На межі...

Іду війною на всі біди,

Переступаю біль і горе,

Назад дивлюсь: немає сліду,

А попереду – нові гори…

Гріхи чіпляються за ноги,

Спокуси в’ють нитки по пояс,

У грудях божі остороги

Звучать уже не в повний голос…

Заполонила жага помсти,

Любов вертається на ніч,

Немає вдячності, і доста,

Переживу ганебний лінч…

Ну й хай летить брудне каміння,

Поріг терпіння не до хмар,

Байдужість людськая не тлінна,

Чому й мені не злити пар?..

Судіть, картайте, розчленуйте,

Мені сьогодні все одно,

Навколо хаос, владна хунта,

Час нагадати їм про дно…

Сарказм затьмарив перспективу,

Нажите клунками зібрав,

На грані пострілу тятива,

Тому для хиб не маю прав…

А стільки є спітнілих цілей,

Дилема: з кого розпочать?

За це багато люду сіло,

Та не страшна вже ця печать…

Іду війною й тихо плачу,

Хотів зробити кращим світ,

А більше виходу не бачу,

Аніж убити пару бід…