Якби дружба була океаном То була б вона синя й без краю І не куталась сірим туманом А була би тепліша від чаю Лиш моментом вона мов болото, Що засмокче і душить...все душить І душа мов спотворена врода, Що не скоро ці згадки відпустить...
***
Коли сонце сховається в хмарах Коли небо затягне туманом Як по місту не люди - примари Та невже все це було обманом? Коли раптом прийде думка вірна Коли в голову вдарить фатально Прападе наша гордість надмірна - Зрозумієм! - усе це реально!
***
Поринає у ніч місто мирне Я далеко і цього не бачу, Як вона засинає покірно Їй не смішно, але і не плаче! Забуваються в лічені миті Місяці ніжним сяйвом залиті У крутий поворот наша доля Повернула не з нашої волі
*** Заспівали півні спозаранку Сонце сходить, слабкіше морози Землю сонце теплом на світанку поливає, а ввечері грози...
|