примхлива, як дівчина, прекрасна, неначе життя...
Принаймні на цьому сайті я не хочу, щоб література була жорстокою. Більшість з коментаторів до цього твору і намагалися Вам про це сказати. З іншими словами згоден
Загалом Ви змогли передати свої почуття під час зливи, хоча вірш із тих "що бачу - те й пишу". Ви часто використовуєте допоміжні слова, намагайтеся це робити рідше. Це буде лише на користь. Щодо ком, я здається колись вже писала, Вам треба повторити всього два-три правила і все буде гаразд, і коми будуть "жити" там де треба.
"Вогні блискавиць, знахарі тої справи, Так ніби формують колійні состави…" ці два рядки взагалі нікуди не туляться(не в'яжуться із попереднім рядком і не мають закінченої думки), та й порівняння не дуже вдале. Хіба що Ви знаєте знахаря, який формує колійні состави:) Може варто їх видалити або переробити?
Скажу відверто, що критикувати набагато важче і складніше(особисто мені), ніж хвалити, бо доводиться зважувати кожне слово. З повагою.
Тая знає, як товчуть на ПМ)))) але мені це допомагає))) я вдячна за критику. Хоча, як і кожному нормальному гомосапієнсу, хочеться зробити так, щоб не було за що критикувати...
дивно... може комусь і справді до серця, коли "товчуть"... якщо таким способом вчать -- то це справа виключно смакова... так вчитися.... чи можна нав"язувати всім таку методику? а тоді -- що таке критика, конструктивна критика -- чи більше це за просто термінологію?...
Так, мушу визнати, що на Поетичних Майстернях не кожен навіть другий з анумівцім протримався б і добу, там на вірш з чотирьох рядків можна отримати з десяток зауважень. Знаю не одного поета, достатньо вправного у віршуванні, але надто чутливого до критики, який не витримав шквалу зауваг і пішов з ПМ. Так що, любі анумівці, тут у нас ще "квіточки", тому не ображайтесь, а научайтесь - одні толерантно висловлювати свої зауваження, а інші - конструктивно на них реагувати.
Якщо ми будемо притримуватись того, що я вказав у коментарі №39, думаю у нас усе буде гаразд. Головне - відчувати міру! Можливо після 2-х зауважень треба було на тому сайті іншим зупинитись, а не показувати свою вправність у критиці. Що занадто, то не здраво
Погоджуся, що все повинно бути в міру. Варто прийняти до уваги, що більшість дописувачів сайту не є професіоналами (як і я). Для багатьох це просто можливість спілкування.
у кого вчимося?... вчитися -- акт добровільний чи примусовий? чи можна навчити -- принижуючи? -- не наполягаю на відповіді -- це риторичні питання... ходити колоною в ногу -- це добре й гарно? завжди і скрізь? і для всіх? Боже, Боже...
просто вчимося... і це я сказала стосовно того, що ніхто не є досконалим, тому - кращим. В поліграфії є один вислів: "редактор - той, хто знає більше, але вміє менше". Це про те, що лише позитивна взаємність дає результат. ПОЗИТИВНА!!!
"...не багато з нас, браття, намагаймося бути вчителями, бо з учителів більше спитають... " і ще одне -- щоб учити -- самому треба бути досконалим... якщо хтось серед нас таким себе вважає, то... і ще таку дрібницю зауважу: учень має ХОТІТИ вчитися саме в того чи того "учителя"... а от нав"язувати всім середньостатистичний рівень і трафарет... можливо, десь це справді "школа"... тільки нагадує мені один напіванекдот: в кабінет до редактора зайшли троє -- дуб, сосна і береза... з кабінету від редактора вийшли... три колоди (бревна)...
Анекдот мені сподобався... актуальний він серед нашого люду... Не будьмо колодами - залишаймось "витонченими берізками, крислатими дубами, пишно-косими вербами"...кожен з власним людським обличчям, самоповагою, гідністю!
