Чт, 21.11.2024, 13:46
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Що Ви частіше робите у часи душевних розломів?
Всего ответов: 786

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Життя...
 

Дві сестри

- Ти хочеш світла?
- Ні, бо я зросла в темряві.

- А багатств хочеш?

- Ні, бо це лише примара.

- А може, чуєш, дам тобі ... краси?

- Ні, це непотріб! Інше щось даси.

- А може? ... Так! Тобі потрібна сила!

- Ні, не потрібна. Там вона безсила.

- Ну добре, мабуть, дам тобі я славу.

- Не хочу, бо її увесь час мало.

- Не розумію: чого хочеш... Може мрію?

- Забрати мрію в тебе не зумію.

- Тоді заради чого ти прийшла?

- Хіба не знаєш!? Дай мені життя!

Додав: metman17L (03.04.2011) | Автор: © Василь Світлий
 
Розміщено на сторінці: Життя..., Світлий Василь

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 3952 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 56
avatar
1 Asedo1949 • 18:07, 03.04.2011 [Лінк на твір]
По філософськи пане, Василю, ви підійшли до такої трепетної теми. hands hands hands hands hands hands hands
avatar
12 metman17L • 21:11, 03.04.2011 [Лінк на твір]
Дякую, пані Катерино. Старався. Маю непагану інсценізацію до цього твору. Дасть Господь, пізніше розташую, як аудіовірш.
avatar
2 dolia • 18:40, 03.04.2011 [Лінк на твір]
...Життя,ти,дай щасливе І прекрасне
Де лине пісня і біль ураз угасне
Дай мені радість,що серце рве й струну
Ось так я хочу жити-немов в раю!
hands hands hands hands hands
avatar
11 metman17L • 21:09, 03.04.2011 [Лінк на твір]
Варіант гарний але...
Ця сестричка з потайбічного світу і
її такі перспективи не тішать.
Знає конкретно свою справу. Прийти і забрати чиєсь життя. Сумна але реальна, філософська картина нашої дійсності.
avatar
3 Pylyp • 18:47, 03.04.2011 [Лінк на твір]
То де ж вона безсила - сила?
hands
avatar
10 metman17L • 21:04, 03.04.2011 [Лінк на твір]
В потайбіччі, пані Пилипе.
Там вже всяка сила безсила.
avatar
4 jakov-buga • 19:23, 03.04.2011 [Лінк на твір]
--Ти хочеш сонця,щастя,доброти?
--Дай жить мені по совісті,а не живти.
avatar
9 metman17L • 21:02, 03.04.2011 [Лінк на твір]
Теж варіант, Якове, для продовження...
Може та сестрички хоча цим відкупиться :)
avatar
Цікаво і заставляє задуматись!!! hands hands hands hands hands
avatar
8 metman17L • 21:00, 03.04.2011 [Лінк на твір]
Згода, пані Алло. Категорії тут, справді, філосовські: Життя і Смерть.
Перша - народжує, друга - вбиває;
перша - будує, друга - руйнує;
перша - випромінює, друга - поглинає;
і т. д.

