|
Велична статуя Феміди…, -
Частенько бачу її лик,
До неї чи за нею слідом
Іду, згубивши денний лік.
І стільки виникає сміху,
Іронії, аж часом заболить,
Бо суд не вершиться над лихом,
А лихо рішення велить.
Удав під ніжною п’ятою,
Закон обвив без каяття,
Так, ніби гріє теплотою
Своє не вроджене дитя.
Меч у опущеній правиці,
Аж поіржавився без страт,
Хто лез негострених боїться?
Лише сліпий жебрак, вар’ят.
Очей не видно у Феміди, -
Може, тому іде у блуд
Частенько, без краплини стиду,
Наш об’єктивний, чесний суд.
Навіщо бачити терези,
Коли не завжди переміг,
Який правий і геть тверезий,
А хто узяв на себе гріх.
Дивлюсь із сумом в слід Феміді,
Не вірю, що прийде пора,
І суд відмовиться від міді
Закону ради і добра…
| 
та
у Вас 
0