і саме головне -- критерій оцінки -- ХТО СКАЖЕ, ЩО ЦЕ? "мені подобається" і "мені не подобається"... от я Пушкіна називаю "не моїм поетом", а Лєрмонтова вважаю Генієм... хтось має протилежну думку... хто з нас правий? чи доведе мені будь який учитель чи авторитет, що Пушкін "більший" Лєрмонтова?... а треба?... ЛЮДИ! Фрома рекомендую... там все як на долоні (Втеча від свободи) але -- не наполягаю.
Дорогі друзі, дуже вам вдячна за ту дискусію, що розгорнулася на моїй сторінці. Не мала змоги підключитися, бо знову у нас була сильна гроза. Я ніяк не проти критики і спокійно її переношу, але, як сказала, п.Оксана, покажи як треба справити, чи візьмемо коми, які пару правил, п. Таїсіє, підкажіть, то може справа зрушиться з місця. Загалом я підтримую, п. Василя, для того є приват, і я стараюся ним користуватися в таких делікатних випадках. Я вважаю, якщо хочуть допомогти, то знайдуть як це зробити, а якщо тільки покпитися і показати свою зверхність, то це сьогоднішній випадок. Дякую всім за увагу. Думаю, що така стряска піде всім на користь, і сайт знову заживе дружньо і спокійно.
Катю, коли будете надсилати в приваті свої вірші, то там на них і будуть мої коментарі, але сьогодні ви їх розміщуєте на сайті, чекаєте(я так думаю)на них наших відгуків, радієте, або навпаки, порадам, зауваженням, оцінюванню... Давайте, ми всі разом пригадаємо школу, коли за твір, написаний нами, вчителька безжалісно ставила оцінку, давайте після отих лукавих п'ятірок об'єктивно поставимо після цього першого речення оцінку її, вчительки, в школі:- Малі горобцІ Із відкритим всі ротом... Це перше, за що ніколи не ставлять п'ять... У мене багато віршів за котрі мені сьогодні соромно, не хочу, щоб колись за свої так само червоніли інші...
... не хочу, щоб колись за свої так само червоніли інші... Тут Ви мені нагадуєте батьків, як своїм дітям дають настанови у такому тоні, що діти крім того, що обурюються, та до того ж роблять усе навпаки. Звичайно, прийде час і вони зрозуміють, що десь, у чомусь були не праві. Та усе з часом. Але Вікторе, знаєте, іноді так приємно робити помилки (а іноді батьки бувають не праві)!
"Нещастя нараз, не хотілось нікому" - тут кома не потрібна, це не дієприслівниковий зворот(що роблячи? що зробивши?) і не дієприкметниковий зворот(якого?, якої? яких?), і не дієприслівниковий(як? скільки? де? коли? навіщо?). Це звичайне речення. "Уперше за літо, до нас прийшла злива" - тут те ж саме. зайва кома.
Все стихло у страсі, й чеканні німому - тут теж кома не потрібна. Якщо сполучники - і(й), та(в значенні і), або, чи - не повторюються, то кома не ставиться.
Дякую Вам ,пані Катерино, за чудовий вірш,що здіняв бурю на сайті.У творі Вам вдалося поєднати образи,почуття, події і при цьому доставити читачу задоволення.А що до недоліків,так і на сонці у ясну погоду є плями.І кожен автор ,навіть з визнаних великих, мають у своїх творах огріхи. А злива і буря несуть за собою очищення природи і людских душ.За твір Вам
Ого! Ціла злива емоцій на вірш. Сайт живе як і раніше - і перестрілки існують, і поблажливість... Я радію від цього. Звичайно всі хто виклав твір до перегляду, не повинні цуратися критики чи зауважень, вони тільки допоможуть зробити вірш кращим. (це моє переконання). А твір цікавий, вийшов у Вас, пані Катерино, як на мене, потребує шліфування, і дехто правий в цьому. Але, моя порада така - не поспішайте, дайте, йому відлежатися, так би мовити, набрати ваги, а згодом без зайвих емоцій він буде бачитися по-іншому і для Вас. А ще Ваш вірш нагадав власний Гроза, який виклав на сайті. Оцінювати Зливу поки не буду.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
1
Не будьмо колодами - залишаймось "витонченими берізками, крислатими дубами, пишно-косими вербами"...кожен з власним людським обличчям, самоповагою, гідністю!