Дякую, за змістовний коментар. yes

avatar
6 45tom • 20:25, 03.04.2011 [Лінк на твір]
Класно! hands hands hands
avatar
7 metman17L • 20:57, 03.04.2011 [Лінк на твір]
Ясно...
Приємно це чути від Вас, Олексію. yes
avatar
13 virchi • 10:34, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Гарний привід подумати над життям...
Іна потойбіччя сила знайдеться, вірніше вона є...
avatar
16 metman17L • 21:27, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Ваша правда, пане Василю.
Духовні роздуми про смерть допомагають долати панічний страх перед нею і замислюватися над суттю нашого життя. Таке переосмислення дозволяє інакше ставитися до життя, цінувати кожну мить земного існування відведеного нам Творцем.
"Першими дверима, що вводять нас у мислений Єрусалим, роблять уважним наш ум, є безмовність, хоча ум ще не заглибився у мовчання; другими — поміркованість у їжі, питті та сні; третіми — постійна пам`ять і роздуми про смерть, які очищають ум і тіло". /(Гл. 6) - ВИСЛОВИ СВЯТОГО ФІЛОТЕЯ СИНАЙСЬКОГО/
avatar
14 Szlachtycz • 15:03, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Дуже мудро. Заговорила філософія. То добре. Продовжуйте цей шлях. Вірш дуже сподобався. Дякую і успіхів бажаю.
З повагою Василь Шляхтич
avatar
17 metman17L • 21:32, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Дякую, пане Василю. Тернистий цей шлях - пізнання істини.. Та сприймаєш його, як виклик долі і... йдеш ним. Мусиш йти, в пошуках кращої долі. Іншого не дано.
avatar
Ця сутність ночі не світла хоче -
Вона у темінь вросла навічно,
То зазирає підступно в очі,
Лишає в серці сліди трагічні,
То зневажає красу і силу,
Для неї слава ніщо не варта,
І нашим мріям шматує крила,
Душевні рани - для неї жарти...
Чого заради іде по світу? -
Аби життям себе наситить...
avatar
18 metman17L • 21:50, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Правда Ваша, Наталю.
Це ненаситна субстанція посягає на найдорогоцінніше для кожного з нас - наше існування у земних просторах. Але колись і для неї найдеться управа:
"З рук шеолу Я викуплю їх, від смерти їх вибавлю. Де, смерте, жало твоє? Де, шеоле, твоя перемога? Жаль сховається перед очима Моїми!" /Ос.13:14/
avatar
Ніхто не відає, коли вже Смерті час
Прийти до наших душ, що потомились.
Не знаємо, коли покличуть нас
За той рубіж, де править його Милість...
avatar
21 metman17L • 22:09, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Наталю, не відважуся Вам заперечувати.
Внутрішнє дихання Ваших віршів (і коментарів) наскільки змістовне, що вибору не залишає. yes
Завжди радий Вашій появі на літературних сторінках.
avatar
Не треба боятися заперечувати, коли маєш аргументи!
А щодо цієї підступної "сестрички" - у мене з нею давні стосунки, неодноразово приходилось дивитись у її холодні очі...
avatar
25 metman17L • 22:29, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Отже, можна, вважати, що ми друзі по нещастю. Теж доводилось, зустрічати цей холодний пронизливий погляд... І не один раз. Навіть рядки їй присвятив:

Ти попалила мої крила,
Це ти порвала мою мрію.
І нав’язала: "Я не зможу",
Переконала: "Не зумію".
Це ти розбила моє щастя,
Це ти все в мені погубила,
Любов забрала і надію,
Моя ти сестро чорнобрива.
Що ж, почепи вінок терновий
І поведи живцем ховати,
У гріб почесний мармуровий
Ти, ненаситна, чорна мати
.

Чомусь тоді зупинилася... Повернулася і пішла...
Тепер живу "безтурботно" після таких відвідин.

avatar
Не погоджусь, що це однозначно нещастя... зустріч зі Смертю - це завжди велика школа Життя! yes
avatar
27 metman17L • 22:42, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Це так можна розцінювати з позицій "тепер", а "тоді" це сприймалося сутужно, з острахом, нерозумінням:

Я бачив смерть і бачив втому,
Не говорив про це нікому,
Не поділяв його ні з ким,
Волів лишатися самим.
Бо бачив голод і розруху,
І я втікав від них щодуху,
І бачив помсту і розпусту,
Що сікла люд цей мов капусту,
А потім бачив чисте світло
І на вершині світле місто.
Довкола йшов щасливий люд.
Чому вони мене не звуть ?
Не міг на це я відповісти
Комусь хотілось розповісти,
Але довкола – знов один.
Чому створив мене таким ?

Ось такі мав видіння...

avatar
Крізь буревії й долі терня
Ідем, долаючи свій путь,
Навколо повно зла і скверни,
Людської зради каламуть.
Ідем незнаними шляхами,
Лиш небеса над головою,
Колюче терня під ногами,
А за плечима – міх з журбою.
Ідем на голос, що лунає
І кличе в далеч невідому,
Там, де весна завжди буяє,
Там, де забути можна втому.
Несем тягар свій за плечима,
Мандруєм вперто, без упину,
Щоб скоро власними очима
Побачить край, в якім спочинем –
Де благодать й любов є Божа
І де душа радіє кожна...
avatar
30 metman17L • 22:49, 04.04.2011 [Лінк на твір]
О, Краю мій,
обіцяний Тобою!
Необітована,
свята земля!
Струмки молочні,
де течуть рікою.
Чи буду там я,
доленько моя?

Чи не судилось
бути нам з тобою?
А чи без мене
будеш там, сама?
О, Краю мій,
обіцяний Тобою!
Чи є здійсненна
мрія ця моя?

avatar
По смерті не приходить забуття,
Його нема, як нас усіх навчають.
З землі не буде тілу вороття,
Лиш душі завжди в вічність поглядають.
По смерті тілу – тиша і хрести,
Вогонь свічок і квіти на могилі,
Й молитви рідних: “Господи, прости...”
І сльози їх, що стриматись не в силі.
Ми всі до смерті з острахом ідем,
Бо невідомість нас усіх лякає.
Що там за незбагненим рубежем?
Цього ми за життя так і не взнаєм.
Душа по смерті лине в небеса,
Бажаючи до святості торкнутись,
Туди, де вічний спокій і краса,
Щоб потім знов на землю повернутись…
avatar
23 metman17L • 22:17, 04.04.2011 [Лінк на твір]
По смерті не приходить забуття,
Його нема, як нас усіх навчають.
Ми знов колись вернемось до життя.
В проміннях вічних радістю засяєм.
Не буде там тривог, ані журби.
І супостат загине там триклятий.
Ми там одягнем вічності вінки.
І в Господі будемо вікувати.
avatar
Прийде час озирнутись в минуле
І згадати усе, що прожито,
Розбудити усе, що заснуло,
Й те, що начебто спить, розбудити.
Прийде час все на ваги покласти,
Добре й зле розділити на різно.
Та не вдасться нічого нам вкрасти,
Щось змінити занадто вже пізно.
Прийде час вийти Правді з туману
І з очей пелену нам зірвати.
Більш не буде і тіні обману,
Чорне – біле пора розрізняти.
Прийде час і, немов на папері,
Вирок нам за життя прочитають,
Відімкнуть нам до Вічності двері,
Що давно нашу душу чекають...
avatar
32 metman17L • 22:53, 04.04.2011 [Лінк на твір]
О, найвеличніший, проснися!
Найпотаємніший - збудись!
Дорогоцінний - пробудися!
Мій найдорожчий - повернись!
Підемо разом,вдвох з тобою.
І помандруємо в світи,
Бо вже настав мій час двобою
Проти злощавої пітьми.
Бо чую голос вже відлуння.
Пора, мій друже,не барись!
Сонце скотилось від полудня,
У шати праведні вдягнись.
avatar
Кинджал життя безжально ранить груди,
Кривавий слід зробив на серці рану.
Стіна попереду ненависті й облуди,
Стіна позаду підлості й обману.
Стіна плачу мій погляд затуляє,
Бо доля зла закон диктує новий.
Стіна страху свідомість мою крає,
І шлях в майбутнє знову невідомий.
Нестерпний біль від відчаю й тривоги,
Безсилля душу кидає за грати.
Життя нові підсовує пороги,
Та мушу, хоч би що, їх подолати.
Життя мені нову завдало рану,
В бою з недолею понівечено душу.
Мабуть, колись від ран я в Лету кану,
Та поки ще живу – боротись мушу!
avatar
37 metman17L • 23:16, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Так ... в кожного свій біль, свої душевні рани, свій тяжкий але посильний хрест. В мене було ось таке:

Не будь так далеко.
О, чуєш!
Надірвана в серці, струно!
Розлуко, мене ти руйнуєш
І губиш, чужа стороно.
Моя одинока голубко,
Лелеко самотнього дня,
Ця ніч вже триває відтоді,
Відколи від мене пішла.
Не знала? Чи може не вміла?
Почути тоді ці слова,
Коли ще надія жевріла,
Коли ти ще поруч була.
А потім - холодна зневіра,
І льоду байдужа стіна.
Упала душа скам’яніла,
Ображена, горда, німа.

avatar
Іти шляхом журби своєї –
Це доля кожного із нас.
І не сховатися від неї,
Не перестрибнути крізь час.
Хоч важко нам завжди шукати
До себе шлях у цім житті,
Вершини долі подолати
Ми завжди маємо самі.
Хоч не примусим обертатись
Небесних зір навколо нас,
Не слід недолі нам здаватись,
Свій шанс ми спробуєм ще раз.
Хай гордість наша не зігнеться,
Не захолонуть почуття,
І переможний стяг хай в’ється
У битвах нашого життя!
avatar
42 metman17L • 23:36, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Я знаю, геніє, - ти поруч,
Узяв за руку і ведеш,
А ні праворуч, ні ліворуч,
Лиш прямо сунеш, рвешся, преш.
І шлях цей чую, терном битий,
Сповитий кружевом біди,
Але не можу зупинитись
Й не маю сил, щоб перейти.
Я розумію: не коритись,
Перебороти сумнів, страх.
Я буду, геніє, молитись,
Аби це разом вийшло в нас.
avatar
Не так давно, після досвіду перебування ТАМ, мені написалося -
Чому душа так боляче болить,
Стикаючись з життям цим очі в очі?
Вона мов з тіла вирватися хоче,
Тамуючи за світлом ненасить.
Вона торкнутись прагне вічних істин,
До котрих люд давно вже збайдужів.
І лиш у мить – зі смертю на межі –
Від скверни й зла душа себе очистить.
В житті чи в смерті більше переваг?
Допоки тут ми – нам це не збагнути.
Та лиш душа, любовію діткнута –
Щаслива буде тут й на небесах!
avatar
36 metman17L • 23:10, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Недовго нам тут, недовго.
В країні ці непривітній.
Вже скоро нам час додому,
Омріяний краю світлий!

Птахами здіймемось в небо,
Розправимо білі крила:
Додому, - гукнем, - додому,
Веди нас, таємна сило!

Всіх радо Отець зустріне,
Розкриє свої обійми:
"До Мене вернулись діти,
Улюбленці мої вірні!".

avatar
Мені наснився шлях далекий,
Яким ітиму крізь світи.
Десь був щасливий, десь – нелегкий,
Та знаю - мушу я іти.
Я хочу все в житті відчути:
Зимовий холод і весну,
Чого мені не обминути –
Того, звичайно ж, не мину.
Кого пошле мені все ж доля –
З тим буду все життя своє,
І не жалітиму ніколи,
Що щастя інших – не моє.
Ким маю бути – буду, звісно,
Нестиму хрест свій до кінця.
Лиш би не згинути безвісно,
Не осоромити Творця!
avatar
41 metman17L • 23:34, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Перо величавого болю,
Моє златоглаве перо.
Тобою я ниву проорю
І висію своє єство.
Перо мого синього смутку,
З найдальшого краю вино,
Шляхетна скарбниця здобутку,
Моє найдзвінкіше майно.
Перо найціннішого статку,
Ґатунку - самотнього дня.
Стежину ним стелю достатку
У вічну світлицю Творця.
avatar
43 COCODE • 21:23, 05.04.2011 [Лінк на твір]
Велике 5 за цей коментар. up yes smile
avatar
46 metman17L • 16:26, 06.04.2011 [Лінк на твір]
Дякую, пане Михайле.
Отже, виношу його на публікацію.
avatar
І на завершення цієї ніколинезавершеної теми скажу-

Зарано йти, нам ще потрібно жити,
Нам треба ще до себе дорости!
Цей хрест, крім нас, нікому не знести,
Не вирвати душі і не змінити.
Лише такі – залюблені у світ,
Які вдихають волю повногрудо –
Вмиратимуть, та віритимуть в чудо,
На все в житті шукаючи одвіт.
Над прірвою крутою стоячи,
Як хижа смерть у вічі зазирає –
Недолі виклик завжди ми кидаєм,
Коли весь люд впокорено мовчить…
Нам рано йти!
Душі ще рано йти!

avatar
33 metman17L • 22:58, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Згадалася поетична ніч на ПМ і Ваше дружнє плече.
Щира Вам подяка, Наталю, за ці світлі миттєвості світлодайної Весни. Після цього хочеться жити і творити. yes
avatar
У світах самоти ми, мабуть, не одні –
Раптом хтось добре слово промовить мені,
Хтось пришле гарну звістку з далеких світів
І розвіє мій смуток, що в серце забрів.
Хтось молитву промовить за душу мою,
Щоби дух мій зміцнився в нелегкім бою,
А як ворог на мене піде із мечем –
В мить останню хтось завжди підставить плече.
Хоч тернисті дороги ведуть крізь життя –
Свою душу лиш вірою зцілюю я,
А ще - Друга словами, що сум прожене
І життя моє світлом осяє земне!

Деколи так мало потрібно зробити, аби десь у цьому світі самоти одній Душі подарувати крихту радості, маленький промінець надії і бажання до життя...

avatar
40 metman17L • 23:30, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Дякую, Наталю, за цей натхнений поетичний вечір.
За цю несподівану зустріч.
За цей подарований оазис внутрішнього тепла.

91_smile-8

avatar
44 COCODE • 21:41, 05.04.2011 [Лінк на твір]
Почну з вірша: Василю, я читаючи чомусь був переконаний що це вступ до поеми. От чесно........навіть розчарувався трошки. Сюда би зараз трагічну історію.......ух......(мабуть пишу занадто цинічно shy ) вірш супер, мені аж дух перехопило....але мало, дуже мало.
Ваш вечір з Наталею вдався. Я принаймі його з задоволенням перечитав up
Хочеться залишити комент і про смерть:вона насправді не зла, як про неї говорять. І несе в собі просто неймовірну легкість і що дивно ....спокій. Єдине мабуть, що дивлячись в зоряне небо і розуміючи що більше ти цього не побачиш.......просто плачеш.
avatar
Мені приємно, що на нашому з Василем вечорі з'являються нові слухачі! А плакати не треба - ТАМ також є небо, лише трохи інше (знаю не з чуток)...
avatar
47 metman17L • 16:40, 06.04.2011 [Лінк на твір]
Погоджуся з Вашою думкою, Михайле, що смерть,хоча і драматичний момент в житті людини але не остаточний. Це ще не кінець УСЬОМУ... Можливо,це лише тимчасовий, запобіжний захід,який був застосований Творцем для облегшування земних страждань людини, після гріхопадіння. Та і попереду нас чекає Світле Воскресіння, про яке маємо дбати вже тут і зараз, не відкладаючи на КОЛИСЬ і не покладаючись на ЯКОСЬ там.
avatar
48 metman17L • 16:58, 06.04.2011 [Лінк на твір]
І в Євангелії не один раз згадується про це духовне небо, яке побачив "повний Духа Святого" диякон Степан перед своїм каменуванням. Про нього згадує і апостол Павло, який "був узятий до третього неба" . Воно має бути дивовижним, повне Божої Слави і наповнене Його благодаті.
avatar
49 Medbrat • 19:31, 06.04.2011 [Лінк на твір]
Дуже сильний твір, глибокий змістовний, досить лаконічний і водночас широкий за змістом. Я б сказав чи не найсильніший ваш на "Анумо" (якщо звичайно ставити такі рамки). Дякую за вірш і натхнення, Вам yes
avatar
50 metman17L • 21:39, 06.04.2011 [Лінк на твір]
shy від таких слів похвали аж зніяковів. Та все одно приємно, навіть коли воно і не так.
А ось за те, що проникли в суть твору, Олександре, пройнялися його енергетикою.... За це вам щира подяка. Повірте, що для автора це завжди приємно і найголовніше в його творчості: поділитися тим сокровенним, що самому вдалося збагнути при написанні вірша. yes
avatar
51 Akademik787 • 02:18, 06.01.2012 [Лінк на твір]
Доброго вечора іще раз! Цілих 5 недоліків, на мій погляд, знайшов у Вашому вірші...або чогось не розумію
avatar
52 metman17L • 02:34, 06.01.2012 [Лінк на твір]
А конкретніше...
avatar
53 Akademik787 • 02:36, 06.01.2012 [Лінк на твір]
- Ти хочеш світла?
- Ні, бо я зросла в темряві. (Наголос не правильний, і рима відповідно)

- А багатств хочеш? (збіг приголосних багаТСТВ Хоч, це і моя часта помилка, але....)
- Ні, бо це лише примара.

- А може, чуєш, дам тобі ... краси?
- Ні, це непотріб! Інше щось даси.

- А може? ... Так! Тобі потрібна сила! (по-моєму рима занадто слабка)
- Ні, не потрібна. Там вона безсила.

- Ну добре, мабуть, дам тобі я славу. (тут я постійно збиваюсь, а може так краще? Не хочу, бо завжди її замало?)
- Не хочу, бо її увесь час мало.

- Не розумію: чого хочеш... Може мрію?
- Забрати мрію в тебе не зумію.

- Тоді заради чого ти прийшла?
- Хіба не знаєш!? Дай мені життя!

Ось така моя думка пане Василю! Але Ви автор!
avatar
54 metman17L • 02:37, 06.01.2012 [Лінк на твір]
Бачите, добродію Андрію, є вірші де рима незрима (тобто не прима-балерина) , як Ви вже вказали у першому катрені.

Збіг приголосних варто уникати між словами , а не у самих словах, як це у нашому випадку, бо тоді скільки слів перейдуть в категорію "не-рекомендованих" , а в результаті чого, ми не збагатимося, а збідніємо, зміліють джерела нашої творчості від таких "реформ".

Сила-безсила швидше нагадують швидше тавтологію, ніж слабку риму.

А рядок "бо її увесь час мало" важко читається через збіг голосних, тут вже своя специфіка (варто вловити паузу між "її" і "увесь"...

А в цілому Вашою редакторською роботою задоволений.
Ви вміло знайшли слабкі ланки мого "юного" вірша.
avatar
55 Akademik787 • 02:38, 06.01.2012 [Лінк на твір]
Ну, що ж...Ви вмієте захиститись від "критики" smile
avatar
56 metman17L • 02:40, 06.01.2012 [Лінк на твір]
Напевно... tongue


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz